Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №333/11457/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/11457/25 Головуючий в 1 інст. Ковальова Ю.В.

Провадження №33/807/567/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бєлік І.В., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 22 листопада 2025 року о 2 год. 12 хв. в м. Запоріжжя, на пр. Соборному, 20, ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Octavia A5 Combi д/н НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою спеціального приладу Alcotest Drager 7510, результат позитивний 0,58‰ від 22.11.2025, чим порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вважає її незаконною та необґрунтовано.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ознак алкогольного сп`яніння у нього не було, його поведінка не надавала будь-яких об`єктивних підстав для висновку про наявність у нього вказаних ознак, мова була чітка і зрозуміла, рухи чіткі, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя - відсутні. Отже і підстав для проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння не було.

Таким чином вважає, що матеріалами справи не доведено наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а тому, згідно положень Інструкції №1452/735 у поліцейських були відсутні підстави для пропозиції йому пройти огляд на установлення стану алкогольного сп`яніння.

Звертає увагу, що зазначав поліцейським про наявність у нього вад зі здоров`ям, зокрема бронхіальної хвороби, а запах алкоголю з порожнини рота про який вказав поліцейський, є запахом лікарського засобу, який він приймає у зв`язку з наявними захворюваннями, які є наслідками мінно-вибухової травми отриманими у квітні 2025 року.

Вважає, що суддя в оскаржуваній постанові не оцінив докази в їх сукупності та поверхово розглянув справу, визнавши безпідставними його доводи про те, що позитивний результат огляду на стан алкогольного сп`яніння був наслідком вживання ним ліків, оскільки суду не надано будь-яких доказів того, що вживання ліків може значно впливати на результат огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, судом не прийнято до уваги, що напередодні його зупинки поліцейськими, він почував себе недобре і прийняв ліки Бронхотерол до складу якого входить 96 % етанолу, а тому результати огляду могли показати хибний результат - 0,58 проміле.

Наполягає, що суддя місцевого суду невірно розтлумачив процедуру проходження огляду військовослужбовців, передбачену ст. 266-1 КУпАП, оскільки його огляд мав бути проведений лише посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління ВСП у ЗСУ.

З урахуванням наведеного, просить скасувати постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 лютого 2026 року. Прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), присутність його захисника – адвоката Бєлік І.В., відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справи за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Під час апеляційного перегляду справи адвокат Бєлік І.В. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Зазначила, що ОСОБА_1 має травму руки, що відображається у виді тремтіння пальців його рук. Наголосила, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем його огляд мав бути проведений представниками ВСП. Посилаючись на практику ЄСПЛ, вказала, що суддя місцевого суду під час розгляду справи перебрав на себе функцію обвинувача. При цьому, було порушено принцип змагальності процесу, оскільки під час повітряної тривоги не було забезпечено доступ до укриття.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши адвоката Бєлік І.В., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Так, відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції.

Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, вина, ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 520172 від 22 листопада 2025 року та визнаних судом доведеними підтверджується:

- роздруківкою результатів продуття алкотестеру «DRAGER» Alkotest 7510, тест № 32, виготовленою 22 листопада 2025 року о 02 год. 27 хв., якою підтверджується, що за результатами тестування у ОСОБА_1 виявлено вміст алкоголю, який складає 0,58 % проміле (а.с.6).

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Результат огляду за допомогою технічного приладу Alkotest DRAGER 7510 – позитивний – 0,58 проміле (а.с. 7);

- відеозаписом події (а.с. 10).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суддя апеляційного суду.

Положеннями статті 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані, зокрема алкогольного сп`яніння.

Процедура виявлення у водія транспортного засобу стану сп`яніння передбачена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 р. за №1452/735.

Згідно п. 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І встановлено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). Проведення огляду на стан сп`яніння у медичному закладі передбачено у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (п.7 розділу І).

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Вказані вимоги закону дотримані працівниками поліції.

Так, відеозаписом події, який міститься в матеріалах справи, зафіксовано зупинку транспортного засобу під керування ОСОБА_1 в період дії комендантської години. Під час перевірки документів водія, поліцейський виявив у ОСОБА_1 та оголосив ознаки алкогольного сп`яніння, внаслідок чого висловив пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд на установлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Далі, зафіксовано як з дотриманням встановленого законом порядку, поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу проведено огляд на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager за згодою ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено його перебування в стані алкогольного сп`яніння, результат тесту – 0,58 проміле. З вказаним результатом ОСОБА_1 погодився, що зафіксовано відеозаписом події та засвідчено його власним підписом (а.с. 6,10).

На переконання судді апеляційного суду, працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, визначену ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

На аргументи захисника про порушення процедури огляду ОСОБА_1 , оскільки останній є військовослужбовцем ЗСУ, а отже його огляд повинен бути проведений з урахування вимог ст. 266-1 КУпАП виключно уповноваженою особою ВСП або командиром ВЧ, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз наведених положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст.266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.

Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст.266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.

Відповідно до п.3 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №32 12.01.2024 р., огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Відтак, обов`язковою умовою для проведення огляду військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння саме посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, а не поліцейським, є виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або перебування на території військових частин (установ, закладів).

Згідно із ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Матеріали справи не містять та стороною захисту не надано суду доказів того, що під час зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, виконував обов`язки військової служби. Навпаки, ОСОБА_1 здійснював рух у цивільному одязі, на цивільному транспортного засобі Skoda Octavia A5 Combi д/н НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, особисто повідомив поліцейського про своє перебування у відпустці, особа ОСОБА_1 встановлена за посвідченням водія НОМЕР_2 . Разом із цим, з оглянутих відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими в межах міста Запоріжжя (поза межами розташування військової частини), що відповідно, не може бути розцінено як виконання обов`язків військової служби.

Отже, в даному випадку ОСОБА_1 як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому факт перебування його у статусі військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку. Сама ж по собі наявність у водія статусу військовослужбовця, за умови не виконання ним у цей час вказаних вище обов`язків, не є підставою для проведення його огляду спеціальними суб`єктами.

За таких обставин, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, працівники поліції правомірно застосували до нього загальний порядок проходження огляду на стан сп`яніння, передбачений ст.266 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 напередодні його зупинки працівниками поліції прийняв ліки Бронхтерол, у складі якого міститься етанол, не є слушними з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог п. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу, а тому вживання препарату, який може вплинути на швидкість реакції і увагу водія, навіть за призначенням лікаря, з огляду по вимоги п. 2.9 ПДР України, не дозволяли ОСОБА_1 керувати транспортним засобом.

Аргументи захисника про порушення судом принципу змагальності процесу, оскільки під час повітряної тривоги не було забезпечено доступ до укриття до увагу не приймаються, оскільки не підтверджується матеріалами справи. При цьому, і захисником не надано доказів на підтвердження вказаної обставини.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на матеріалах провадження, спростовуються наявними в справі належними та допустимими доказами, і не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 лютого 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 333/11457/25