Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №161/11930/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11930/26

Провадження № 1-кп/161/1214/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 06 липня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030580002516 від 02 жовтня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Матвєєв – Курган російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, раніше неодноразово судимого:

- 17.01.2024 року вироком Галицького районного суду Івано- Франківській області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ст. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, згідно ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 2 роки.\;

- 09.09.2024 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за 126-1 КК України до покарання покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, до покарання призначеного даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Галичського районного суду Івано-Франківської області від 19.02.2024 за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ст.1 ст.70 КК України у виді 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі;

- 08.11.2024 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2024 року за ч.4 ст.185 КК України, у зв`язку з усуненням законом караності діяння. Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, 24.12.2024 року штраф сплачено;

- 29.04.2025 року Ухвалою Волинського апеляційного суду Волинської області вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2024 року, змінено в частині призначення покарання, призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки;

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ст. 126-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , всупереч вимогам ст. 28 Конституції України, якою гарантується право кожного на повагу до його гідності, а також вимогам Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», будучи раніше судимим за вчинення домашнього насильства, судимість за яке не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та у період часу з 17 вересня 2024 року по 30 листопада 2025 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, повторно та умисно вчиняв домашнє насильство, тобто систематичне фізичне та психологічне насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якими спільно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , чим спричинив потерпілим фізичні та психологічні страждання, розлади здоров`я, погіршення умов повсякденного функціонування та зниження якості життя останніх.

Так, 17 вересня 2024 року, близько 15 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 та малолітньої доньки ОСОБА_9 , яка є постраждалою дитиною в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство, яке виразилося у фізичному насильстві щодо потерпілої ОСОБА_6 , що полягало у грубому смиканні за одяг та стисненні шиї руками, спричинивши фізичний біль та обмеження нормального дихання, та у психологічному насильстві щодо потерпілої, що полягало у висловлюванні нецензурної лайки та образ, які принижували її честь і гідність та спричинили моральні страждання, а також у психологічному насильстві щодо малолітньої доньки ОСОБА_9 , яке полягало у спостереженні за діями кривдника та переживанні страху за безпеку матері, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої та психологічних страждань дитини.

За вказаним фактом щодо ОСОБА_4 складено два протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД № 594852 та ВАД № 594853 від 22 вересня 2024 року за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

У подальшому, 12 жовтня 2024 року, близько 22 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, повторно, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , у присутності малолітньої доньки ОСОБА_9 , яка є постраждалою дитиною в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство, яке виразилося у фізичному насильстві щодо потерпілої ОСОБА_6 , що полягало у смиканні та штовханні, спричинивши фізичний біль, та у психологічному насильстві щодо потерпілої, що полягало у принизливих словесних образах та висловленні погроз застосування фізичного насильства, що обумовило виникнення обґрунтованого страху за життя та здоров`я, а також у психологічному насильстві щодо малолітньої доньки ОСОБА_9 , що полягало у спостереженні за діями кривдника та переживанні страху за безпеку матері, внаслідок чого потерпілій спричинено фізичний біль і моральні страждання, а дитині — психологічні страждання..

За вказаним фактом щодо ОСОБА_4 складено два протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАД № 594982 та ВАД № 594983 від 12 жовтня 2024 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2024 року на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

У подальшому, 26 жовтня 2024 року, ОСОБА_4 , отримавши термінові заборонні приписи стосовно кривдника серій АА № 651425 та АА № 651426 від 26 жовтня 2024 року, якими його зобов?язано залишити місце проживання постраждалих осіб та заборонено входити й перебувати за місцем їх проживання, а також будь-яким чином контактувати з ними, умисно не виконав зазначені приписи, а саме всупереч встановленим заборонам не залишив місця проживання постраждалих осіб та продовжував незаконно перебувати за адресою: АДРЕСА_2 , де близько 17 години, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 та малолітньої доньки ОСОБА_9 , яка є постраждалою дитиною в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство, яке виразилося у фізичному насильстві щодо обох потерпілих, що полягало у грубому смиканні та штовханні, спричинивши їм фізичний біль, у психологічному насильстві щодо потерпілої ОСОБА_6 , що полягало у висловлюванні нецензурної лайки та образ, які принижували її честь і гідність та спричинили моральні страждання, а також у психологічному насильстві щодо малолітньої ОСОБА_9 , яке полягало у цинічних словесних образах та умисному приниженні її людської гідності, що призвело до фізичних і психологічних страждань потерпілої ОСОБА_6 та фізичних і психологічних страждань малолітньої ОСОБА_9 .

За вказаним фактом щодо ОСОБА_4 складено два протоколи про адміністративне правопорушення серії ГР№003223 та ГР№003221 від 26 жовтня 2024 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2025 року на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

У подальшому, 19 листопада 2024 року, близько 18 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 , домашнє насильство, яке виразилося у фізичному насильстві щодо потерпілої ОСОБА_6 , що полягало у грубому смиканні за одяг та умисному здавлюванні руками шиї, що створювало реальну загрозу для її життя та спричиняло фізичний біль, у психологічному насильстві щодо потерпілої ОСОБА_6 , що полягало у висловлюванні нецензурної лайки та образ, які ганьбили її честь і гідність та спричинили моральні страждання, що призвело до фізичних і психологічних страждань потерпілої ОСОБА_6 .

За вказаним фактом щодо ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 352832 від 19 листопада 2024 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2024 року на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

У подальшому, 07 березня 2025 року, близько 20 години, ОСОБА_4 , за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 та малолітньої доньки ОСОБА_9 , яка є постраждалою дитиною в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство, яке виразилося у психологічному насильстві щодо потерпілої ОСОБА_6 , що полягало у цілеспрямованому та систематичному вживанні нецензурної лайки та образ на її адресу, що мало принизливий характер, ганьбило її честь і гідність та спричинило моральні страждання, а також у психологічному насильстві щодо малолітньої ОСОБА_9 , яке полягало у спостереженні за протиправними діями кривдника та переживанні страху за безпеку матері, що призвело до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_6 та психологічних страждань малолітньої ОСОБА_9 .

За вказаним фактом щодо ОСОБА_4 складено два протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 352958 та ВАВ № 352957 від 07 березня 2025 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2025 року на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

У подальшому, 09 червня 2025 року, близько 16 години, ОСОБА_4 , за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 та малолітньої доньки ОСОБА_9 , яка є постраждалою дитиною в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство, яке виразилося у фізичному насильстві щодо потерпілої ОСОБА_6 , що полягало у нанесенні ударів долонею по обличчю та завданні стусанів, спричинивши фізичний біль, у психологічному насильстві щодо потерпілої ОСОБА_6 , що полягало у висловлюванні образливої нецензурної лайки та погроз фізичною розправою, які обумовлювали виникнення у потерпілої обґрунтованого страху за своє життя та здоров?я, а також у психологічному насильстві щодо малолітньої ОСОБА_9 , яке полягало у спостереженні за протиправними діями кривдника та переживанні страху за безпеку матері, що призвело до фізичних і психологічних страждань потерпілої ОСОБА_6 та психологічних страждань малолітньої ОСОБА_9 .

За вказаним фактом щодо ОСОБА_4 складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 604319 та ВАВ № 662261 від 09 червня 2025 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2025 року на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 (тисяча сто дев`яносто) гривень.

У подальшому, 02 вересня 2025 року, близько 21 години, ОСОБА_4 , за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 та малолітньої доньки ОСОБА_9 , яка є постраждалою дитиною в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство, яке виразилося у фізичному насильстві щодо потерпілої ОСОБА_6 , що полягало у цілеспрямованому здавлюванні руками шиї, що створювало реальну загрозу для її життя та спричиняло фізичний біль, у фізичному насильстві щодо малолітньої ОСОБА_9 , що полягало у штовханні дитини, спричинивши їй фізичний біль, у психологічному насильстві щодо потерпілої ОСОБА_6 , що полягало у висловлюванні нецензурної лайки та погроз, спрямованих на залякування та придушення її волі, що спричинило моральні страждання, а також у психологічному насильстві щодо малолітньої ОСОБА_9 , яке полягало у спостереженні за протиправними діями кривдника та переживанні страху за безпеку матері, що призвело до фізичних і психологічних страждань потерпілої ОСОБА_6 та фізичних і психологічних страждань малолітньої ОСОБА_9 .

