Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №920/93/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. Справа№ 920/93/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Спаських Н.М.

Горбасенка П.В.

розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)

матеріали апеляційної скарги Служби відновлення розвитку інфраструктури у Київській області

на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 (повний текст складено 20.04.2026)

у справі № 920/93/26 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Служби відновлення розвитку інфраструктури у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель РП»

про стягнення 6 876,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 6 876,85 грн. безпідставно отриманих коштів, які складаються з 4 701,58 грн. 5% єдиного податку, включеного до вартості послуг технічного нагляду за договором № 641-24ТН від 05.09.2024 та 2 175,27 грн. завищеної вартості послуг з технічного нагляду.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.03.2026 у справі № 920/93/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

10.04.2026 відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив прийняти до розгляду докази витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Артель РП» у справі № 920/93/26 та ухвалити додаткове рішення у справі № 920/93/26, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 у справі № 920/93/26 стягнуто зі Служби відновлення розвитку інфраструктури у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель РП» 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При розгляді поданої відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції встановив, що надання відповідачу послуги з правничої допомоги у справі № 920/93/26 адвокатом Скляровою Ольгою Юріївною підтверджено наданими відповідачем доказами.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що ознайомлення зі справою № 920/93/26 в Електронному суді, аналіз позовної заяви та вимоги ДАСУ, пошук та підбір судової практики Верховного Суду, є складовими частинами іншої послуги, наданої адвокатом, а саме: складання розгорнутого відзиву на позовну заяву з інтеграцією контрагрументів.

З огляду на вищевикладене, врахувавши предмет спору, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, а також судову практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача у справі № 920/93/26 є завищеним, з огляду на що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в сумі 2 500,00 грн., а саме витрат на складання розгорнутого відзиву на позовну заяву з інтеграцією контрагрументів (2 години) на суму 2 000,00 грн., формування пакету документів та подання документів через систему «Електронний суд» (0,5 години) на суму 500,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Сумської області від 30.03.2026 у справі № 920/93/26, 24.04.2026 Служба відновлення розвитку інфраструктури у Київській області через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк звернулась з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 30.03.2026 у справі № 920/93/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2026 справа № 920/93/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду Сумської області від 30.03.2026 у справі № 920/93/26;

- розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Окрім цього, не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 у справі № 920/93/26, 30.04.2026 Служба відновлення розвитку інфраструктури у Київській області через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк звернулась з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 у справі № 920/93/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель РП» про стягнення витрат на правничу допомогу з Служби відновлення розвитку інфраструктури у Київській області відмовити в повному обсязі.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- суд першої інстанції встановив, що частина послуг дублює одна одну (ознайомлення зі справою, аналіз позовної заяви та вимоги ДАСУ), а окремі послуги є штучно виокремленими складовими єдиного процесуального супроводу, таким чином відповідач здійснив штучне збільшення вартості правничої допомоги. Однак, попри ці висновки, суд не виключив відповідні витрати повністю, а лише частково їх зменшив;

- суд першої інстанції встановив, що справа є нескладною та типовою, витрачений час є надмірним, а частина послуг має загальний характер;

- відповідач не довів чому саме такий обсяг робіт був необхідний, чому без кожної із заявлених послуг було неможливо здійснити захист та чи були ці витрати об`єктивно неминучими. Наприклад консультації клієнта, формування позиції, аналіз матеріалів - є внутрішніми процесами адвоката і не завжди підлягають компенсації;

- відповідач не надав належного детального опису робіт адвоката. Зокрема відповідач надав акти виконаних робіт, однак вони містять загальні формулювання, не містять конкретизації дій, та не дозволяють перевірити реальність часу та обсягу робіт. Наприклад «аналіз документів», «підготовка позиції», «консультації» - не містять переліку документів, конкретного результату. Таким чином, такі акти не відповідають вимогам доказування у розумінні ст. 74 ГПК України.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.04.2026 апеляційна скарга Служби відновлення розвитку інфраструктури у Київській області на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 у справі № 920/93/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Виходячи із зазначених вище правових норм, враховуючи, що ціна позову є меншою, ніж 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також те, що справа не відноситься до справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 247 ГПК України), вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення розвитку інфраструктури у Київській області на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 у справі № 920/93/26, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), іншим учасникам справи роз`яснено право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення (обізнаності) ухвали про відкриття провадження у справі.

20.05.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що

- апеляційна скарга позивача зводиться виключно до незгоди із самим фактом покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу та фактично спрямована на повне уникнення компенсації судових витрат відповідача, попри встановлені судом першої інстанції обставини їх реальності, необхідності та обґрунтованості;

- апеляційна скарга не містить жодного належного правового обґрунтування того, чому саме визначений судом розмір витрат є надмірним, необґрунтованим або таким, що не відповідає критеріям статей 126, 129 ГПК України;

- апелянт не надав жодного належного доказу того, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є надмірними, необґрунтованими або не відповідають фактичному обсягу виконаної адвокатом роботи;

- спір у даній справі не був формальним або шаблонним, а потребував аналізу спеціального нормативного регулювання у сфері будівництва, положень Настанови № 281, правової природи договорів технічного нагляду, а також судової практики щодо застосування статті 1212 ЦК України та правових наслідків підписання актів приймання послуг.

У період з 15.06.2026 по 28.06.2026 суддя Спаських Н.М. перебувала у відпустці.

Окрім цього, у період з 15.06.2026 по 19.06.2026 та у період з 22.06.2026 по 26.06.2026 суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці.

Крім цього, у період з 16.06.2026 по 19.06.2026 суддя Горбасенко П.В. перебував у відпустці.

Станом на дату ухвалення постанови пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, те, що на даний час такий стан продовжений, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.

У січні 2026 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 6 876,85 грн. безпідставно отриманих коштів, які складаються з 4 701,58 грн. 5% єдиного податку, включеного до вартості послуг технічного нагляду за договором № 641-24ТН від 05.09.2024 та 2 175,27 грн. завищеної вартості послуг з технічного нагляду.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.03.2026 у справі № 920/93/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.

10.04.2026 відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив прийняти до розгляду докази витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Артель РП» у справі № 920/93/26 та ухвалити додаткове рішення у справі № 920/93/26, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 у справі № 920/93/26 стягнуто зі Служби відновлення розвитку інфраструктури у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель РП» 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, а в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, за змістом положень ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З матеріалів справи слідує, що:

- у відзиві на позовну заяву (вх. № 1161, 949 від 17.03.2026) (а.с. 96-101) відповідач просив суд покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн., а також зазначив, що документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (акт приймання-передачі послуг та платіжні документи), будуть подані відповідачем додатково після їх оформлення та фактичної оплати.

- заява відповідача про ухвалення додаткового рішення до якої додані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 166-174) надійшла до суду 10.04.2026, тобто у п`ятиденний строк після складення та підписання повного тексту рішення (06.04.2026).

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Наданими відповідачем документами підтверджено наступне.

Послуги з правничої допомоги у справі № 920/93/26 були надані відповідачу адвокатом Скляровою Ольгою Юріївною.

На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано копії: договору № 2026/0903-1Д про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 09.03.2026, рахунку-фактури № 47 від 09.03.2026 на суму 5 500,00 грн., акту № 4 наданих послуг від 18.03.2026 на суму 5 500,00 грн., платіжної інструкції № 709 від 12.03.2026 на суму 5 500,00 грн., ордеру на надання правничої допомоги № 2151564 від 13.03.2026, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС № 6938/10 від 05.09.2018.

Розділом 4 договору сторони визначили, що гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів замовника та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає замовник. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є додатком 2 до цього договору. Підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, зразок якого є додатком 3 до цього договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців (п. 5. 1 договору).

Надання правничої допомоги за цим договором та сплата наданих послуг підтверджується рахунком-фактурою № 47 від 09.03.2026, актом № 4 наданих послуг від 18.03.2026, платіжною інструкцією № 709 від 12.03.2026.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу адвокатом Скляровою Ольгою Юріївною послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 3 ст. 237ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Слід зауважити на тому, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції позивачем не було подано заперечення на заяву відповідач про ухвалення додаткового рішення, в той час як саме позивач повинен довести невідповідність заявленої відповідачем до стягнення вартості послуг з юридичного супроводу в суді першої інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Водночас, колегія суддів вказує про те, що, як було встановлено вище під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу або за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України.

Отже, відсутність відповідних заперечень позивача проти розміру витрат відповідача на професійну правову допомогу не має безумовним наслідком стягнення на користь відповідача витрат на професійну правову допомогу у повному обсязі, адже господарський суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

Як було зазначено, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1929/19 від 09.06.2022

Згідно акту № 4 наданих послуг від 18.03.2026, адвокатом надано такі послуги:

- ознайомлення зі справою № 920/93/26 в Електронному суді, аналіз позовної заяви та вимоги ДАСУ (2 години) на суму 2 000,00 грн.;

- пошук та підбір судової практики Верховного Суду (1 година) на суму 1 000,00 грн.;

- складання розгорнутого відзиву на позовну заяву з інтеграцією контрагрументів (2 години) на суму 2 000,00 грн.;

- формування пакету документів та подання документів через систему «Електронний суд» (0,5 години) на суму 500,00 грн.

Згідно наданого акту, вартість 1 години наданих послуг становить 1 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 5 500,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ознайомлення зі справою № 920/93/26 в Електронному суді, аналіз позовної заяви та вимоги ДАСУ, пошук та підбір судової практики Верховного Суду, є складовими частинами іншої послуги, наданої адвокатом, а саме: складання розгорнутого відзиву на позовну заяву з інтеграцією контрагрументів.

З огляду на вищевикладене, враховуючи предмет спору, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Артель РП» у справі № 920/93/26 є завищеним, отже, не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 5 500,00 грн., а тому дійшов висновку, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в сумі 2 500,00 грн., а саме витрат на складання розгорнутого відзиву на позовну заяву з інтеграцією контрагрументів (2 години) на суму 2 000,00 грн., формування пакету документів та подання документів через систему «Електронний суд» (0,5 години) на суму 500,00 грн.

Твердження апелянта про те, що встановивши, що частина послуг дублює одна одну (ознайомлення зі справою, аналіз позовної заяви та вимоги ДАСУ), суд першої інстанції не виключив відповідні витрати повністю, а лише частково їх зменшив, спростовується змістом додаткового рішення.

У апеляційній скарзі позивач, серед іншого, зазначає про те, що відповідач не довів чому саме такий обсяг робіт був необхідний, чому без кожної із заявлених послуг було неможливо здійснити захист та чи були ці витрати об`єктивно неминучими.

Колегія суддів зазначає, що саме позивач повинен довести невідповідність заявленої відповідачем до стягнення вартості послуг з юридичного супроводу в суді першої інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи, проте позивачем фактично не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така неспівмірність. В свою чергу, колегією суддів не встановлено, що надання послуг з складання розгорнутого відзиву на позовну заяву з інтеграцією контрагрументів (2 години) на суму 2 000,00 грн. та з формування пакету документів та подання документів через систему «Електронний суд» (0,5 години) на суму 500,00 грн. є не доведеними, а їх вартість неспіврозмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

При цьому, колегія суддів зауважує позивачу на тому, що понесення таких витрат позивачем було наслідком саме дій позивача щодо звернення до суду з позовом у задоволенні якого було відмовлено.

Слід зазначити і про те, що матеріалами справи підтверджується представництво адвокатом Скляровою Ольгою Юріївною інтересів відповідача в суді першої інстанції, в той час, як позивач у апеляційній скарзі фактично просить взагалі відмовити у стягненні вартості таких послуг, що не відповідає принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а саме відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За таких обставин додаткове рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 у справі № 920/93/26 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Служби відновлення розвитку інфраструктури у Київській області задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби відновлення розвитку інфраструктури у Київській області на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 у справі № 920/93/26 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 у справі № 920/93/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 06.07.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Н.М. Спаських

П.В. Горбасенко