Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №569/10683/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10683/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області у складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів,

В засіданні приймали участь:

позивач: В. Городна

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 08.08.2018 сторони уклали між собою шлюб, у шлюбі в них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка вказує, що дитина проживає разом з нею, перебуває на її повному матеріальному забезпеченні, відповідач участі у її утриманні на даний час не бере. Шлюб між сторонами розірвано 08.11.2022, що підтверджується копією рішення Рівненського міського суду Рівненської області про розірвання шлюбу від 08.11.2022 року, справа №569/7588/22. Раніше відповідач надавав матеріальну допомогу у розмірі близько 5000 грн щомісячно, іноді із затримками. На даний час повністю відмовився від добровільної сплати аліментів.

Ухвалою суду від 05.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, призначено для розгляду справу по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоч про місце, час та дату судового засідання повідомлялися належним чином. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило. Враховуючи вказані факти, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.08.2018, який було розірвано 08.11.2022 рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08.11.2022 року справа №569/7588/22.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).

Згідно з ч.1 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує передбачені ст.182 СК України обставини: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За положеннями ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи необхідність стягнення аліментів у розмірі 7 000, 00 грн (більшому ніж мінімальний рекомендований розмір аліментів), позивачка покликається на наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти саме в такому розмірі.

Однак, в порушення вимог ст.12, 81 ЦПК України позивачка не надала суду доказів, що відповідач отримує дохід, достатній для спроможності сплати останнім аліментів у розмірі 7 000 грн щомісячно.

Інформація про розмір доходу відповідача у справі відсутня. Доказів наявності у відповідача на праві власності, володіння чи користування рухомого та нерухомого майна суду не надано. Відомостей про стан здоров`я відповідача, наявність у нього інших дітей чи утриманців матеріали справи не містять.

Відсутні також у справі докази щодо стану здоров`я та матеріального становища дитини.

Враховуючи вік дитини, відсутність доказів неспроможності відповідача сплачувати аліменти на утримання сина, а також відсутність доказів достатності заробітку відповідача для сплати ним аліментів у заявленому позивачем розмірі, беручи до уваги, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як батька, так і матері, суд визначає аліменти на утримання дитини у розмірі 5 000, 00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.05.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

Вказаний розмір суми аліментів з врахуванням рівного обов`язку обох батьків на утримання та виховання дитини буде відповідати інтересам та потребам останнього, а тому визнається судом достатнім та таким, що відповідатиме принципу розумності та виваженості і забезпечуватиме розвиток дитини та є співмірний витратам, які мають нести обоє батьків на утримання дитини.

За наведеного, позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України,стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, у зв`язку з чим, на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 1 331, 20 грн.

Керуючись ст.10,12,81,89,141, 258-259,263-265,268, 280, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000, 00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.05.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331, 20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Повне судове рішення складене та підписане 07.07.2026.

Суддя О. Левчук