Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №909/1024/24 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/1024/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від стягувача – не з`явився

від боржника (скаржника) – не з`явився

від третьої особи – не з`явився

від органу ДВС – не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест Фінанс Компані” від 14 квітня 2026 року

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року (повний текст підписано 25.03.2026), суддя Михайлишин В.В.

про відмову в задоволенні скарги на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця (старшого державного виконавця Демків С.Я. та начальника Француза І.Г.) Івано-Франківського відділу ДВС у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі № 909/1024/24

за позовом Державної установи “Інститут охорони ґрунтів України”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест Фінанс Компані”, м. Івано-Франківськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 19 254,99 грн

встановив:

23 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Фінанс Компані» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця та просить суд:

- визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця Демків С. Я. від 06.01.2026 та 09.01.2026 у ВП № 79901258: про відкриття виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору; про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження; про арешт коштів боржника;

- зобов`язати закрити виконавче провадження № 79901258 негайно, у зв`язку з відсутністю заборгованості;

- скасувати всі обмеження та арешти, накладені у межах цього виконавчого провадження;

- покласти всі витрати в т.ч. судові витрати та стягнення, пов`язані з виконавчим провадженням № 79901258, у тому числі виконавчий збір, на стягувача - Державну установу "Інститут охорони ґрунтів України";

- надати правову та дисциплінарну оцінку діям начальника ОСОБА_1 та державного виконавця Демків С. Я., що діяли у змові та вжити заходів реагування, передбачених законом;

- витребувати в старшого державного виконавця Демків С. Я. матеріали виконавчого провадження № 79901258;

- визнати відсутність правових підстав для стягнення виконавчого збору та витрат.

Скарга обґрунтована тим, що боржником було сплачено заборгованість, яка була предметом стягнення у цій справі, що підтверджує видатковим касовим ордером від 01.10.2018 на суму 10 500 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2026 року суд поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" строк на подання скарги на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі № 909/1024/24; прийняв до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" (вх. № 1699/26 від 26.02.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі № 909/1024/24; призначив її розгляд в судовому засіданні на 20.03.2026; відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" про витребування всіх матеріалів виконавчого провадження № 79901258; зокрема, запропонував старшому державному виконавцю Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Демків С. Я. та начальнику Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Французу І. Г. надати суду письмові пояснення щодо поданої скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" та докази щодо їх обґрунтування.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року у справі № 909/1024/24 відмовлено у задоволенні скарги боржника.

Ухвала суду мотивована тим, що видатковий касовий ордер, на який посилається скаржник, є недопустимим доказом в розумінні ст.77 ГПК України, оскільки не в повній мірі відповідає вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 148 від 29.12.2017. Суд встановив, що у вказаному ордері відсутні обов`язкові реквізити, передбачені п.28 Положення, а саме: не зазначено прізвища, імені та по батькові одержувача готівки, а також відсутні найменування, номер, дата та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача. Суд також зазначив, що означений видатковий касовий ордер видано 01.10.2018, тобто в день укладення договору оренди державного майна № 38/18, поряд з тим, умовами договору оренди не передбачено попередньої оплати орендарем орендної плати, та більше того, орендна плата не була сталою та підлягала коригуванню в залежності від індексів інфляції за кожен наступний місяць. Також суд звернув увагу, що видатковий касовий ордер від 01.10.2018 повинен був існувати під час розгляду справи № 909/1024/25 та до винесення рішення у цій справі, однак такий доказ при розгляді справи до суду надано не було. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що рішення суду не виконане, а дії державного виконавця в межах виконавчого провадження № 79901258 щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника, вчинено з дотриманням принципу обов`язковості виконання рішення суду та в межах визначених ЗУ «Про виконавче провадження». Крім цього, судом встановлено, що боржник неодноразово звертався до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі скаргами на постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та виконавчого збору та на незаконні дії та бездіяльність державного виконавця, відмову у скасуванні постанов про стягнення боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а також на неприпустиму службову поведінку, та за наслідком розгляду таких скарг 30.01.2026 та 02.02.2026 Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції боржнику надано відповіді. Поряд з тим, суд встановив, що Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, врахувавши, що Законом України "Про виконавче провадження" не визначено порядку розгляду скарги боржника, для вказаних правовідносин застосовано положення ЗУ "Про звернення громадян", та з дотриманням вимог щодо терміну розгляду скарг, надано скаржнику письмові відповіді про результати розгляд означених скарг, які направлено засобами поштового зв`язку за адресою, вказаною заявником у скаргах.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, боржник – Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Фінанс Компані» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/1024/24 та ухвалити нове рішення, яким задоволити скаргу боржника в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не встановив фактичну наявність заборгованості, не перевірив реальне виконання рішення суду, неправильно оцінив доказ – видатковий касовий ордер, не витребував додаткові докази та матеріали виконавчого провадження, а також не перевірив пропорційність заходів виконавця щодо арешту коштів боржника. З наведених підстав вважає наявними підстави для скасування ухвали суду про відмову в задоволенні скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу орган ДВС просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Зокрема, повідомив, що станом на час надання відзиву відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження, вичерпний перелік яких визначено статтею 39 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки залишок несплаченої суми

заборгованості на користь стягувача становить 11 236,10 грн. Поряд з тим, зазначає, що органом ДВС надано відповіді на скарги та звернення боржника у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про звернення громадян».

Від боржника до суду надійшли заперечення на відзив, в яких він зазначає, що дія ЗУ «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений ЗУ «Про виконавче провадження», відтак вважає, що такий закон помилково застосовано органом ДВС. Також зазначає про неналежне повідомлення сторони боржника про розгляд скарг та про винесені виконавцем постанови.

Представник боржника (скаржника) в судове засідання не з`явився, поряд з тим, 06 липня 2026 року від керівника боржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, а саме: після завершення медичного обстеження військовослужбовця та отримання документів, що підтверджують викладені в клопотанні обставини. Зокрема, керівник зазначає, що на підставі довіреності здійснює супровід військовослужбовця ОСОБА_2 під час його перевезення з військової частини, розташованої у м. Житомирі, до військового госпіталю м. Івано-Франківська для проходження стаціонарного медичного обстеження, встановлення причин втрати можливості самостійного пересування, проведення необхідних консультацій, діагностичних досліджень та вирішення питання щодо подальшого лікування.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовила в задоволенні такого, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частиною 11 ст.270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У спірному випадку суд не визнає поважними причини повторної неявки представника відповідача у судове засідання, оскільки розгляд апеляційної скарги вже відкладався у попередньому судовому засіданні саме за клопотанням відповідача (у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю керівника боржника), поряд з тим, сплинув строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ч.2 ст.273 ГПК України, та розгляд скарги відкладався ухвалою суду від 08.06.2026 в межах «розумного строку» на 06.07.2026.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання боржника та відкладення розгляду апеляційної скарги.

Представники стягувача, третьої особи та органу ДВС в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року у справі № 909/1024/24 задоволено частково позов Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 19 254,99 грн, з яких: 10 178,27 грн - заборгованість з орендної плати, 1 244,78 грн - пеня, 7 831,94 грн - інфляційні втрати. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Фінанс Компані» на користь Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» 10 194,78 грн, з яких: 6 026,45 грн – заборгованість з орендної плати та 4 168,33 грн – інфляційні втрати, а також 1 603,32 грн – судового збору. В задоволенні решти вимог суд відмовив.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2025 року у справі № 909/1024/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Фінанс Компані" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року у справі № 909/1024/24 – без змін.

01 грудня 2025 року на виконання рішення суду у цій справі Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ.

06 січня 2026 року державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 79901258) з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 909/1024/24 від 01.12.2025 про стягнення з ТОВ "Інвест Фінанс Компані" на користь Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" 10 194,78 грн, з яких: 6 026,45 грн - заборгованість з орендної плати, 4 168,33 грн - інфляційні втрати, а також 1 603,32 грн - судового збору.

Поряд з тим, 06 січня 2026 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, а також створено запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю.

09 січня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано до відповідних фінансових установ, а також повторно створено запит на отримання інформації, що містить банківську таємницю.

Водночас, 09.01.2026 державним виконавцем створено платіжну інструкцію на списання коштів з рахунку боржника, відкритому в АТ "Державний ощадний банк України", а також створено запит до МВС щодо наявності зареєстрованих за боржником транспортних засобів, у відповідь на що МВС повідомило про відсутність даних щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

Крім цього, з матеріалів скарги вбачається, що боржник неодноразово звертався до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі скаргами на постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, а також на незаконні дії та бездіяльність державного виконавця, відмову у скасуванні постанов про стягнення боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, та на неприпустиму службову поведінку.

За результатами розгляду таких скарг 30.01.2026 та 02.02.2026 Івано-Франківським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції боржнику надано відповідні відповіді.

23 лютого 2026 року боржник звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця та просив суд:

- визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця Демків С. Я. від 06.01.2026 та 09.01.2026 у ВП № 79901258: про відкриття виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору; про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження; про арешт коштів боржника;

- зобов`язати закрити виконавче провадження № 79901258 негайно, у зв`язку з відсутністю заборгованості;

- скасувати всі обмеження та арешти, накладені у межах цього виконавчого провадження;

- покласти всі витрати в т.ч. судові витрати та стягнення, пов`язані з виконавчим провадженням № 79901258, у тому числі виконавчий збір, на стягувача - Державну установу "Інститут охорони ґрунтів України";

- надати правову та дисциплінарну оцінку діям начальника ОСОБА_1 та державного виконавця Демків С. Я., що діяли у змові та вжити заходів реагування, передбачених законом;

- витребувати в старшого державного виконавця Демків С. Я. матеріали виконавчого провадження № 79901258;

- визнати відсутність правових підстав для стягнення виконавчого збору та витрат.

Згідно з ст.339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст.326 ГПК України).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. (ч.ч.1,3 ст.327 ГПК України).

В силу положень ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження»).

В силу ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

В силу ч.1 ст.19 вказаного Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч.4 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Пунктом 1 ч.1 ст.26 вказаного Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В силу ч.3 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до ч.5 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 4 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.42 вказаного Закону кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На виконання наведених вище приписів державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 06 січня 2026 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 79901258) з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 909/1024/24 від 01.12.2025, а також постанови про стягнення витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

Крім цього, в силу положень ч.ч.1, 2 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч.ч.1, 2 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження»).

На виконання вказаних норм, 09 січня 2026 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано до відповідних фінансових установ, а також повторно створено запит на отримання інформації, що містить банківську таємницю.

Водночас, 09.01.2026 державним виконавцем створено платіжну інструкцію на списання коштів з рахунку боржника, відкритому в АТ "Державний ощадний банк України", а також створено запит до МВС щодо наявності зареєстрованих за боржником транспортних засобів, у відповідь на що МВС повідомило про відсутність даних щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України порушень норм ЗУ «Про виконавче провадження» при примусовому виконанні наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 909/1024/24 від 01.12.2025. Ним правомірно відкрито виконавче провадження та винесено відповідні постанови (про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору).

Щодо доводів боржника про фактичне повне виконання рішення суду в цій справі, колегія суддів звертає увагу, що в силу п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішення суду у цій справі, станом на час розгляду скарги боржника, не виконане. Згідно з інформацією органу ДВС заборгованість боржника за наказом у цій справі становить 11 236,10 грн.

При цьому, судом першої інстанції правомірно відхилено посилання боржника на докази сплати орендної плати – видатковий касовий ордер від 01.10.2018 на суму 10 500 грн, оскільки такий не відповідає вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 148 від 29.12.2017, а саме: у вказаному ордері відсутні обов`язкові реквізити – прізвище, ім`я та по батькові одержувача готівки, а також найменування, номер, дата та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача.

Так, відповідно до п.23 Розділу ІІІ вказаного вище Положення касові операції оформлюються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки. Касові документи можуть бути паперовими або електронними. Електронні касові документи повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства України у сфері електронного документообігу. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Згідно з абзацами 1, 3 п.27 Положення касир вимагає пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа. Видача готівки фізичним особам, яких немає в штатному розписі установи/підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Пунктом 28 Положення визначено, що видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, особам, які з поважних причин не мають змоги поставити підпис власноручно. У видатковому касовому ордері після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім`я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку, а в разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис "За довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 27 цього Положення. Довіреність або нотаріально засвідчена копія довіреності залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Касир під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей зобов`язаний перевірити: 1) наявність і справжність на документах підписів, передбачених додатками 2 та 3 до цього Положення, а на видатковій відомості – дозвільного напису керівника установи/підприємства або осіб, які ним уповноважені; 2) правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; 3) наявність перелічених у документах додатків. Касир повертає документи для оформлення в разі невиконання хоча б однієї із вимог, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 34 розділу III цього Положення. Касові ордери або видаткові відомості після їх одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах проставляється відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік) (п.34 Положення).

