Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №157/611/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 157/611/26

Провадження № 2-а/161/154/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Філюк Т.М.

з участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Волинській області, третя особа – поліцейського відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Сорочук Сергій Ігорович, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

31 березня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Погребняк В.О. звернувся до Камінь – Каширського районного суду Волинської області із позовною заявою, поданою через систему "електронний суд" до відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 20.03.2026 року на 382 км автодороги М-07 (Київ-Ковель-Ягодин) Камінь- Каширського району, Волинська область, поліцейський відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Сорочук С.І.

виніс постанову серії ЕНА №06868866 від 20.03.2026 року про накладення

адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері

забезпечення безпеки дорожнього руху, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, за порушення вимог п. 31.1, п. 31.4.3А Правил дорожнього руху, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. Згідно з фабулою постанови, позивач керував транспортним засобом у якого кількість зовнішніх світлових приладів не відповідає вимогам конструкції транспортного засобу, а саме додатково встановлено зовнішній світловий прилад, який працює в режимі протитуманного ліхтаря, що не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010, чим порушив п.31.1, п.31.4.3а ПДР України. Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та винесена з порушенням норм чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню, оскільки, в даному випадку працівник поліції здійснив перевірку технічного стану автомобіля виключно шляхом візуального спостереження. Однак візуальний огляд не дозволяє встановити відповідність чи невідповідність світлового приладу технічним умовам заводу-виробника або вимогам ДСТУ.

З урахуванням вищенаведеного просить постанову від 20.03.2026 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч. 1 КУпАП– скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закрити.

Ухвалою судді Камінь – Каширського районного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року дану справу передано на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справіта ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27 травня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив на позовну заяву від 04 червня 2026 року позивач просить визнати доводи відповідача, викладені у відзиві, неналежними та недопустимими, а позовні вимоги задовольнити повністю.

Вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору у даній справі.

Судом встановлено, що 20 березня 2026 року поліцейським 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в місті Ковель управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Сорочуком С.І., на дорожній станції патрульної поліції, що знаходиться за адресою: автомобільна дорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин 382 винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA р.н.з. НОМЕР_1 , у якого кількість зовнішніх світлових приладів не відповідає вимогам конструкції транспортного засобу, а саме додатково встановлено зовнішній світловий прилад, який працює в режимі протитуманного ліхтаря, що не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010, чим порушив пункт 31.1; 31.4.3 а ПДР України та п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності керування та

методи контролювання», відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції.

До основних повноважень поліції, відповідно до покладених на неї завдань, крім інших, належить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію»).

Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. п. 1.1-1.5 Правил дорожнього руху України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 ст. 121 КУпАП встановлено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно з п.31.1. ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно з положеннями п. 31.4.3 ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

Зовнішні світлові прилади:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;

ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Примітки:1. Мотоцикли (мопеди) можуть бути додатково обладнані однією протитуманною фарою, інші механічні транспортні засоби - двома. Протитуманні фари повинні розміщуватися на висоті не менше 250 мм від поверхні дороги (але не вище фар ближнього світла) симетрично до поздовжньої осі транспортного засобу і не далі 400 мм від зовнішнього габариту за шириною;2. Дозволяється встановлювати на транспортних засобах один або два задні протитуманні ліхтарі червоного кольору на висоті 400-1200 мм і не ближче 100 мм до ліхтарів сигналу гальмування; 3. Увімкнення протитуманних фар, задніх протитуманних ліхтарів повинно здійснюватися одночасно з увімкненням габаритних вогнів і освітленням номерного знака (ближнім або дальнім світлом фар); 4. На легковому автомобілі і автобусі дозволяється встановлювати один або два додаткові немиготливі сигнали гальмування червоного кольору на висоті 1150-1400 мм від поверхні дороги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 6.1 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби

вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» не

дозволено змінювати розташування пристроїв зовнішніх світлових, їх

демонтувати, встановлювати додаткові пристрої зовнішні світлові, а також

змінювати режим роботи пристроїв зовнішніх світлових, якщо це не

передбачено конструкцією або документами щодо погодження

переобладнання колісного транспортного засобу.

Відповідно до п. 6.1.5 кількість, колір та наявність ПЗС на КТЗ визначають

відповідно до таблиці 1. У якій вказано, що на колісному т. з. має бути встановлено

фари ближнього світла білого кольору у кількості двох, передня протитуманна фара у

кількості двох.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).

Із наданого до відзиву відеофайлу вбачається, що позивач керував транспортним засобом, на якому додатково встановлені світлові прилади, які розміщуються

та прикріплені всередині бамперу автомобіля. До того ж вказаним відеозаписом зафіксовано, що позивач не заперечував факту наявності на транспортному засобі такого приладу.

Доводи позивача, що працівник поліції здійснив перевірку технічного стану

автомобіля виключно шляхом візуального спостереження, який не

дозволяє встановити відповідність чи невідповідність світлового приладу технічним

умовам заводу-виробника або вимогам ДСТУ, не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, пояснення позивача, спрямовані на уникнення несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, не є беззаперечним доказом неправомірності дій інспектора.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію"(далі - Закон №580-VIII) передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.

За приписами ст. 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Судом встановлено, що відповідачем у повному обсязі досліджені обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбачено ст. 252 КУпАП, при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а доводами позивача не спростовуються висновки інспектора.

Слід зазначити, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.1ст.121 КУпАП.

Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об`єктивності відповідача щодо позивача не вказано.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми, суд приходить до висновку про очевидність вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому постанова серії ЕНА № 6868866 від 20 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень є законною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, суд приходить до висновку, що під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а позов без задоволення.

Керуючись ст. ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286,293, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Волинській області, третя особа – поліцейського відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Сорочук Сергій Ігорович, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту рішення 06 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк