Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №703/107/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/107/25

2-др/703/22/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 703/105/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль «Audi А4» тип: седан, рік випуску: 2011, об`єм двигуна: 1968 куб.см, номер кузова: НОМЕР_1 , дата державної реєстрації: 10.11.2020. У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобілі «Renault Master»; «Mercedes-Benz 512D»; «Man TGI 12.220». Суд також стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 392 380 грн. 00 коп. як компенсації 1/2 частини вартості автомобілів «Renault Master», «Mercedes-Benz 512D» та «Man TGI 12.220», з відрахуванням із загальної вартості 1/2 частини автомобіля «Audi А4», та 8170 грн. 00 коп. судового збору, а всього 400550 (чотириста тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп. У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю відмовлено повністю.

До суду надійшла заява позивача за первісним позовом ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000 грн. та витрат на проведення судової авто товарознавчої експертизи у розмірі 3200 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах поданої заяви, доходить наступного висновку.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Указаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 756/15736/18.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 826/856/18).

Суд зауважує, що повноваження адвоката Соколишиної Л.Б. як представника позивача Колесник А.В. підтверджується наявним у матеріалі справи ордером на надання правничої допомоги серії СА № 1107898, у якому зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги №б/н від 03 грудня 2024 року.

До позовної заяви та заяви про ухвалення додаткового рішення на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу долучено: договір про надання професійної правничої допомоги від 03 грудня 2024 року; акт приймання наданих послуг за договором №б/н від 03 грудня 2024 року; детальний опис виконаних адвокатом робіт по справі №703/105/25 від 10 червня 2026 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №29 від 03 грудня 2024 року.

Як убачається з договору про надання професійної правничої допомоги від 03 грудня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Соколишиною Л.Б., сторони погодили, що за цим договором адвокат зобов`язується надати клієнтові професійну правничу допомогу у підготовці позовної заяви про поділ майна та забезпечення участі у судових засіданнях.

Згідно з п.4.1 за послуги, визначені у цьому договорі, клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 60 000 грн.

Згідно з актом приймання наданих послуг від 10 червня 2026 року адвокат Соколишина Л.Б. надала, а ОСОБА_1 отримала наступні послуги: усна консультація та роз`яснення норм чинного законодавства з питань виникнення та набуття права спільної сумісної власності подружжя, особистої приватної власності, судової практики; складання адвокатського запиту до ГУ ДПС у Черкаській області; складання адвокатського запиту до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Черкаській області; складання адвокатського запиту до ВП№2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області; складання заяви до експерта про проведення автотоварознавчої експертизи; складання позовної заяви; складання заяви про допит свідків; складання клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи;складання клопотання про витребування доказів з ГУ ДПС у Черкаській області; складання клопотання про витребування доказів з ВП№2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області; складання відповіді на відзив; складання відзиву на зустрічний позов; складання клопотання про витребування доказів з АТ «ПриватБанк» та АТ «РайффайзенБанк»; складання заяви про збільшення розміру позовних вимог та часткову зміну предмету позову; особистий виїзд та забезпечення виїзду експерта з м. Черкаси до м.Сміла для участі у судовій автотоварознавчій експертизі; участь у 20 судових засіданнях. Загальна вартість послуг, указаних в акті, становить 60 000 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №29 від 03.12.2024 ОСОБА_1 сплатила адвокату Соколишиній Л.Б. 60 000 грн.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Заперечуючи проти заявленого до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу, вказував на те, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 гривень є завищеною та неспівмірною в порівнянні зі складністю справи та виконаною роботою. Просив урахувати, що детальний розрахунок не відображає витраченого часу та погодинної вартості чи вартості окремо наданої послуги. Крім того вказав, що ОСОБА_4 здійснює діяльність індивідуально як адвокат на загальній системі оподаткування. А тому вона не мала право приймати готівкові кошти у розмірі, що перевищує 50 000 грн., а отримавши їх була зобов`язана внести їх на свій рахунок. Однак документів, що підтверджують дійсне внесення цих коштів на рахунок у фінансовій установі, зокрема виписки банку, нею не надано.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис (детального опису робіт, виконаних адвокатом) лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункти 168-169 вказаної постанови).

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд дійшов висновку, що 03 грудня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Соколишиною Л.Б. було погоджено фіксований розмір гонорару – 60 000 грн. А тому зазначення часу, витраченого адвокатом на кожну окремо надану послугу, та погодинної вартості робіт не є обов`язковим.

Разом з тим, суд погоджується із твердженням ОСОБА_2 щодо не співмірності понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Надаючи оцінку співмірності витрат на правничу допомогу зі складністю справи, суд ураховує кількість підготовлених процесуальних документів представником позивача за первісним позовом, а також кількість витраченого часу на інші дії.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, виходячи із засад розумності та справедливості, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 у суді, підлягають відшкодуванню в розмірі 50 000 гривень.

Суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачем за первісним позовом приєднана до заяви про ухвалення додаткового рішення квитанцію до прибуткового касового ордера №151 від 23 грудня 2024 року про сплату ФОП, судовому експерту Березовському А.А. 3200 грн. за висновок експерта №151 від 23.12.2024 по визначенню середньої ринкової ціни транспортних засобів 4 (чотири) шт. станом на дату проведення дослідження.

Указаний висновок наявний в матеріалах справи та судом ураховано його під час ухвалення судового рішення.

ОСОБА_2 заперечував проти відшкодування указаних витрат посилаючись на те, що на момент здійснення оплати за послуги експерта ОСОБА_1 перебувала за межами України. Суд уважає необґрунтованими заперечення ОСОБА_2 в цій частині, оскільки факт перебування ОСОБА_1 за межами країни сам по собі не свідчить про нездійснення нею оплати послуг експерта за умови наявності в матеріалах справи відповідного висновку та надання нею квитанції про понесення цих витрат.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню витрати, пов`язані із проведенням експертизи, у сумі 3200 грн.

Керуючись ст.89, 133, 134, 139, 137, 141, 270, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000 грн. 00 коп. понесених нею витрат на правничу допомогу та 3200 грн. 00 коп. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, а всього 53 200 (п`ятдесят три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 03 липня 2026 року.

Головуючий: І. Я. Биченко