Судом встановлено, що у поданому боржником видатковому касовому ордері від 01.10.2018 вказано одержувачем коштів – директора Івано-Франківська ФДУ "Інститут охорони ґрунтів України", однак не зазначено прізвище, ім`я та по батькові останнього. Також в графі «найменування, номер, дата та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача» відсутні будь-які відомості, що унеможливлює ідентифікацію особи отримувача коштів.

Крім цього, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, зазначений вище видатковий касовий ордер датований 01 жовтня 2018 року, тобто в день укладення договору оренди державного майна № 38/18 від 01.10.2018, стягнення за яким було предметом спору у цій справі. Судом встановлено, що умовами договору оренди не передбачено попередньої оплати орендарем орендної плати, та орендна плата не була сталою і підлягала коригуванню в залежності від індексів інфляції за кожен наступний місяць. Так, у п.3.1 договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами) і за базовий місяць оренди - серпень 2018 року становить 1 898,19 грн без ПДВ; орендна плата за перший місяць оренди – жовтень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць серпень 2018 року на індекси інфляції за вересень, жовтень 2018. У п.3.2 договору сторони погодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується: 50 відсотків від суми орендної плати - до Державного бюджету, а 50 відсотків від суми орендної плати - на рахунок балансоутримувача (п.3.4 Договору).

Водночас, видатковий касовий ордер від 01 жовтня 2018 року повинен був існувати на момент розгляду справи № 909/1024/25 (рішення ухвалено судом – 23 січня 2025 року), однак такий доказ відповідач місцевому господарському суду не надав. Слід зазначити, що керівник відповідача брав участь у розгляді справи, надавав суду відзив на позов та свої пояснення щодо суті спору.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поданий боржником видатковий касовий ордер не є належним, допустимим та достовірнім доказом на підтвердження виконання рішення суду у цій справі, з огляду на що у державного виконавця не було підстав для закриття виконавчого провадження з підстав повного виконання наказу боржником.

Щодо розгляду органом ДВС скарг та запитів боржника, колегія суддів зазначає, що частиною 3 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Всупереч наведеному, боржник – ТОВ «Інвест Фінанс Компані» неодноразово звертався до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі скаргами на постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та виконавчого збору та на незаконні дії і бездіяльність державного виконавця, відмову у скасуванні постанов про стягнення боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а також на неприпустиму службову поведінку.

За наслідком розгляду вказаних скарг 30.01.2026 та 02.02.2026 начальником Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповіді на скарги.

При цьому, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не визначено порядку розгляду скарги боржника, орган ДВС при наданні таких відповідей керувався положеннями ЗУ «Про звернення громадян», та з дотриманням вимог щодо терміну розгляду скарг, надав письмові відповіді на такі скарги. Відповіді направлено засобами поштового зв`язку за адресою, вказаною заявником у скаргах.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ЗУ «Про звернення громадян». Так, згідно з ст.12 ЗУ «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру". Разом з тим, як зазначено вище, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено подання боржником скарг до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та не визначено порядку їх розгляду, відтак, застосування начальником відділу органу ДВС загальних положень ЗУ «Про звернення громадян» не суперечить вказаній вище нормі.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не було витребувано матеріали виконавчого провадження № 79901258, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду скарги на дії/бездіяльність органу ДВС, суд не зобов`язаний у кожному випадку витребовувати матеріали відповідного виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи, боржником та органом ДВС надано суду копії матеріалів, які на думку суду є необхідними та достатніми для розгляду скарги боржника.

Відповідно до ч.3 ст.343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог скарги боржника.

Частиною 1 ст.255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця (п.25).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ст.236 ГПК України).

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, відтак, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваної ухвали без змін, а апеляційної скарги боржника – без задоволення.

Керуючись ст.ст.236, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ухвалив:

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року у справі № 909/1024/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Фінанс Компані» – без задоволення.

Матеріали справи № 909/1024/24 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 07 липня 2026 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.