Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №369/9568/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9568/26

Провадження № 2-о/369/490/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла спільна заява подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування вимог заявники послалися на те, що 10.06.2017 між ними зареєстровано шлюб. Від шлюбу подружжя має двох спільних малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявники зазначають, що фактичні шлюбні відносини між ними припинені з січня 2025 року, спільне господарство не ведеться, вони дійшли згоди, що їх подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе. Подальший порядок участі кожного з батьків у вихованні та утриманні дітей визначено заявниками шляхом укладення договору між батьками про визначення місця проживання дітей, сплату аліментів, участь у вихованні та утриманні дітей, посвідченого 24.04.2026 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук Ю.М., номер в реєстрі №1319. Враховуючи викладене, просили шлюб між ними розірвати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2026 року відкрито провадження у справі.

У судове засідання заявники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали суду заяву, згідно якої просили розглянути справу у їх відсутності, заяву підтримали у повному обсязі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований 10.06.2017 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1475, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу заявники мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вказують заявники, подружнє життя між ними не склалось, ведення спільного господарства припинилося з січня 2025 року, шлюбні відносини не підтримуються. Вказують, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу не є можливим.

Згідно з копією договору, укладеного між батьками, про визначення місця проживання дітей, сплату аліментів, участь у вихованні та утриманні дітей, посвідченого 24.04.2026 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук Ю.М., номер в реєстрі №1319, заявники досягли згоди стосовно визначення місця проживання дітей, участі у спілкуванні та їх вихованні того з батьків, який проживатиме окремо та стосовно розміру оплати аліментів на кожну дитину.

Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка (ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України).

Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 109 Сімейного кодексу України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 8 постанови Пленуму від 27 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (стаття 109 СК України), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Частинами третьою, четвертою статті 109 Сімейного кодексу України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

У строк, передбачений ч. 4 ст. 109 Сімейного кодексу України, жодним із подружжя заява про розірвання шлюбу відкликана не була.

За таких обставин суд дійшов висновку, що причини, що спонукали заявників на розірвання шлюбу, є обґрунтованими, заява про розірвання шлюбу відповідає їх дійсній волі, подальше спільне життя подружжя та збереження сім`ї стали неможливими та суперечить їх інтересам, що в силу ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України є підставою для розірвання шлюбу.

При цьому, суд переконався, що після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права заявників, а також права їхніх дітей.

Враховуючи викладене вище, з огляду на спільну заяву подружжя, обставини, викладені в ній, той факт, що шлюбні відносини між заявниками фактично припинені, примирення подружжя, їх подальше спільне життя та збереження сім`ї неможливе і суперечить їх інтересам, суд дійшов висновку, що шлюб між заявниками існує формально і може бути розірваним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 112, 114, 109 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 259, 263, 265, 268, 293, 294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 10.06.2017 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1475.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

06.07.2026