Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №243/4520/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1941/26 Справа № 243/4520/26 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

прокурора Баклана В.В.,

захисника особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності, адвоката Соботника Р.В.,

апеляційну скаргу адвоката Соботника Р.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 НГУ, начальника відділення фінансового забезпечення (головний бухгалтер), місце проживання: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року встановлено, що у період часу з 01.04.2025 по 30.04.2026 начальник відділення фінансового забезпечення (головний бухгалтер) військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в порушення приписів статей 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 47 КВК України, п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 896 від 17.04.2025, перебуваючи на території військової частини за адресою: АДРЕСА_2 , не здійснював відрахування із суми додаткової грошової винагороди, військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця), передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на виконання вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.02.2025 у справі № 243/1201/25 відносно ОСОБА_2 в розмірі 20 відсотків, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Крім того, у період часу з 01.04.2025 по 30.04.2026 начальник відділення фінансового забезпечення (головний бухгалтер) військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в порушення приписів статей 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 47 КВК України, п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 875 від 17.04.2025, перебуваючи на території військової частини за адресою: АДРЕСА_2 , не здійснював відрахування із суми додаткової грошової винагороди, військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця), передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на виконання вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20.02.2025 у справі № 243/824/25 відносно ОСОБА_3 в розмірі 20 відсотків, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

Адвокат Соботник Р.В. подав апеляційну скаргу в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

В апеляційній скарзі просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року по справі № 243/4520/26 щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, скасувати. Провадження у справі закрити у зв`язку зі закінченням строків накладення адміністративного стягнення та / або за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що притягнення ОСОБА_1 до відповідальності є безпідставним. Оскаржувану постанову вважає такою, що постановлена без врахування фактичних обставин справи, з грубим порушенням норм матеріального права.

Звертає увагу, що ані протокол у справі, ані оскаржувана постанова судді не містять відомостей про точний час (дату) вчинення правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 .

Зазначає, що протокол у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено лише 14.05.2026 року за події інкриміновані у період з 01.04.2025 року по 30.04.2026 року, а стягнення суддею накладене 25.05.2026 року, тобто з очевидним порушенням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Наголошує, що суд спочатку мав з`ясувати коли було вчинено та коли було виявлено правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 , і лише потім встановлювати наявність чи відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення.

Вважає, що недотримання вказаної вимоги судом 1-ї інстанції свідчить про формальний підхід до розгляду справи та не з`ясування всіх її значимих обставин, а відтак – свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Вважає, що судом першої інстанції не встановлено всіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, у поведінці ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що суд обмежився загальними посиланнями на нормативно-правові акти, не з`ясував конкретного кола службових обов`язків ОСОБА_1 щодо обрахування суми грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_2 , для цілей відрахування відповідної суми в дохід держави. Зокрема, суд не встановив, чи був ОСОБА_1 ознайомлений з обов`язками про порушення яких стверджує обвинувачення.

Окремо наголошує, що додаткова винагорода, згідно з ПКМУ №168 не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому – не повинна була враховуватися апелянтом при обрахунку 20 % від сум грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_2 , що підлягає відрахуванню в дохід держави.

Звертає увагу, що додаткова винагорода, згідно з ПКМУ №168 має спеціальну та цільову правову природу, пов`язану з умовами воєнного стану, і не є тотожною складовим грошового забезпечення. Така винагорода не ураховується до складу грошового забезпечення.

Вважає, що ОСОБА_1 не допустив невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків, що свідчить про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 172-15 КУпАП.

Окремо звертає увагу, що правова природа грошової винагороди, передбаченої ПКМУ №168 належним чином не врегульована та є спірною, а тому не може бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. За наявності правової невизначеності дії особи, спрямовані на тлумачення та застосування норм права, не можуть кваліфікуватися як недбалість.

Наголошує, що судом 1-ї інстанції не було з`ясовано обсяг обов`язків ОСОБА_1 , як військової посадової (службової) особи, не доведено невиконання або неналежне виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, належним чином не з`ясовано правової природи додаткової винагороди, передбаченої ПКМУ №168, так само як і не встановлено, що нібито невиконання або неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби було допущено у зв`язку з його байдужістю чи несумлінністю, а тому оскаржувану постанову вважає протиправною, необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Позиції сторін в суді :

Адвокат Соботник Р.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу, подану в інтересах ОСОБА_1 , підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, заяв та клопотань від якого про відкладення розгляду справи не надходило.

