Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №907/1282/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/1282/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Н.М. Кравчук

П.Т. Манюк,

секретар судового засідання Постолатій В.Р.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Золтранс» б/н від 20.03.2026 (вх. № 01-05/824/26, 01-05/830/26 від 20.03.2026)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 (повний текст складено 16.03.2026, суддя Пригара Л.І.)

у справі № 907/1282/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АТР Інвест, м. Жидачів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Західпрогрес, м. Хуст

до відповідача-2: Приватного підприємства «Золтранс», с. Єлиховичі, Львівська обл.

про: визнання недійними договору.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача-1: не з`явився.

від відповідача-2: Зелінська С.В.

від приватного виконавця: Кусий А.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю АТР Інвест б/н від 12.11.2025 (вх. №02.3.1-05/1389/25 від 12.11.2025) про забезпечення позову до його пред`явлення у справі №907/1282/25. Накладено арешт на навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, що знаходиться у володінні та користуванні Приватного підприємства «Золтранс».

20.11.2025 приватний виконавець Білецький І.М. за результатами проведення виконавчих дій виніс постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №79647354 і передав навантажувач на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_1 .

Приватним підприємством «Золтранс» до місцевого господарського суду через підсистему Електронний суд подано скаргу вих. №22012026 від 22.01.2026 (вх. №02.3.1-02/500/26 від 22.01.2026) про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання Шиян І.Г. за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1; скасування постанови приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні №79647351 від 20.11.2025; зобов`язання приватного виконавця Білецького І.М. повернути навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання Приватному підприємству «Золтранс» та скласти про це відповідний акт у відповідності до пункту 12 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 в редакції від 16.09.2025.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області про забезпечення позову від 14.11.2025, а також Інструкції з організації примусового виконання рішень приватний виконавець Білецький І.М. був зобов`язаний внести відомості про арешт спірного майна до відповідного державного реєстру з метою унеможливлення його відчуження боржником, а також провести опис такого майна й оформити акт про передачу його на відповідальне зберігання боржнику, тобто Приватному підприємству «Золтранс».

На переконання скаржника, зазначені дії приватного виконавця щодо вилучення навантажувача та передачі його на зберігання Шияну І.Г. є неправомірними, оскільки суперечать змісту ухвали Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025, на виконання якої були вчинені оскаржувані дії, а також положенням пункту 12 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, відповідно до яких передача арештованого майна на зберігання третій особі допускається лише у разі відсутності боржника, його відмови прийняти майно на зберігання або якщо така особа визначена судовим рішенням.

Скаржника зазначає, що приватний виконавець, не маючи відповідних повноважень та за відсутності вказівки суду, безпідставно вилучив арештоване майно й передав його на відповідальне зберігання іншій особі, чим, на його думку, порушив вимоги законодавства та завдав шкоди господарській діяльності Приватного підприємства «Золтранс», оскільки зазначений навантажувач використовується у діяльності підприємства.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 у задоволенні скарги Приватного підприємства «Золтранс» вих. №22012026 від 22.01.2026 (вх. №02.3.1-02/500/26 від 22.01.2026) про визнання неправомірними дій приватного виконавця у справі №907/1282/25 відмолено.

Місцевий суд відмовляючи у задоволенні скарги виходив з того, що відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 12 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень арештоване майно, яке описується на виконання ухвали про забезпечення позову, може бути передане на зберігання іншій особі, зокрема у разі відмови боржника від прийняття майна на зберігання.

Суд першої інстанції зазначив, що законодавство не встановлює вимог до форми оформлення відмови боржника від прийняття майна на зберігання. Водночас директор Приватного підприємства «Золтранс» підписав постанову про опис та арешт майна від 20.11.2025 без будь-яких зауважень чи заперечень, що, на думку суду, свідчить про відсутність заперечень щодо передачі майна на зберігання Шияну І.Г. та підтверджує відмову боржника від прийняття майна на зберігання.

Суд також дійшов висновку, що скаржник помилково ототожнює вилучення майна з наслідками передачі арештованого майна на зберігання іншій особі. Неможливість використання навантажувача стала наслідком передачі його на зберігання іншій особі внаслідок власних дій боржника щодо відмови прийняти майно на зберігання.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними дій приватного виконавця, скасування постанови про опис та арешт майна і зобов`язання повернути навантажувач на зберігання Приватному підприємству «Золтранс».

