Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №526/1804/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/1804/26

Провадження № 1-кп/526/269/2026

В И Р О К

іменем України

07 липня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали кримінального провадження № 12026170560000309 від 14.05.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Морино Івьєвського району Гродненської області, громадянина України, з середньою освітою, раніше судимого, останній раз: 18.11.2021 року Гадяцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 263, 70, 71 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяці позбавлення волі, звільненого 03.12.2025 по відбуттю строку покарання, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

де сторонами є: прокурор ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством, при наступних обставинах.

14 травня 2026 року о 19 годині ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, на ґрунті особистих неприязних відносин, вирішив заподіяти тілесні ушкодження ОСОБА_5 , з якою він спільно проживає та пов`язаний спільним побутом.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 в кухонній кімнаті вказаного житлового будинку підійшов до ОСОБА_5 , яка в цей час знаходилася в положенні сидячи на дерев`яному стільці та, наблизившись до потерпілої і перебуваючи в стоячому положенні, умисно наніс один удар долонею руки, стиснутої в кулак, по голові ОСОБА_5 , від чого остання впала зі стільця та опинилася в лежачому положенні на підлозі. Після чого, ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії коли потерпіла лежала на підлозі, обійшов її за спину та наніс їй кілька ударів ногою у взутті по спині в область ребер.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді – перша група: гематома чола справа, гематома обох повік лівого ока з переходом на бокову поверхню носа, надбрівну та виличну ділянки, гематома задньої поверхні грудної клітки зліва по лопатковій лінії в проекції 8-го ребра, гематома лівої бокової поверхні грудної клітки по середній пахвовій лінії в проекції 7-го ребра, гематома правої бокової поверхні грудної клітки по середній пахвовій лінії на рівні 6-го ребра, гематома пеперднє-бокової поверхні грудної клітки справа по передній пахвовій лінії на рівні проекції 4-го ребра, гематома зовнішнє-бокової поверхні середньої третини лівого плеча, гематома розгинальної поверхні лівого ліктьового суглобу, гематома передньої поверхні лівого плечового суглобу, які утворилися від не менш, ніж дев`ятиразової дії твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, які, як в своїй сукупності, так і кожне окремо, кваліфікуються як легкі тілесну ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; друга: садно чола справа, яке утворилося від одноразової дії твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, який в момент заподіяння ушкодження мав ознаки тупого та діяв за механізмом удару-тертя, яке кваліфікується як легкі тілесні ушкодження; третя група: перелом VІІ ребра зліва посередній пахвовій лінії, який утворився від одноразової дії твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, який в момент заподіяння ушкодження мав ознаки тупого, який кваліфікується як літерні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я; четверта група: консолідовані переломи передніх відрізків ІV та V ребер справа, які утворилися в строк більш ніж 21 добу до моменту огляду, і кваліфікуються як тілесну ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав беззастережно та підтвердив обставини, вказані в обвинувальному акті. В скоєному щиро розкаюється.

На підставі ст. 349 ч. 3 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також, судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналіз досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про те, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Згідно зі ст. 65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 скоєно кримінальне правопорушення, яке в силу ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.

Враховуючи його вік та стан здоров`я, обвинувачений за місцем проживання характеризується з задовільного боку, на обліку у психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікарня нарколога, раніше судимий.

В якості обставин, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

В якості обставин, що обтяжують покарання, суд враховує вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З врахуванням викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та оцінюючи поведінку ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що ступінь її небезпечності для суспільства не перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, а тому суд дійшов до висновку про призначення покарання, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових правопорушень у виді позбавлення волі в межах санкції статті з застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде в повній мірі відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Також суд, в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 КК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_3 не застосовувати.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 91-1 КК України заборонити ОСОБА_3 наближатися ближче 100 м до місця, де особа, постраждала від домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_1 , а також пройти програму для кривдників строком на три місяці.

Попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст. 390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України.

Речові докази – письмові докази та відомості про особу, які надані прокурором – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий: ОСОБА_1