Прокурор Баклан В.В. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу адвоката Соботника Р.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а оскаржувану постанову судді 1-ї інстанції – без змін як законну, обґрунтовану та мотивовану.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги захисника з доповненнями, вислухавши пояснення захисника в судовому засіданні, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею 1-ї інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, повністю спростовується зібраними та дослідженими районним судом доказами, а саме:

- протоколом № 08/2026 про вчинення адміністративного правопорушення від 14.05.2026, з якого слідує, що у період часу з 01.04.2025 по 30.04.2026 начальник відділення фінансового забезпечення (головний бухгалтер) військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в порушення приписів статей 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 47 КВК України, п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 896 від 17.04.2025, перебуваючи на території військової частини за адресою: АДРЕСА_2 , не здійснював відрахування із суми додаткової грошової винагороди, військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця), передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на виконання вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.02.2025 у справі № 243/1201/25 відносно ОСОБА_2 в розмірі 20 відсотків;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;

- посвідченням серії НОМЕР_3 від 26.02.2025, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.02.2025 № 57, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 13.03.2025 № 77, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 06.02.2026 № 37, службовою характеристикою, якими підтверджується перебування ОСОБА_1 на військовій службі;

- вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.02.2025 року, який набрав законної сили 18.03.2025 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 07.02.2025 та військовослужбовця ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України із застосуванням ст.ст. 69, 58 КК України, та призначено покарання у виді 2 років службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 20 % від суми грошового забезпечення;

- розпорядженням про виконання судового рішення, що набрало законної сили;

- наказом командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.04.2025 № 896 про виконання вироку, яким прийнято до виконання вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.02.2025 року відносно солдата ОСОБА_2 . Пунктом 2 вказаного наказу визначено начальнику фінансового відділення (головному бухгалтеру) починаючи з 30.03.2025 здійснювати відрахування в дохід держави 20 % від суми грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 строком до 03.10.2026;

- архівними відомостями № 450 та № 451 від 04.05.2026;

- протоколом № 07/2026 про вчинення адміністративного правопорушення від 14.05.2026, з якого слідує, що у період часу з 01.04.2025 по 30.04.2026 начальник відділення фінансового забезпечення (головний бухгалтер) військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в порушення приписів статей 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 47 КВК України, п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 875 від 17.04.2025, перебуваючи на території військової частини за адресою: АДРЕСА_2 , не здійснював відрахування із суми додаткової грошової винагороди, військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця), передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» на виконання вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20.02.2025 у справі № 243/824/25 відносно ОСОБА_3 в розмірі 20 відсотків;

- вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20.02.2025 року, який набрав законної сили 25.03.2025 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 19.02.2025 та військовослужбовця ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України із застосуванням ст.ст. 69, 58 КК України, та призначено покарання у виді 2 років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення 20 %;

- розпорядженням про виконання судового рішення, що набрало законної сили;

- наказом командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.04.2025 № 875 про виконання вироку, яким прийнято до виконання вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20.02.2025 року відносно молодшого сержанта ОСОБА_3 . Пунктом 2 вказаного наказу визначено начальнику фінансового відділення (головному бухгалтеру) починаючи з 01.04.2025 здійснювати відрахування в дохід держави в розмірі 20 % від суми грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_3 строком до 25.03.2027;

- архівними відомостями № 448 та № 449 від 04.05.2026.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють один одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Тож, доводи захисника про відсутність доказів вини ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду цієї справи.

Вважаю необґрунтованими доводи сторони захисту про наявність недоліків в протоколі, оскільки на думку захисника відсутній належний опис об`єктивної сторони правопорушення, не визначено конкретні дії чи бездіяльність, які інкримінуються, не розкрито механізм виконання обов`язку та не наведено правової норми, яка прямо покладає на ОСОБА_1 обов`язок діяти саме у спосіб, який вважає правильним орган обвинувачення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення — це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону.

У протоколах про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 чітко визначено усі елементи складу адміністративного правопорушення із посиланням на докази долучені до матеріалів та направлені до суду першої інстанції.

Так, встановлено, що на виконання вимог статті 47 Кримінально-виконавчого кодексу України командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ від 17.04.2025 №896 «Про виконання вироку суду»» (далі – Наказ).

Пунктом 2 Наказу визначено начальнику фінансового відділення (головному бухгалтеру) починаючи з 30.03.2025 р. здійснювати відрахування в дохід держави в розмірі 20% (двадцяти відсотків) від суми грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 , строком до 03 жовтня 2026 року.

