Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №523/17571/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/17571/25

Провадження №2/523/3846/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Аліної С.С.

за участі секретаря судового засідання – Томілко М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 , про зняття арешту,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 , про зняття арешту, в якому позивач просив:

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.08.1998 року.

Припинити обтяження за реєстраційним номером 8167928 від 10.11.2008 року (арешт нерухомого майна) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, накладене на підставі Ухвали б\н, Суворовського районного суду м. Одеси від 25.08.1998 року, на квартиру за адресою: АДРЕСА_2

Свої вимоги обґрунтував тим, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 96/0079, укладений 24 січня 1996 року на Одеській універсальній товарній біржі «GIP».

11.03.1996 року вищевказана квартира була зареєстрована на праві приватної власності в ОМБТІ та РОН стр.17 кн. 162пр. реєстр № 107.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12.10.2021 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений на Одеській універсальній товарній біржі «GIP», був визнаний дійсним.

У вересні 2024 року виникла необхідність розпорядитися своїм майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_3 . Звернувшись до нотаріуса позивач дізнався, що на вищевказану квартиру накладений арешт на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 25.08.1998 року та нотаріусом мені було запропоновану звернутися до Одеського державного нотаріального архіву для отримання вищезазначеної ухвали суду.

19 жовтня 2024 року отримавши довідку Одеського державного нотаріального архіву та копію ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 25.08.1998 року, стало відомо у проваджені Суворовського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа № 2-18/02 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про приватизацію недійсним.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.08.1998 року у справі № 2-18/02, в якості забезпечення вказаного позову, накладено арешт на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить відповідачу, ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Але вищевказана квартира за адресою: АДРЕСА_3 відповідачу, ОСОБА_5 ніколи не належила.

В архіві Суворовського районного суду м. Одеси такої ухвали немає.

Разом з тим, з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3969 41297 від 27.09.2024 року вбачається, що в графі підстава обтяження зазначено «Ухвала, б/н, 25.08.1998 року Суд Суворовського району м. Одеси.

Дані обставини стали підставою для звернення для суду.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 року справу прийнято до провадження, відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.11.2025р.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 03.11.2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 08.12.2025р.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Надав до суду письмове клопотання, яке міститься в матеріалах справи, в якому позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, також просив суд розгляд справи проводити за відсутності позивача.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явились про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про причини не явки суд не повідомили.

У судове засідання третя особа ОСОБА_4 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, які були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим, є доказаним, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Одеського державного нотаріального архіву від 19.10.2024 року у проваджені Суворовського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа № 2-18/02 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про приватизацію недійсним.

Під час розгляду справи судом, було витребувано та оглянуто з архіву суду матеріали цивільної справи № 2-18/02, відповідно до доповідної записки ( арк.сп. 45).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.08.1998 року у справі № 2-18/02, в якості забезпечення позову, накладено арешт на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить відповідачу, ОСОБА_5 на праві приватної власності. (а.с.10,11).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 16.04.1996 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 із 20.03.1996 року є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.14-15).

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 12.10.2021 року по цивільній справі № 523/14262/21 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Суд, визнав дійсним Договір № 96/0079 купівлі – продажу нерухомого майна, а саме житлової квартири за адресою: АДРЕСА_3 , який укладений 24 січня 1996 року на Одеській універсальний товарній біржі «Gip» між ОСОБА_1 , з однією сторони, та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з іншої сторони, що зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» стр. 17 кн. 162 пр., від 24.01.1996 року. (а.с.8-9).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту своїх цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до ч.ч.1,2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

При таких обставинах, враховуючи ,що арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , який накладено ухвалою Суворовського районного суду від 25.08.1998р. в рамках цивільної справи № 2-18/02 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про приватизацію недійсним, не стосується майна позивача ОСОБА_1 , суд вважає що заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про зняття арешту – підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи ОСОБА_4 , про зняття арешту – задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.08.1998 року з квартири АДРЕСА_1 .

Припинити обтяження за реєстраційним № 8167928 від 10.11.2008 року (арешт нерухомого майна) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яке записано на підставі Ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 25.08.1998 року, по цивільній справі № 2-18/02, на квартиру АДРЕСА_1 .

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2026 року.

Суддя: Аліна С.С.