Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №369/20994/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20994/24

Провадження № 2/369/2530/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/20994/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив суд:

-в порядку поділу майна подружжя визнати за Позивачем ОСОБА_1 1/2 частину квартири загальною площею 43,4 метра квадратних, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-в порядку поділу майна подружжя визнати за Відповідачем ОСОБА_2 1/2 частину квартири загальною площею 43,4 метра квадратних, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-в порядку поділу майна подружжя визнати за Позивачем ОСОБА_1 1/2 частину транспортного засобу «FORD FUSION», державний номерний знак: НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488 см3;

-в порядку поділу майна подружжя визнати за Відповідачем ОСОБА_2 1/2 частину транспортного засобу «FORD FUSION», державний номерний знак: НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488 см3.

-Судові витрати пов`язані з розглядом справи покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 21 січня 2012 р. Позивач перебував з Відповідачем в зареєстрованому шлюбі. 10.09.2025 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/6180/24 шлюб між ними розірвано. В шлюбі у Позивача з Відповідачем народилась дочка – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Після реєстрації шлюбу, за час спільного проживання Позивача і Відповідача однією сім`єю, внаслідок здійснення взаємних дій, ними було набуто майно, яке є спільною сумісною власністю і яке має бути поділено враховуючи норми законодавства та обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За час перебування у шлюбі сторони придбали наступне майно:

1) Квартира площею 43,4 метра квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності – Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія та номер: НОМЕР_3 , видане 30.12.2014 р.;

2) Транспортний засіб «FORD FUSION», державний номерний знак: НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488 см3, що зареєстрований на ім`я Відповідача - ОСОБА_2 на підставі укладеного в суб`єкта господарювання ТОВ «ПАРК РЕЗЕРВ» договору купівлі-продажу транспортного засобу № 07/06/21/42. Первинну реєстрацію транспортного засобу здійснено 08 червня 2021 року територіальним сервісним центром № 8048 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві.

Наразі спірний автомобіль перебуває у володінні та користуванні відповідача по справі.

Позивач надав дані про ринкову вартість такого майна за даними веб-сайту auto.ria.com, з якого вбачається, що транспортний засіб «FORD FUSION», державний номерний знак: НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 складає еквівалент 9 848 доларів США, що по курсу гривні по відношенню до долара США визначеного НБУ станом на момент подачі позовної заяви складає 413 978 гривень. Дані з веб-сайту auto.ria.com наявні в матеріалах справи.

Отже, загальна вартість спільного майна складає 1 819 704 грн., а 1/2 частина спільного майна, право власності на яке позивач просить визнати за собою складає 909 852 грн.

Спільної згоди щодо поділу майна подружжям не досягнуто. Враховуючи наведене, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.12.2024 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання на 14.04.2025 року. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.12.2024 року заяву представника позивача адвоката Гарбара О.М. про забезпечення позову, в якому останній просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки «FORD FUSION», державний номерний знак НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488 см3 та шляхом заборони ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) вчиняти дії щодо відчуження зазначеного майна, а саме транспортного засобу марки «FORD FUSION», державний номерний знак НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488 см3 до закінчення розгляду справи та набрання судовим рішенням законної сили – задоволено.

07.07.2025 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у прийнятті якого відмовленого судом протокольною ухвалою суду від 08.07.2025 року.

Також протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 07.10.2025 року представник відповідача ОСОБА_4 07.10.2025 року заявила клопотання про долучення Звіту про оцінку спірного транспортного засобу. Також, представник відповідача Смоляк О.А. заявила про готовність відповідачки виплатити позивачеві грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб у розмірі половини вартості автомобіля, а за відповідачкою визнати право власності на спірний транспортний засіб .

Представник позивача адвокат Гарбар О.М. заперечив щодо долучення доказів до матеріалів справи посилаючись на те, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.12.2024 року було визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також, судом роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Також, представник позивача адвокат Гарбар О.М. посилався на ч. 3 ст. ст. 83 ЦПК України, де зазначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Щодо виплати грошової компенсації за транспортного засобу сторона позивача не заперечувала та висловила свою згоду.

10.12.2025 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, у якій сторона відповідача повторно просила долучити до матеріалів справи Звіт про оцінку майна (спірного транспортного засобу) 03.07.2025 р.

Учасники справи у судове засідання 23.04.2026 року не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримав повністю.

Відповідач у судове засідання 23.04.2026 року не з`явився, причини неявки суд не повідомила, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Представник відповідача у судове засідання 23.04.2026 року не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Положеннями статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статей 60,61 СК України дає підстави для висновку, що спільною сумісною власністю подружжя, яка підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).

Зазначені норми сімейного законодавства свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 року в справі № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім?ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але й інші обставини.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 373/185/21.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (постанова Верховного Суду від 16.01.2023 року в справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22)).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім?я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,4 квадратних метри, набута сторонами під час перебування у шлюбі, тому зазначене майно, виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя. Зазначене не заперечувалося і сторонами по справі. Згідно поданого Позивачем звіту про оцінку вартості нерухомого майна, вартість вказаної квартири складає 1 405 726 грн.

У зв`язку із зазначеним, а також врахувавши те, що спірна квартира була придбана подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, а тому є їх спільною сумісною власністю, суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для поділу квартири шляхом визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 її частку, що відповідає положенням частини першої статті 70 СК України.

Також суд встановив, що спірний автомобіль марки «FORD FUSION», державний номерний знак: НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 придбаний подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя, а тому є їх спільною сумісною власністю. Факт перебування спірного автомобіля у володінні та користуванні відповідача встановлено в судовому засіданні та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Згідно поданих позивачем даних з веб-сайту auto.ria.com, що наявні в матеріалах справи вартість спірного автомобіля марки «FORD FUSION», державний номерний знак: НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 складає еквівалент 9 848 доларів США, що по курсу гривні по відношенню до долара США визначеного НБУ станом на момент подачі позовної заяви складало 413 978 гривень.

Як зазначалось вище, 07.10.2025 року представник відповідача ОСОБА_4 07.10.2025 року заявила клопотання про долучення Звіту про оцінку спірного транспортного засобу. Також, представник відповідача ОСОБА_4 заявила про готовність відповідачки виплатити позивачеві компенсацію грошові кошти за транспортного засобу, а за відповідачкою визнати право власності на спірний транспортний засіб .

10.12.2025 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів у якій сторона відповідача повторно просила долучити до матеріалів справи Звіт про оцінку майна (спірного транспортного засобу) 03.07.2025 р.

Одночасно суд бере до уваги те, що стороні відповідача було відомо про судовий розгляд справи, а також сторона відповідача будучи належним чином повідомленою про дату та час судових засідань неодноразово не з`являлась у судові засідання.

В даному випадку суд керується наступним.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.12.2024 року було визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також, судом роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Також, суд бере до уваги і положення ч. 3 ст. ст. 83 ЦПК України, де зазначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Щодо виплати грошової компенсації за транспортного засобу сторона позивача не заперечувала та висловила свою згоду.

Згідно ч. 4 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18(пункт 63)).

Автомобіль є неподільною річчю і не може бути поділений в натурі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що способом захисту прав позивача на спільне сумісне майно, а саме автомобіль, який являється неподільною річчю, є стягнення з відповідача грошової компенсації половини вартості автомобіля, що не суперечить вимогам частин 2, 4 статті 71 СК України.

Враховуючи зазначене суд враховує думку відповідача щодо визнання за відповідачем права власності на спірний автомобіль та згоди учасників справи щодо виплати відповідачем позивачу компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб, у розмірі половини вартості автомобіля – 206 989,00 грн.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя підлягає задоволенню.

Статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За загальним правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Крім того, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Представником відповідача подано до суду заперечення на заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого останній просив відмовити у задоволенні заяви представник позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги у повному обсязі у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову, у разі часткового задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат – зменшити розмірі витрат на правничу допомогу до 2 000 грн як такий, що відповідає критерієм реальності, необхідності та розумності відповідно до ч. 4 ст. 137, ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 28-04 від 09 квітня 2024 р. та додаток № 2 від 13 грудня 2024 р. до нього, ордеру на надання правничої допомоги, розрахунком суми судових витрат наведеного в позовній заяві, рахунку на оплату правничої допомоги, платіжного доручення, яке підтверджує витрати позивача на оплату правничої допомоги, позивач на момент подання позову сплатив за надання правової допомоги 21 000,00 гривень. У той же час сторона позивача посилалась на те, що, відповідно Додатку № 2 від 13 грудня 2024 р. сторонами узгоджено гонорар адвоката у суми в гривні, що еквівалентна 1 000 (Одна тисяча) доларів США по курсу Міжбанку (визначеного на веб-сайті: https://minfin.com.ua/currency/mb/ ) станом на дату оплати, який сплачується Замовником двома частинами, зокрема 500 доларів США протягом п`яти банківських днів з дати підписання Сторонами цього Додатку до Договору та 500 доларів США до 30.01.2025 р. у сумі позивач просив стягнути з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката складуть не менше 57 000 грн.

Враховуючи співмірність витрат на правничу допомогу виходячи із складністю справи, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 21 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 098 грн. 52 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, що підтверджено квитанцією.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

В порядку поділу майна подружжя визнати за Позивачем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) 1/2 частину квартири загальною площею 43,4 метра квадратних, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 1 405 726 грн.

В порядку поділу майна подружжя визнати за Відповідачем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 1/2 частину квартири загальною площею 43,4 метра квадратних, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 1 405 726 грн.

В порядку поділу майна подружжя визнати за Відповідачем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на транспортний засіб «FORD FUSION», державний номерний знак: НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488 см3, вартістю 413 978 гривень (чотириста тринадцять тисяч девятсот сімдесят вісім гривень) 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) компенсацію 1/2 частини вартості транспортного засобу «FORD FUSION», державний номерний знак: НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 2488 см3, у розмірі 206 989,00 грн.,00 грн (двісті шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) судові витрати, а саме 9 098 грн. 52 коп. судового збору та 21 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено: 07.07.2026 року.

Суддя А.В. Янченко