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026, Приватним підприємством «Золтранс» було подану апеляційну б/н від 20.03.2026 (вх. № 01-05/824/26, 01-05/830/26 від 20.03.2026) в якій апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу, та ухвалити рішення, яким задовольнити скаргу на дії приватного виконавця та: визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Шиян Григорію 06.06.1987 р.н. за адресою м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1; скасувати Постанову приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні №79647351 від 20 листопада 2025 року; зобов`язати приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича повернути навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Приватному підприємству «Золтранс» та скласти про це відповідний акт, у відповідності до п. 12 розділу 8 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом МЮУ від 2.04.2012 №512/5 в редакції 16.09.2025.

Скаржник зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку про відмову боржника від прийняття арештованого майна на зберігання лише з огляду на підписання постанови про опис та арешт майна без зауважень, хоча відсутність зауважень не є ознакою згоди із діями виконавця та не підтверджує відмову від прийняття майна на зберігання. Постанова приватного виконавця не містить жодних відомостей про таку відмову, а закон не передбачає можливості презюмувати її з факту підписання постанови.

На думку апелянта, суд першої інстанції проігнорував положення статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 12 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, згідно з якими при виконанні ухвали про забезпечення позову арештоване майно має передаватися на зберігання боржнику, а іншій особі лише у разі відсутності боржника, його відмови або якщо це визначено судовим рішенням.

Крім того, апелянт зазначає, що ухвала про забезпечення позову не передбачала можливості вилучення майна, а Західний апеляційний господарський суд раніше вже зазначав, що арешт майна не обмежує право володіння і користування ним, а лише можливість розпорядження. Вилучення навантажувача фактично обмежило господарську діяльність підприємства, що суперечить висновкам суду про забезпечення позову.

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

В подальшому, 09.06.2026 Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович подав клопотання (вх. №01-04/4893/26 від 09.06.2026) про закриття апеляційного провадження.

09.06.2026 від Приватного підприємства «Золтранс» надійшло заперечення (вх. №01-04/4917/26 від 09.06.2026) на клопотання про закриття апеляційного провадження.

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович 09.06.2026 подав клопотання (вх. №01-04/4910/26 від 09.06.2026), в якому просить повернути без розгляду по суті заперечення Приватного підприємства «Золтранс», подані нарочно 09.06.2026, як такі, що подані з порушенням частини дев`ятої статті 42 ГПК України в паперовій формі за відсутності дозволу суду.

У судовому засіданні 24.06.2026 колегія суддів, розглянувши клопотання про закриття апеляційного провадження, дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Подане клопотання мотивоване тим, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Золтранс» подана шляхом надсилання на електронну адресу суду, що не є способом звернення до суду, передбаченим чинним процесуальним законодавством. Крім того, заявник зазначає, що апеляційна скарга не створена у підсистемі «Електронний суд» та не містить відомостей про її підписання кваліфікованим електронним підписом із використанням цієї підсистеми, а тому наявні підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті 264 ГПК України, для закриття апеляційного провадження.

Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами заявника.

Відповідно до статей 56, 58, 60 Господарського процесуального кодексу України та статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як представника підтверджуються ордером або довіреністю.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга підписана кваліфікованим електронним підписом адвоката Зелінської С.В., повноваження якої як представника ПП «Золтранс» належним чином підтверджені.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та не може бути визнаний недійсним виключно через його електронну форму.

Таким чином, особа, яка підписала апеляційну скаргу, та її повноваження як представника є встановленими і не викликають сумнівів.

Водночас пунктом 2 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що апеляційний суд закриває апеляційне провадження лише у випадках, якщо апеляційну скаргу не підписано, її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або її підписано особою, яка не має права її підписувати.

У цій справі відсутні передбачені законом підстави для застосування зазначених положень.

Фактично доводи заявника зводяться до розширеного тлумачення пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України шляхом прирівняння способу подання процесуального документа до відсутності права на його підписання. Однак спосіб подання апеляційної скарги сам по собі не свідчить про відсутність у особи повноважень на її підписання та не є підставою для закриття апеляційного провадження.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності уникнення надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм.

Право на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно бути практичним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що процесуальні правила покликані забезпечувати належне здійснення правосуддя, а не створювати непропорційні перешкоди для реалізації права особи на судовий захист.

За таких обставин закриття апеляційного провадження виключно з формальних підстав означало б відмову від перевірки доводів апеляційної скарги по суті та фактичне позбавлення сторони права на апеляційний перегляд судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає правових підстав для закриття апеляційного провадження. За таких обставин подані Приватним підприємством «Золтранс» заперечення на клопотання про закриття апеляційного провадження приймаються судом до розгляду, а у задоволенні клопотання приватного виконавця про повернення зазначених заперечень без розгляду слід відмовити.

У судове засідання 24.06.2026 з?явився представник відповідача -2, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 24.05.2026 з?явився представник приватного виконавця, надав пояснення, проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 24.05.2026 позивач та відповідач -1 явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

За змістом ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Питання, пов`язані із примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», що є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч. 2 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження).

Частиною 5 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» бвизначено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

20.11.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. з метою повного фактичного виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025 у справі №907/1282/25 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що приватним виконавцем Білецьким І.М. описано та накладено арешт на майно: навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G, реєстраційний номер S/N НОМЕР_1 , який на момент проведення опису та арешту перебував в робочому стані, та належить боржнику: Приватному підприємству «Золтранс», вул. Зозулівська, будинок 2, с. Єлиховичі, Золочівський район, Львівська область (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40667145).

На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним та відчуження. Призначено відповідальним зберігачем та попереджено його про кримінальну відповідальність Шиян Ігоря Григоровича ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 . Вказана постанова підписана Шиян І.Г. та директором боржника ПП «Золтранс» Кудрявцем П.С.

Однак колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Згідно із пунктом 12 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, якщо опис і арешт майна (коштів) здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

На підставі наведених правових норм щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову, майно боржника може бути передано на зберігання іншій особі, у разі, зокрема, відмови боржника від прийняття майна на зберігання.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що боржник відмовився прийняти арештоване майно на відповідальне зберігання. Постанова приватного виконавця про опис та арешт майна від 20.11.2025 не містить жодних відомостей про відмову боржника від прийняття майна на зберігання, не містить роз`яснення боржнику відповідного права та не фіксує його волевиявлення щодо передачі майна іншій особі. Сам приватний виконавець під час розгляду справи зазначав, що така відмова була висловлена усно.

Колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що сам факт підписання директором ПП «Золтранс» постанови про опис та арешт майна без зауважень свідчить про відмову від прийняття майна на зберігання. Підпис особи під процесуальним документом підтверджує лише факт ознайомлення з його змістом та отримання його копії і сам по собі не може свідчити про відмову особи від реалізації права, прямо передбаченого законом, якщо така відмова належним чином не зафіксована.

Колегія суддів також враховує, що матеріали справи містять докази виклику боржником працівників Національної поліції безпосередньо під час проведення приватним виконавцем виконавчих дій, що підтверджується долученими до скарги протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, а також відібраними поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначена обставина, оцінена у сукупності з іншими доказами у справі, не узгоджується з висновком суду першої інстанції про добровільну відмову боржника від прийняття арештованого майна на відповідальне зберігання та, навпаки, свідчить про наявність спору щодо дій приватного виконавця.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що приватний виконавець, не маючи належним чином підтвердженої відмови боржника від прийняття майна на відповідальне зберігання та за відсутності відповідної вказівки суду, безпідставно передав арештоване майно на зберігання третій особі. Отже, дії приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача на зберігання ОСОБА_1 не відповідають вимогам статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 12 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Ухвала Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення скарги на дії приватного виконавця.

При цьому вимога про скасування постанови приватного виконавця від 20.11.2025 у виконавчому провадженні №79647351 підлягає задоволенню лише в тій частині, в якій вона стосується неправомірних дій приватного виконавця щодо передачі навантажувача на відповідальне зберігання іншій особі, оскільки саме в цій частині судом встановлено порушення вимог статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 12 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень. В іншій частині підстав для скасування зазначеної постанови не встановлено.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 19 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Оскільки предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду, постановлена за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця, судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі не справляється.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золтранс» б/н від 20.03.2026 (вх. № 01-05/824/26, 01-05/830/26 від 20.03.2026) задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 у справі № 907/1282/25 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким:

Скаргу Приватного підприємства «Золтранс» вих. №22012026 від 22.01.2026 (вх. №02.3.1-02/500/26 від 22.01.2026) на дії приватного виконавця у справі №907/1282/25 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дій приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Шиян І.Г. 06.06.1987 за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1;

Скасувати Постанову приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні №79647351 від 20.11.2025 в частині вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Шиян І.Г. 06.06.1987 за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1;

Зобов`язати приватного виконавця Білецького І.М. передати навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання ПП «Золтранс» та скласти про це відповідний акт, у відповідності до п. 12 розділу 8 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 №512/5 в редакції 16.09.2025.

У решті вимог скарги відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 06.07.2026.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя П.Т. Манюк