Також, на виконання вимог статті 47 Кримінально-виконавчого кодексу України командиром військової частини НОМЕР_2 видано наказ від 17.04.2025 р. № 875 «Про виконання вироку суду»» (далі – Наказ).

Пунктом 2 Наказу визначено начальнику фінансового відділення (головному бухгалтеру) починаючи з 01.04.2025 р. здійснювати відрахування в дохід держави в розмірі 20% (двадцяти відсотків) від суми грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_3 , строком до 25 березня 2027 року.

Крім того, встановлено, що 13.03.2025 р. відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №77 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків за посадою начальника фінансового відділення (головного бухгалтера) вказаної військової частини.

Таким чином, саме на ОСОБА_1 покладено обов`язок щодо належного виконання вироків суду в частині здійснення відрахувань із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в дохід держави. Наказом визначено період виконання вироку суду та відповідно здійснення відрахувань.

Нездійснення відрахувань в контексті інкримінованого адміністративного правопорушення підтверджено матеріалами долученими до проколу, в тому числі особисто складеною ОСОБА_1 довідкою, якою встановлено факт неповного стягнення відповідних коштів із суми грошового забезпечення.

Доводи сторони захисту щодо різного тлумачення норм права щодо правової природи додаткової грошової винагороди та можливості здійснення утримань із неї, суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими.

Зазначена позиція сторони захисту не відповідає положенням нормативно-правових актів, які врегульовують питання виплати грошового забезпечення. Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно п. а ч. 1 ст. 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Крім того, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У свою чергу відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються вказаною постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Також, згідно з п. 2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС України від 15.03.2018 р. № 200, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 р. за № 405/31857 до складу грошового забезпечення військовослужбовців (крім курсантів вищих військових навчальних закладів із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям зокрема і Національної гвардії України встановлена одноразова винагорода.

Крім того, відповідно до п. 1 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України затвердженої наказом МВС України від 01.09.2023 р. № 729, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1544/40600 (далі Особливості) визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Національну гвардію України.

Також, відповідно до п. 17 Особливостей - винагороди, визначені пунктом 2, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення військовослужбовців. Що не суперечить положенням п. а ч. 1 ст. 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а навпаки надають визначення вказаному виду виплати для належного її здійснення.

При цьому, посилання захисника на те, що зазначена виплата має спеціальний характер та на думку останнього із неї відрахування не здійснюється має суб`єктивний оціночний характер який ґрунтується на власному переконанні апелянта, а не вимогах нормативно-правових актів.

Щодо часу вчинення адміністративного правопорушення суд апеляційної інстанції враховує наступне:

Постановою КАС ВС від 23.11.2018 р. у справі №489/4756/16-а визначено поняття триваючого правопорушення – це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Така позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 із моменту винесення наказу командира військової частини НОМЕР_2 систематично, упродовж тривалого проміжку часу, тобто з 01.04.2025 р. не виконував обов`язки передбачені законом та покладені на останнього наказом командира військової частини.

Що стосується доводів сторони захисту, що приймаючи рішення про обрахунок 20% із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , без врахування додаткової винагороди, передбаченої ПКМУ №168, ОСОБА_1 керувався роз`ясненнями Міністерства оборони України опублікованими за посиланням, роздруківку яких долучено до вказаних вище пояснень, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне:

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ОСОБА_1 зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Тобто у своїй діяльності, ОСОБА_1 , має керуватися виключно нормативно-правовими актами, які регулюють службову діяльність останнього, а не публікаціями в мережі інтернет.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Стала судова практика визначає, що виявленням правопорушення є час, коли органу влади, що має повноваження на складання протоколу про адміністративне правопорушення стало відомо про всі ознаки складу конкретного правопорушення, що відповідно до приписів ст.254 КУпАП покладає на уповноважену особу обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Таким чином, у даному випадку часом виявлення правопорушення є час складання протоколу за ч. 2 ст.172-15 КУпАП відносно ОСОБА_1 . А відтак є неспроможними твердження апеляційної скарги про сплив передбаченого ст.38 КУпАП строку накладання стягнення на момент винесення оскарженої постанови судді суду 1-ї інстанції.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст.172-15 КУпАП в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

З урахуванням вищенаведеного, постанова судді 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови судді 1-ї інстанції немає.

З врахуванням викладено, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Соботника Р.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.172-15 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин