Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №361/10789/24 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/5690/24, cправа № 361/10789/24

22.04.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» квітня 2026 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань – Бас Я.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області, як органи опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування вимог зазначається, що 05 червня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області зареєстровано шлюб між сторонами.

Від спільного подружнього життя у них народився син, ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.

У зв`язку з ухиленням відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання дитини, позивач у липні 2022 році звернулася з позовом про стягнення аліментів.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2022 року у справі № 361/6778/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн 00 коп. щомісячно, починаючи із 29 липня

2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вищевказаного судового рішення, позивачу видано виконавчий лист

№ 361/6778/21, який пред`явлено до органів ДВС для примусового виконання.

Наразі у Броварському відділі державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрите виконавче провадження № ВП 69372506 з виконання вищевказаного виконавчого листа.

Після розірвання шлюбу син став проживати з матір`ю та повністю перебуває на її утриманні. ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, припинив цікавитися життям дитини, втратив інтерес до нього, до його стану здоров`я, до успіхів, розвитку. В уявленні дитини не існує відповідача як батька, він не сприймає його та не бажає подальшого спілкування, батько не є для нього авторитетом та належним прикладом. З підстав позбавлення відповідача батьківських позивач звернулася до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

29 листопада 2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пояснила, що останній раз відповідач зустрічався зі своїм сином у 2014 році, не приходив до дошкільного закладу, який він відвідував та школи. Від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини відповідач також ухилявся, тому у 2021- 2024 роках у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів. Вона зверталася до відповідача з питань продовження перебування сина за кордоном та отримала відмову. З часу повернення до України (липень 2025 року) відповідач не виявив бажання побачити свого сина та поспілкуватися з ним. Просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Коваленко М.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснили, що відповідач ніколи не ухилявся від виконання своїх обов`язків, бажав спілкуватися з сином. Рішенням органу опіки та піклування встановлено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні з сином. У зв`язку з фінансовими труднощами у відповідача виникла заборгованість по сплаті аліментів, однак після працевлаштування, він став сплачувати аліменти на погашення заборгованості.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області у судове засідання представників не направили, 23 квітня 2025 року та 19 травня 2025 року від третіх осіб до суду надійшли листи про розгляд даної справи без участі їх представників.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, заперечення відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Бровари Київської області народився ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого

22 травня 2021 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2013 року, постановленим у справі № 361/7109/13, що набрало законної сили 31 серпня 2013 року, розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , зареєстрований 05 червня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 247.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2022 року, постановленим у справі № 361/6778/21, що набрало законної сили 17 лютого 2022 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 29 липня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

09 травня 2022 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист у справі № 361/10789/24.

Постановою державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 13 липня 2022 року відкрито виконавче провадження № 69372506 з виконання виконавчого листа № 361/6778/21, виданого 09 травня 2022 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01 жовтня 2024 року у

ОСОБА_2 існує заборгованість по сплаті аліментів на підставі виконавчого листа

№ 361/6778/21 від 09 травня 2022 року у розмірі – 114 193 грн. 55 коп.

З характеристик, виданих навчальними закладами на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що останній позитивно характеризується за місцем навчання, мати хлопчика приділяє належну увагу вихованню сина, бере активну участь у житті класу, батько вихованням сина не займається. Протягом 2023-2024 років навчальних років батько зв`язку зі школою та класним керівником не мав.

24 травня 2021 року ОСОБА_2 надав дозвіл на тимчасові поїздки з території України до Турецької Республіки з метою лікування, відпочинку, туризму ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 липня 2021 року по 01 липня 2022 року, у супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відповідно до попередніх домовленостей буде нести відповідальність за життя, здоров`я і безпеку сина, про що свідчить заява засвідчена приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області

Кутовою Т.А., зареєстрована у реєстрі № 530.

З відповіді Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19 листопада 2024 року видно, що у період з 01 січня 2021 року по 19 листопада

2024 року ОСОБА_2 14 разів перетинав державний кордон на в`їзд та виїзд. 31 жовтня

2024 року перетнув кордон у пункті пропуску Чоп на в`їзд.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2026 року органом опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації надано висновок про встановлення графіку зустрічей ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до висновку від 09 травня 2025 року № 109-2782 орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі змісту вказаного висновку вбачається, що 10 квітня 2025 року ОСОБА_2 прийшов у Службу у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та надав своє письмове пояснення, в якому зазначив, що проти позбавлення його батьківських прав, хоче налагодити відносини з сином, бажає виконувати свій батьківський обов`язок, спілкуватися з ним, приймати участь у вихованні. Проаналізувавши зміст вказаного висновку, суд вважає його недостатньо обґрунтованим, фактично побудованим лише на поясненнях ОСОБА_1 , у змісті висновку неодноразово зазначається виклад обставин зі слів матері дитини. Обґрунтування доцільності позбавлення батьківських прав та відповідності інтересам дитини у висновку не наведено. Суд з вказаним висновком не погоджується та відхиляє його.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі – СК України).

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, що є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Враховуючи викладене, суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його неповнолітнього сина.

ОСОБА_2 бажає спілкуватися з сином, з підстав встановлення графіків зустрічей з сином звернувся до органу опіки та піклування, проти позбавлення батьківських прав заперечував під час розгляду вказаного питання органом опіки та піклування, також проти позбавлення батьківських прав заперечує під час розгляду справи по суті у суді, подавши про це відповідні заперечення та докази, якими вони обґрунтовуються.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, зокрема, невиконання батьком батьківських обов`язків, не можуть слугувати достатнім обґрунтуванням для позбавлення батьківських прав.

Цивільне законодавство передбачає, що така підстава позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини характеризується лише винною поведінкою батьків та свідомим нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

З вказаних обставин слід розуміти, що ухилення від виконання батьківських обов`язків та їх невиконання не є тотожними поняттями. Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, з об`єктивної сторони слід розуміти такі дії чи бездіяльність особи, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. Отож, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Доказів злісного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, на що посилається позивач, суду не надано, також в судовому засіданні не встановлено систематичності невиконання ним своїх батьківських обов`язків або притягнення його в зв`язку з цим до адміністративної відповідальності, нехтування батьком прав дитини щодо виїзду за кордон.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Оцінивши обставини справи у взаємозв`язку з нормами закону, що регулює дані правовідносини, суд дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є передчасним, а наведені позивачем доводи щодо необхідності вжиття такого крайнього заходу не підтверджені достовірними, достатніми та належними доказами в розумінні статей 77-80 ЦПК України. Позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають з факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову та відповідно стягненні судових витрат.

Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин