Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №293/995/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/995/26

Провадження №1-кп/293/166/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026065610000137 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Щеніїв Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального проступку, форми вини і мотивів вчинення.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , порушуючи вимоги Конституції України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та норм Кримінального кодексу України, умисно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

18.06.2026 приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 . У зазначений час ОСОБА_3 , діючи на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, розпочав словесну суперечку з ОСОБА_4 . Під час цього конфлікту, перебуваючи у збудженому емоційному стані, у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний умисел, у зазначений день, час і місці, за вказаних обставин, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні негативні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_4 , яка стояла поруч із ним, та наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя. Від отриманого удару потерпіла ОСОБА_4 , не втримавши рівноваги, впала на підлогу.

Надалі, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_4 , яка перебувала в положенні лежачи, та завдав їй два удари правою взутою ногою в область голови та обличчя, після чого, не припиняючи своїх протиправних дій, завдав ще чотири удари правою взутою ногою по обох верхніх кінцівках ОСОБА_4 , від чого остання відчула сильний фізичний біль.

У результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців, крововиливів та саден на волосистій частині голови, обличчі та обох верхніх кінцівках, які, згідно з висновком експерта належать до легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями, які виразилися в спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_2 , що була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 слідує, що останній повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надав свою згоду на розгляд обвинувального акта без його участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Під час досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

ІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, знайшла своє підтвердження.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 , як умисне легке тілесне ушкодження, за ч. 1 ст. 125 КК України.

З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_2 є суб`єктом вказаного кримінального правопорушення.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІІІ. Мотиви призначення відповідного покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом також враховано, що обвинувачений ОСОБА_2 за місцем проживання та місцем проходження військової служби характеризується негативно, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не судимий, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно класифікації за ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у межах санкції ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу, що буде необхідним та достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Суд вважає, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

ІV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід не обирався, клопотань про його обрання до вступу вироку в законну силу не подано.

Арешт на майно не накладався.

Речові доказів у кримінальному проваджені відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368,370,373,374,376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_7