Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №703/3967/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3967/26

2-а/703/53/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Левчук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Мельник Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін адміністративну справу № 703/3967/26 за позовом:

ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

до

ІНФОРМАЦІЯ_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.06.2026 ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Накоп`юк Я.В., звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом – ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі за текстом - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у якому просив скасувати постанову від 27.09.2025 № R100811 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою від 27.09.2025 № R100811 позивач був визнаний винним в тому, що не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У зв`язку із цим на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Дана постанова була винесена у порядку ст. 279-9 КУпАП.

Позивач зазначає, що у спірний період позивачеві повістки не вручались, на пошту не надходили, позивач має діючу відстрочку, до 18.02.2027 в застосунку «Резерв+» не відображалось будь-яких порушень правил військового обліку, а тому вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням ч. 2 ст. 283, ч.1 ст.280, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки не містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, зокрема: номер та дата повістки, дата та спосіб вручення/направлення повістки, дата та час для прибуття за повісткою, докази вручення/направлення повістки, при розгляді справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також не перевірено підтвердження вказаних обставин належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № R100811 від 27.09.2025.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін. Одночасно задоволено клопотання позивача про витребування у ІНФОРМАЦІЯ_3 доказів.

24.06.2026 на адресу суду від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

24.06.2026 на адресу суд від позивача надано заперечення на відзив на позовну заяву.

Сторони в судове засідання не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

Згідно зі ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом рішення та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішуються місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ст. 77 КАС України).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 (справа №1-34/2010) дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Одним із найважливіших принципів, що істотно впливає на правове становище громадянина в демократичному суспільстві є дотримання презумпції невинуватості - правового принципу, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Принцип презумпції невинуватості в адміністративному процесі має чимало характерних ознак, одними з найбільш істотними з яких є, зокрема, віднесення права визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення до компетенції тільки уповноважених законом суб`єктів, а також фіксація офіційного визнання вини особи у відповідному процесуальному документі - постанові у справі про адміністративне правопорушення, яка набула чинності. Особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного або дисциплінарного проступку, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності, чи рішенням у справі.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 та має оформлену відстрочку – бронювання до 18.02.2027, що підтверджується копією військово-облікового документа позивача, сформованого 12.06.2026 року у застосунку «Резерв+».

27.09.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс стосовно позивача постанову № R100811 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно із вказаною постановою за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації ЄДРПВР установлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на нього штраф у сумі 17 000,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови також видно, що ця постанова винесена за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Дата надходження заяви 20.05.2026, спосіб надходження заяви через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, короткий зміст заяви повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Відповідно до статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно абзацу першого частини першої ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Перш за все суд зазначає, що неявка без поважних причин особи за повісткою про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки дійсно є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, обов`язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за обставин цієї справи є встановлення факту належного оповіщення позивача про необхідність з`явитися до відповідного ТЦК та СП.

Натомість у матеріалах справи відсутні будь-які докази відправлення ОСОБА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на серпень 2026. Суду не надано копії зазначеної повістки, опису вкладення відповідного поштового відправлення, поштового повідомлення з відміткою про відмову ОСОБА_1 отримати повістку чи відміткою про його відсутність за вказаною у повістці адресою, документів поштового оператора про вручення позивачу вказаного поштового відправлення.

Водночас факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Окрім того, приписами ч. 2 ст. 279-9 КУпАП передбачено обов`язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення, перевірити викладені у заяві фактичні дані, після чого з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову по справі.

Отже, відсутність у матеріалах справи належних і достатніх доказів порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на переконання суду, виключає притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд також вважає слушними доводи представника позивача про невідповідність змісту оскаржуваної постанови встановленим законом вимогам у постанові № R100811 від 27.09.2025 не вказано адресу, за якою ОСОБА_1 надіслано зазначену у постанові повістку, не вказано відомості про дату, час та місце прибуття за цією повісткою. Тобто постанова не містить конкретних даних щодо порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що не відповідає вимогам абз. 5 ч. 2 ст. 283 КУпАП.

В підсумку суд зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов позивача задоволено у повному обсязі, беручи до уваги заявлену у прохальній частині позовної заяви вимогу про стягнення із відповідача судових витрат зі сплати судового збору, суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень судові витрати позивача, понесені у зв`язку з поданням цього позову до суду у виді судового збору в розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст. 77, 229, 242, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову від 27.09.2025 № R100811 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000грн. 00коп.

Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 (сорок вісім) коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Левчук