Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №369/4454/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №369/4454/26

Провадження №2/592/2275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді – Катрич О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Дядечко Г.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представника позивача Заїки Дмитра Євгенійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника, звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 , надав ОСОБА_2 , надалі - Відповідач, позику, а саме грошові кошти в розмірі 5000,00 доларів США.

На підтвердження укладеного між сторонами договору позики та його умов Відповідач власноручно склав та підписав розписку від 08.01.2025. Крім того, Відповідач зобов`язався повернути отримані гроші в повному обсязі своєчасно до 08.06.2025 без відсотків. Однак, всупереч взятим на себе зобов`язанням, Відповідач у визначений розпискою строк, а саме до 08.06.2025, грошові кошти Позивачу не повернув.

Тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 5000,00 доларів США та судові витрати.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі. Позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позовну заяву не надав.

Разом з цим, на адресу суду після розгляду справи по суті, 06.07.2026 о 12.59 год. від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про зупинення провадження, так як він є військовослужбовцем. Оскільки розгляд справи був призначений на 06.07.2026 на 09 годину 20 хвилин, а дана заява надійшла після її розгляду і прийняття рішення по суті позову, то заява залишена без розгляду.

Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 , надав ОСОБА_2 позику, а саме грошові кошти в розмірі 5000,00 доларів США.

На підтвердження укладеного між сторонами договору позики та його умов Відповідач власноручно склав та підписав розписку від 08.01.2025, відповідно до змісту якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , підтвердив факт отримання у борг від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 05 січня 2013 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , грошових коштів в сумі 5000,00 (п`ять тисяч) доларів США.

Крім того, Відповідач зобов`язався повернути отримані гроші в повному обсязі своєчасно до 08.06.2025 без відсотків.

Дані обставини відповідачем ОСОБА_2 спростовані не були ніякими належними доказами.

Натомість передані грошові кошти за вищезазначеною розпискою мають статус позики згідно з чинним законодавством України. Після повернення грошових коштів Позивач повертає Відповідачу розписку та домовляється про повернення відсотків у двосторонньому порядку. Однак, всупереч взятим на себе зобов`язанням, Відповідач у визначений розпискою строк, а саме до 08.06.2025, грошові кошти Позивачу не повернув. Також не повернув ці кошти і на час розгляду справи у суді.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписки позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тлумачення ст.ст.1046, 1047 ЦК України свідчить, що документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей, є розписка про отримання в борг грошових коштів.

Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписки підтверджують укладення договору позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт отримання коштів підтверджується копією розпискою позичальника, написаною останнім власноруч 08.01.2025. Жодних доказів, які б спростовували вказані вище обставини, розмір суми боргу відповідача перед позивачем за договором позики, суду не надано.

У відповідності до ч.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду нагадує зміст частини другої статті 533 ЦК України, згідно з якою якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті у гривнях, сторони в укладеному ними договорі не погодили.

У цій справі спір виник саме у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов`язання, в зв`язку з чим спір підлягає вирішенню судом. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив.

Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).

Тому, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Тож враховуючи, що відповідачем не виконано зобов`язання у строк, визначений сторонами у наданій розписці, а саме до 08.06.2025, суду не надано доказів виконання зобов`язання станом на час звернення до суду з позовом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики, оформленого розпискою від 08.01.2025 у розмірі 5000,00 доларів США.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь позивача 1738,20 грн. судового збору сплаченого при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача Заїки Дмитра Євгенійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, оформленого розпискою від 08.01.2025 у розмірі 5000,00 доларів США, а також судовий збір в сумі 1728,20 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга КАТРИЧ