Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №949/1225/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1225/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20 листопада 2006 року Зарічненським РВ УМВС України в Рівненській області,

за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №658494 від 18 червня 2026 року, 05 червня 2026 року близько 09 год. 00 хв. за місцем свого проживання у м. Дубровиця ОСОБА_1 , будучи батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухиляється від виконання передбаченого законодавством обов`язку щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання дитини, а саме: його син ображає однокласників та класного керівника, використовує нецензурну лексику, провокує конфлікти серед дітей, поводиться агресивно на уроках, застосовує фізичну силу до учнів, штовхається та б`ється.

Такі дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковано за ч.1 ст.184 КУпАП (а.с. 2).

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що від виконання батьківських обов`язків не ухиляється, постійно піклується про сина, контролює його навчання, поведінку та стан здоров`я. Зазначив, що дитина доглянута, систематично відвідує навчальний заклад, а пропуски занять були пов`язані зі станом здоров`я та проведенням операції на вухах.

За його словами, після повідомлень класного керівника про те, що син не виконує завдання, ходить класом та не реагує на зауваження, він неодноразово приходив до ліцею, перебував під час уроків у коридорі та безпосередньо у класі, спілкувався з учителем, директором і психологом. Також організував для дитини додаткові заняття з репетитором. Пояснив, що під час спостереження за навчальним процесом побачив порушення дисципліни не лише з боку його сина, а й інших учнів.

Також зазначив, що син неодноразово повертався зі школи у пригніченому стані, скаржився на образи, неналежне ставлення вчителя та конфлікти з іншим учнем. Після одного з таких випадків, коли дитина впала та вдарилася головою, він прибув до школи і відвіз сина до лікарні. Надалі спілкувався з батьками іншого учня, намагаючись урегулювати ситуацію без звернення до правоохоронних органів.

Для підтримання зв`язку з дитиною та здійснення батьківського контролю придбав синові смарт-годинник. Прослухавши записи з уроків, за його словами, почув образливі та принизливі висловлювання педагогічних працівників щодо дітей. У зв`язку із цим його дружина звернулася із письмовою заявою до директора ліцею, після чого відбулося засідання за участю адміністрації, педагогів і батьків. Під час засідання він відтворив один з аудіозаписів, після чого було погоджено подальші заходи щодо навчання та поведінки дитини.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до поліції із заявами про можливе вчинення булінгу щодо його сина та про поширення недостовірної інформації стосовно дитини і її батьків. Наголосив, що не залишав ситуацію без реагування, відвідував школу, спілкувався з учасниками освітнього процесу, організовував додаткове навчання та подавав письмові звернення. Вважав, що поведінка його сина істотно не відрізнялася від поведінки інших учнів, а тому просив провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Представник ОСОБА_1 — адвокат Осіпова Г.В., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала позицію свого довірителя та подані додаткові письмові пояснення. Вважала, що сукупність наявних у справі доказів не підтверджує ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків та не доводить наявності в його діях складу адміністративного правопорушення. Просила провадження у справі закрити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, матеріали, зібрані органом поліції, документи Дубровицького ліцею, додаткові письмові пояснення, аудіо- та відеоматеріали, подані стороною захисту, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статей 10, 11 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення може виражатися у формі умислу або необережності. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення конкретного протиправного діяння та доведення вини особи у його вчиненні.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих і свідків, висновком експерта, показаннями технічних приладів та засобів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою ст.184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх чи неповнолітніх дітей.

Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП має бланкетний характер, оскільки безпосередньо не встановлює вичерпного переліку батьківських обов`язків, невиконання яких утворює склад зазначеного правопорушення, а відсилає до інших норм законодавства, якими визначено зміст таких обов`язків.

Згідно зі ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

Частиною четвертою ст.155 Сімейного кодексу України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про освіту» батьки здобувачів освіти зобов`язані виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, сприяти виконанню дитиною освітньої програми, піклуватися про її фізичне і психічне здоров`я, сприяти розвитку її здібностей та поважати гідність дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей та поважати гідність дитини.

Для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, необхідно встановити сукупність усіх його обов`язкових елементів: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення та охорони прав і законних інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей, створення батьками необхідних умов для їхнього життя, навчання, виховання, фізичного, духовного і морального розвитку.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у конкретному ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання визначених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання чи виховання дитини.

Для встановлення об`єктивної сторони необхідно визначити, який саме передбачений законодавством обов`язок покладався на особу, у яких конкретних діях чи бездіяльності проявилося його невиконання та якими фактичними даними підтверджується ухилення особи від виконання цього обов`язку.

За своєю конструкцією склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, є формальним, тому настання конкретних шкідливих наслідків не є його обов`язковою ознакою. Водночас формальний характер складу не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку довести факт конкретного ухилення батька від виконання визначеного законодавством обов`язку.

Сама по собі неналежна поведінка дитини, порушення нею дисципліни, конфлікти з однокласниками чи невиконання окремих навчальних завдань не є безумовним доказом ухилення її батьків від виконання обов`язків щодо виховання.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, є спеціальний суб`єкт — батьки дитини або особи, які відповідно до закону їх замінюють.

Наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження підтверджується, що ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_2 (а.с. 39), а тому за своїм правовим статусом є спеціальним суб`єктом зазначеного правопорушення.

Водночас сам факт наявності в особи статусу батька не є достатнім для притягнення її до адміністративної відповідальності без доведення об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованого правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини. З огляду на зміст поняття «ухилення» для встановлення суб`єктивної сторони необхідно довести винне невиконання особою конкретного батьківського обов`язку, який вона усвідомлювала та мала реальну можливість виконувати.

Досліджуючи докази, подані на підтвердження обставин, викладених у протоколі, суд насамперед надає оцінку протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №658494 від 18 червня 2026 року (а.с. 2).

Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину ухилення від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання малолітнього сина. Водночас суть правопорушення сформульована шляхом опису поведінки дитини, яка, як зазначено у протоколі, ображає однокласників та класного керівника, використовує нецензурну лексику, провокує конфлікти, поводиться агресивно, застосовує фізичну силу до учнів, штовхається та б`ється.

Оцінюючи протокол як доказ, суд ураховує, що він є процесуальним документом, у якому формулюється суть висунутого особі обвинувачення, однак сам по собі не є беззаперечним доказом винуватості та підлягає перевірці й оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені місце і час вчинення, суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за нього.

Однак у протоколі серії ВАД №658494 не зазначено, від виконання якого саме передбаченого законодавством обов`язку ухилився особисто ОСОБА_1 , які конкретні виховні, організаційні чи інші дії він повинен був учинити, але не вчинив, та у чому безпосередньо проявилося його ухилення.

У протоколі не наведено обставин, які б свідчили, що ОСОБА_1 відмовлявся від участі у вихованні дитини, не забезпечував її навчання, лікування, належний догляд або безпечні умови життя, не цікавився її поведінкою, ігнорував звернення навчального закладу чи відмовлявся співпрацювати з педагогічними працівниками та психологічною службою.

Крім того, у протоколі зазначено, що правопорушення вчинене 05 червня 2026 року близько 09 год. 00 хв. за місцем проживання ОСОБА_1 , тоді як наведена у ньому суть правопорушення стосується поведінки його сина протягом тривалого часу у навчальному закладі.

Які саме дії або бездіяльність учинив ОСОБА_1 у зазначені у протоколі дату, час та місці, у ньому не вказано.

Таким чином, протокол містить опис поведінки малолітньої дитини, однак не містить належного викладення конкретної протиправної дії чи бездіяльності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Підставою для проведення перевірки та складення протоколу про адміністративне правопорушення стала колективна заява батьків учнів класу, в якому навчається ОСОБА_2 (а.с. 4–10).

У колективній заяві зазначено про систематичне порушення ОСОБА_2 дисципліни, образи однокласників і класного керівника, використання нецензурної лексики, провокування конфліктів та застосування фізичної сили до інших учнів. Також наведено відомості про конфліктне спілкування ОСОБА_1 з педагогічними працівниками та батьками інших учнів, підвищення ним голосу і створення напруженої атмосфери у навчальному закладі.

Оцінюючи зазначену заяву, суд ураховує, що вона стала приводом для перевірки викладених у ній обставин, однак сама собою не підтверджує винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Частина тверджень щодо його поведінки викладена узагальнено, без зазначення конкретних дат, часу, місця, змісту дій чи висловлювань, а також осіб, які безпосередньо спостерігали кожну з описаних подій.

Крім того, обставини можливих конфліктів ОСОБА_1 з педагогами чи батьками інших учнів не були включені працівником поліції до сформульованої у протоколі суті адміністративного правопорушення як конкретні прояви ухилення від виконання батьківських обов`язків. Тому суд не вправі самостійно доповнювати викладене у протоколі обвинувачення іншими діями чи епізодами.

До матеріалів справи також долучено письмові пояснення класного керівника, інших педагогічних працівників та батьків окремих учнів (а.с. 11–18).

Зі змісту цих пояснень убачається, що ОСОБА_2 під час уроків міг відволікатися, залишати своє місце, ходити класом, не виконувати окремі навчальні завдання, сперечатися з однокласниками, не реагувати на зауваження педагогів та вступати у конфлікти з іншими дітьми. Окремі батьки повідомляли про образливі висловлювання, штовхання та інші конфліктні ситуації між ОСОБА_2 і їхніми дітьми.

Таким чином, зазначені пояснення підтверджують наявність у дитини труднощів із дотриманням дисципліни, виконанням навчальних завдань та взаємодією з окремими однокласниками. Водночас вони переважно характеризують поведінку малолітнього ОСОБА_2 та не містять конкретних відомостей про те, якого саме визначеного законодавством обов`язку не виконав його батько, яких заходів ОСОБА_1 повинен був ужити, але не вжив, та у чому полягало його ухилення від виховання чи навчання сина.

Окремі відомості про емоційне спілкування ОСОБА_1 , підвищення ним голосу або надмірне втручання у конфлікти між дітьми також не є тотожними ухиленню від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини.

Із листа Дубровицького ліцею від 23 червня 2026 року №01-46/205 убачається, що внутрішньошкільний облік учнів як окрема форма правової чи дисциплінарної реєстрації у ліцеї не ведеться, а накази або рішення про взяття ОСОБА_2 на такий облік відсутні. У листі також зазначено, що протягом 2025/2026 навчального року з дитиною проводилася виховна та профілактична робота, класним керівником і адміністрацією ліцею проводилися індивідуальні роз`яснювальні бесіди з учнем та його батьками, а психологічною службою здійснювався психолого-педагогічний супровід (а.с. 19).

Отже, цей лист підтверджує проведення навчальним закладом відповідної роботи з дитиною, а також участь її батьків у бесідах та взаємодії з адміністрацією ліцею. Відомостей про відмову батьків від такої взаємодії лист не містить.

З копії наказу Дубровицького ліцею від 06 жовтня 2025 року №141 «Про проведення педагогічних спостережень за здобувачами освіти 2-А(І) класу» встановлено, що педагогічні спостереження були організовані на підставі звернення ОСОБА_1 щодо неналежного, на його думку, ставлення класного керівника до дитини (а.с. 20).

Наказом Дубровицького ліцею від 10 жовтня 2025 року №142 затверджено результати педагогічних спостережень за здобувачами освіти 2-А(І) класу (а.с. 21).

Результати проведених у період із 06 по 10 жовтня 2025 року спостережень викладено в аналітичній довідці з рекомендаціями за результатами педагогічних спостережень за здобувачами освіти 2-А(І) класу, яка є додатком до зазначеного наказу (а.с. 22–30).

З аналітичної довідки за результатами педагогічних спостережень убачається, що у ОСОБА_2 спостерігалися відволікливість, імпульсивність, труднощі із дотриманням дисципліни, виконанням окремих завдань та взаємодією з іншими учнями. Водночас окремі порушення дисципліни та недостатня концентрація уваги були характерні й для інших учнів класу, а поведінка дітей залежала від загальної атмосфери та способів педагогічного реагування.

У довідці також зазначено про присутність ОСОБА_1 під час уроків і перерв та надано рекомендації як педагогічним працівникам, так і батькам. Отже, цей документ підтверджує наявність у дитини певних поведінкових і навчальних труднощів, однак не свідчить про ухилення її батька від виконання батьківських обов`язків.

Сам факт проведення спостережень на підставі звернення батька, його присутність у навчальному закладі та спілкування з педагогічними працівниками свідчать про участь у вирішенні питань навчання та поведінки сина, хоча обрані ним способи такої участі не завжди оцінювалися працівниками ліцею як конструктивні.

Наказом Дубровицького ліцею від 03 червня 2026 року №74 «Про створення комісії з розгляду колективної заяви батьків учнів 3-А(І) класу» створено комісію для перевірки обставин, викладених у колективному зверненні, вивчення документації щодо поведінки та успішності ОСОБА_2 і визначення подальших шляхів взаємодії з його батьками (а.с. 31).

Зазначений наказ є організаційним документом, яким визначено порядок перевірки колективного звернення. Саме по собі створення комісії не підтверджує достовірності всіх викладених у зверненні відомостей та не доводить винуватості ОСОБА_1 .

Окремим доказом у справі є аналітична довідка про результати психолого-педагогічного супроводу учня 3-А(І) класу ОСОБА_2 та особливості психоемоційного клімату класного колективу у 2025/2026 навчальному році (а.с. 32–34).

Зі змісту аналітичної довідки вбачається, що в межах психолого-педагогічного супроводу проводилися спостереження за учнями під час уроків і перерв, психологічне вивчення ОСОБА_2 , опитування батька та класного керівника, а також групова бесіда з учнями класу.

За результатами дослідження у ОСОБА_2 встановлено високий та нормальний рівні навчальної мотивації, позитивне ставлення до школи, водночас виявлено ознаки неповної адаптації, труднощі із саморегуляцією, поведінковим контролем та взаємодією з однолітками. Під час спостережень зафіксовано відволікання від навчальних завдань, переміщення класом, словесні суперечки та необхідність неодноразових нагадувань щодо правил поведінки.

У довідці зазначено, що факти, викладені у колективному зверненні, підтвердилися частково, при цьому аналогічні порушення дисципліни спостерігалися й у інших учнів. Психоемоційний клімат класу загалом охарактеризовано як задовільний та безпечний, а рекомендації надано як батькам, так і педагогічним працівникам та психологічній службі.

Отже, зазначена аналітична довідка підтверджує наявність у ОСОБА_2 окремих поведінкових труднощів, однак не підтверджує всіх обставин, викладених у колективному зверненні, та свідчить, що подібні порушення дисципліни мали місце й у поведінці інших учнів. Її зміст указує на комплексний характер ситуації, пов`язаної з особливостями адаптації дитини, загальною дисципліною у класі та взаємодією між учнями, педагогами і батьками. Висновку про те, що поведінкові труднощі дитини є наслідком ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, довідка не містить.

З інформацій педагогічних працівників про рівень навчальних досягнень та особливості поведінки ОСОБА_2 вбачається, що дитина потребує словесного контролю, стимулювання і неодноразових нагадувань, має труднощі із самоорганізацією, виконанням окремих завдань та дотриманням правил поведінки під час уроків (а.с. 35–36).

З психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_2 вбачається, що дитина виховується у повній сім`ї, має труднощі з організацією робочого місця, концентрацією уваги, виконанням письмових завдань та дотриманням дисципліни (а.с. 40).

Суд бере до уваги зазначені документи як такі, що характеризують навчальні та поведінкові особливості ОСОБА_2 . Водночас вони не містять відомостей про незабезпечення дитини харчуванням, одягом, належним доглядом, лікуванням або можливістю здобувати освіту, а також не свідчать про самоусунення батька від її виховання.

Крім того, відомості щодо навчальної мотивації дитини у досліджених документах не є повністю узгодженими. Так, у психолого-педагогічній характеристиці зазначено про відсутність стійкої внутрішньої мотивації до навчання, тоді як за результатами психологічних методик, відображених в аналітичній довідці про психолого-педагогічний супровід, установлено високий та нормальний рівні навчальної мотивації.

За таких обставин окремі оцінні судження, викладені у характеристиці, не можуть самостійно підтверджувати причини поведінки дитини, а тим більше ухилення її батька від виконання батьківських обов`язків.

У матеріалах справи також містяться заява матері дитини до директора Дубровицького ліцею від 25 травня 2026 року (а.с. 41) та відповідь адміністрації навчального закладу від 29 травня 2026 року (а.с. 42).

Зі змісту заяви матері дитини та відповіді адміністрації ліцею вбачається, що батьки зверталися до навчального закладу з питань навчання, поведінки та ставлення педагогічних працівників до сина.

У відповіді Дубровицького ліцею від 29 травня 2026 року №01-46/181 зазначено, що 28 травня 2026 року відбулося засідання комісії з розгляду випадку булінгу, під час якого було знайдено конструктивні рішення щодо спільних дій адміністрації закладу, класного керівника і батьків дитини з метою систематизації її знань, самоорганізації під час освітнього процесу та формування взаємоповаги в учнівському колективі. Із запропонованими заходами матір дитини погодилася.

Зазначені документи не підтверджують обґрунтованості всіх тверджень батьків щодо поведінки педагогічних працівників, однак свідчать, що батьки реагували на ситуацію, брали участь у її обговоренні та погоджували подальші заходи щодо навчання і поведінки сина.

Крім того, стороною захисту додатково подано письмові пояснення (а.с. 55–57), заяви до поліції про можливе вчинення булінгу щодо дитини та поширення недостовірної інформації (а.с. 51 зворот – 54), а також аудіо- та відеоматеріали (а.с. 60).

У додаткових письмових поясненнях сторона захисту заперечила наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення та зазначила, що він контролює поведінку дитини, бере участь у вирішенні конфліктних ситуацій і належним чином виконує батьківські обов`язки.

Також у письмових поясненнях зазначено, що притягнення до відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП не може ґрунтуватися лише на факті неналежної поведінки дитини, оскільки необхідно довести конкретне ухилення батька від виконання встановленого законом обов`язку.

Аудіозаписи, долучені стороною захисту, відображають окремі фрагменти навчального процесу, розмови дітей і дорослих, шум у класі, порушення дисципліни різними учнями та способи реагування дорослих на поведінку дітей. На окремих записах містяться висловлювання, які сторона захисту оцінює як образливі та принизливі щодо дітей.

Водночас належність усіх зафіксованих голосів конкретним особам у межах цього провадження достовірно не встановлена, а правова оцінка дій педагогічних працівників, наявності ознак булінгу чи поширення недостовірної інформації не належить до предмета розгляду цієї справи.

Зазначені матеріали оцінюються судом лише як такі, що характеризують загальну обстановку під час навчального процесу та обставини виникнення конфлікту між його учасниками. Відомостей про відмову ОСОБА_1 від виховання сина чи винне невиконання ним конкретного батьківського обов`язку ці записи не містять.

Оцінюючи наведені докази у сукупності, суд доходить висновку, що вони підтверджують наявність у малолітнього ОСОБА_2 певних труднощів із дотриманням дисципліни, концентрацією уваги, виконанням навчальних завдань, поведінковою саморегуляцією та взаємодією з однолітками.

Матеріалами справи також підтверджується тривала конфліктна ситуація між окремими учнями, їхніми батьками та педагогічними працівниками.

Разом із тим поведінкові й навчальні труднощі дитини не можуть автоматично свідчити про ухилення її батька від виконання обов`язків щодо забезпечення належних умов життя, навчання та виховання.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 не піклувався про здоров`я сина, не забезпечував його догляд, лікування чи можливість здобувати освіту, не цікавився його навчанням і поведінкою, ігнорував звернення навчального закладу або відмовлявся від взаємодії з педагогічними працівниками та психологічною службою.

Навпаки, досліджені документи підтверджують, що ОСОБА_1 звертався до адміністрації ліцею, відвідував навчальний заклад, брав участь у з`ясуванні обставин, пов`язаних із навчанням та поведінкою сина, спілкувався з педагогами й психологами, організовував додаткове навчання та звертався до компетентних органів з метою захисту інтересів дитини.

Обрані ним способи взаємодії з педагогами та іншими батьками могли бути надмірно емоційними або неконструктивними, однак така поведінка не є тотожною ухиленню чи самоусуненню від виконання батьківських обов`язків.

Отже, досліджені докази підтверджують наявність проблем у поведінці дитини та у взаємодії між учасниками освітнього процесу, проте не встановлюють конкретного визначеного законодавством батьківського обов`язку, від виконання якого ухилився ОСОБА_1 , та конкретної дії чи бездіяльності, у якій таке ухилення проявилося.

Суд ураховує, що протокол про адміністративне правопорушення визначає фактичні межі обвинувачення, в яких здійснюється розгляд справи. Суд не вправі самостійно змінювати викладену у протоколі суть правопорушення, доповнювати її новими обставинами, визначати замість органу, який склав протокол, конкретний батьківський обов`язок, від виконання якого нібито ухилилася особа, або самостійно відшукувати докази її винуватості.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №658494 поведінка ОСОБА_1 як батька конкретно не описана. Суть поставленого йому у вину правопорушення фактично зведена до переліку порушень поведінки його малолітнього сина у навчальному закладі.

При цьому протокол не містить відомостей про те, якого саме передбаченого законодавством обов`язку не виконав ОСОБА_1 , які конкретні дії він повинен був учинити, але не вчинив, та у чому полягало його ухилення від забезпечення необхідних умов життя, навчання чи виховання дитини.

Крім того, зазначені у протоколі дата, час і місце вчинення правопорушення не узгоджуються з його фактичним описом. У протоколі вказано, що правопорушення вчинено 05 червня 2026 року близько 09 год. 00 хв. за місцем проживання ОСОБА_1 , тоді як наведені у ньому обставини стосуються поведінки дитини протягом тривалого періоду у приміщенні навчального закладу.

Які саме дії чи бездіяльність учинив ОСОБА_1 у зазначені дату, час та місці, у протоколі не наведено.

Досліджені судом колективна заява, письмові пояснення батьків учнів і педагогічних працівників, психолого-педагогічна характеристика, інформації про навчальні досягнення та дві аналітичні довідки підтверджують наявність у ОСОБА_2 окремих труднощів із дотриманням дисципліни, концентрацією уваги, виконанням навчальних завдань, поведінковою саморегуляцією та взаємодією з однолітками.

Разом із тим зазначені докази не підтверджують, що такі поведінкові прояви дитини є наслідком конкретних дій чи бездіяльності її батька або його ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків.

Матеріали психолого-педагогічних спостережень свідчать про комплексний характер ситуації. У них зазначено не лише про індивідуальні особливості поведінки ОСОБА_2 , а й про наявність порушень дисципліни з боку інших учнів, вплив загальної атмосфери у класі, стилю педагогічного реагування та необхідність узгоджених дій батьків, педагогічних працівників і психологічної служби.

При цьому рекомендації за результатами проведених спостережень і психологічного супроводу надано всім учасникам освітнього процесу, а не лише батькам ОСОБА_2 . Висновків про неналежні умови проживання дитини, відсутність належного догляду за нею, незабезпечення її лікуванням, навчанням або самоусунення батька від виховання зазначені документи не містять.

Оцінюючи наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, суд зазначає, що матеріалами справи не встановлено конкретного передбаченого законодавством обов`язку щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання чи виховання дитини, від виконання якого ухилився ОСОБА_1 .

Не встановлено також конкретної дії чи бездіяльності ОСОБА_1 , яка б полягала у невиконанні такого обов`язку. Сам факт неналежної поведінки малолітньої дитини не утворює об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Отже, об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами не доведена.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів винного невиконання ОСОБА_1 конкретного передбаченого законодавством батьківського обов`язку, який він усвідомлював та мав реальну можливість виконувати.

Навпаки, матеріали справи свідчать про його активну, хоча не завжди конструктивну, участь у вирішенні питань навчання, поведінки, здоров`я та захисту інтересів дитини.

Отже, суб`єктивна сторона інкримінованого адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами не доведена.

У справі підтверджено, що ОСОБА_1 є батьком малолітньої дитини, тобто спеціальним суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та встановлено наявність охоронюваного законом об`єкта — суспільних відносин у сфері забезпечення прав та інтересів дитини.

Однак наявність лише об`єкта та суб`єкта не утворює повного складу адміністративного правопорушення за відсутності доведених об`єктивної та суб`єктивної сторін.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що належних, допустимих та достатніх доказів наявності у діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, матеріали справи не містять.

За відсутності об`єктивної та суб`єктивної сторін повний склад адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 відсутній.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.2 ст.284 КУпАП за наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.

Керуючись ст.ст.7, 9, 10, 11, 184, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.150, 155 Сімейного кодексу України, ст.55 Закону України «Про освіту», ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Оборонова І.В.