У подальшому, 30 листопада 2025 року, близько 20 години, ОСОБА_4 , за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив щодо малолітньої доньки ОСОБА_9 , яка є постраждалою дитиною в розумінні п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство, яке виразилося у фізичному насильстві щодо малолітньої ОСОБА_9 , що полягало у нанесенні удару в область обличчя, внаслідок чого їй було спричинено тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці ока, що завдало фізичного болю, а також у психологічному насильстві щодо малолітньої ОСОБА_9 , яке полягало у переживанні страху та психологічних страждань внаслідок застосування до неї фізичного насильства кривдником, що призвело до фізичних і психологічних страждань малолітньої ОСОБА_9 .

Крім того, у період з 17.09.2024 по 02.09.2025, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільно небезпечний характер своїх дій, систематично вчиняв фізичне та психологічне домашнє насильство щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, а саме щодо ОСОБА_6 , що виражалось у словесних образах із використанням нецензурної лайки, висловленні погроз застосування фізичного насильства, приниженні честі та гідності, а також систематичному застосуванні фізичної сили, внаслідок чого потерпілій спричинено фізичні та психологічні страждання, що призвели до погіршення якості її життя та внаслідок, до розладу адаптації у вигляді затяжної тривожно-депресивної реакції, яка виникла у період, що відноситься до часу вчинення відносно неї правопорушення та є у причинно-наслідковому зв`язку з подіями правопорушення, триває значний проміжок часу (більше 21 доби), та за ступенем тяжкості відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у вчиненні умисного систематичного фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, у присутності малолітньої дитини, що призводить до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої, а також у вчиненні умисного систематичного психологічного насильства щодо малолітньої дитини ОСОБА_9 , що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя останньої тобто у вчиненні домашнього насильства, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у спричиненні умисного середньої тяжкості ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Доказами, на підтвердження встановлених судом обставин, є наступні.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та показав, що дійсно, за вказаних обставин, місця та часу вчинив дані кримінальні правопорушення. Факт алкогольного сп`яніння не заперечував. У вчиненому розкаявся, просив суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю підтвердила факт нанесення вчинення відносно неї домашнього насильства її співмешканцем ОСОБА_4 , за вказаних обставин, місця та часу, які зазначені обвинувальному акті. Наполягала на суворій мірі покарання щодо обвинуваченого.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового провадження, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, не проводиться їх дослідження.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122, ст. 126-1 КК України

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.

До обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд відносить вчинення злочину повторно; рецидив злочину; вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини; вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує інформацію про стан його здоров`я, вину визнав повністю, має статус внутрішньо переміщеної особи, потерпіла наполягала на суворій мірі покарання, однак ОСОБА_4 негативно характеризується за місцем проживання, раніше притягувався до адміністративної відповідальності, також неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, знову вчинив умисні злочини, в період відбуття пробаційного нагляду, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, не працює, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122, 126-1 КК України у виді позбавлення волі, із застосвуванням ст. ст. 70, 71, 72 КК України.

Також, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 29.04.2025 року Ухвалою Волинського апеляційного суду Волинської області вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2024 року, змінено в частині призначення покарання, призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки.

У цьому кримінальному провадженні судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення у період невідбутого покарання, а саме: пробаційного нагляду.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 за сукупністю вироків, відповідно до положень статті 71 КК України, покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При визначенні покарання за правилами, передбаченими у статті 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, при цьому, відповідно до пункту 26 Постанови Пленуму суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.

Відповідно до даних Луцького МВ філії ДУ «Центр пробації», ОСОБА_4 з 22.05.2025 року перебуває на обліку у центрі як засуджений згідно до ухвали Волинського апеляційного суду Волинської області від 29.04.2025 року до покарання у виді пробаційного нагляду строком на три роки.

За вимогами ст. 49-2 КВК України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Таким чином, на час ухвалення вироку у даному провадженні, обвинувачений пробаційний нагляд не відбув.

На підставі ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.

Таким чином, суд призначає остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 2 років 3 місяців позбавлення волі підставі ч.1 та ч.4 ст.71, ч. 1 ст. 72 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання призначеного за цим вироком, невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.0.2024 року та Ухвалою Волинського апеляційного суду Волинської області від 29.04.2025 року.

Будь-яких підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, тобто для застосування ст.69 КК України, суд не знаходить, оскільки відсутні по справі, як зазначено у цьому законі, наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Разом з цим, підстав для застосування ст. 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не знаходить.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 122, ст. 126-1 КК України та призначити покарання:

за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2024 року та Ухвалою Волинського апеляційного суду Волинської області від 29.04.2025 року, та визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 2 (двох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази: два оптичні диски залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: