Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №466/3592/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3592/26

Провадження № 2-а/466/88/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої – судді Луців – Шумської Н.Л.

учасники справи

секретар Гураш М.В.

представник позивача Давидюк О.М. (в режимі ВКЗ)

представник відповідача Зима С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

23.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про поновлення строку на оскарження та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 28 від 15.01.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 34 000 грн.

Позивач зазначає, що 11.01.2026 під час проходження прикордонного та митного контролю на залізничній станції «Львів» його було знято з міжнародного потяга Перемишль – Київ, доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де безпідставно поставлено на військовий облік та вилучено військово-обліковий документ.

Про існування постанови про накладення штрафу позивачу стало відомо лише 10.04.2026 після відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення штрафу.

Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки: він перебуває на військовому обліку за місцем свого постійного проживання у м. Харкові, своєчасно оновлював військово-облікові дані та має чинне право на відстрочку від мобілізації у зв`язку з інвалідністю ІІІ групи; не проживав за адресою в Івано-Франківській області, на яку посилається відповідач як на підставу притягнення до відповідальності; у його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП; постанова винесена з порушенням правил територіальної підвідомчості, оскільки навіть за версією відповідача правопорушення могло бути вчинене на території Івано-Франківської області, а не м. Львова; відповідач мав можливість отримати необхідні персональні дані з державних реєстрів, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП виключає адміністративну відповідальність; під час притягнення до адміністративної відповідальності були допущені істотні порушення процедури та перевищення повноважень посадовими особами ТЦК та СП.

Посилаючись на порушення своїх прав та незаконне стягнення штрафу в сумі 34 000 грн, позивач просить поновити строк на оскарження постанови, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 28.05.2026 року адміністративний позов прийнято до розгляду та в справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

12.06.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з викладеним в адміністративному позові, просить відмовити у його задоволенні, вважаючи оскаржувану постанову законною та обґрунтованою та зазначив, зокрема, про таке.

У відзиві зазначено, що позивач був доставлений 11.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з наявністю в АІС «Оберіг» інформації про порушення ним вимог ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме – непостановку на військовий облік за місцем оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи. За даними АІС «Оберіг» 15.05.2025 на ім`я Позивача було створено довідку ВПО за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач зазначає, що позивач був ознайомлений із протоколом про адміністративне правопорушення № 28 від 11.01.2026 та отримав його примірник, про що свідчить його особистий підпис. Під час складання протоколу позивач не заперечував факту непостановки на військовий облік за новим місцем проживання, а лише зазначив, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, він був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, однак на такий розгляд до ТЦК та СП не з`явився.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на отримані від ІНФОРМАЦІЯ_4 документи, з яких убачається факт оформлення позивачем довідки ВПО та внесення відповідних відомостей до АІС «Оберіг».

Відповідач вважає, що невиконання обов`язку щодо взяття на військовий облік за новим місцем проживання є триваючим адміністративним правопорушенням, яке тривало в особливий період та під час дії воєнного стану, а тому в діях Позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Також відповідач заперечує доводи позивача щодо відсутності компетенції ІНФОРМАЦІЯ_3 на розгляд справи, зазначаючи, що факт правопорушення був виявлений саме цим органом, а його посадові особи були уповноважені складати протокол та розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з наведеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови № 28 від 15.01.2026 про накладення на Позивача штрафу в розмірі 34 000 грн за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

16.06.2026 року позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Давидюк О.М., подав відповідь на відзив, де просить суд не враховувати доводи відповідача та задовольнити позов у повному обсязі.

Зазначає, що саме ІНФОРМАЦІЯ_5 оголосив його у розшук, хоча він не має жодного відношення до території обслуговування цього ТЦК. На думку позивача, якщо припустити його проживання у с.Тисів Івано-Франківської області, то матеріали справи мали бути передані до відповідного ТЦК Івано-Франківської області. Натомість, відповідачі безпідставно поставили його на військовий облік у Львові та притягнули до адміністративної відповідальності.

Вважає, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 не був наділений повноваженнями розглядати справу та виносити постанову, а тому оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Позивач посилається на Закон України № 3696-ІХ та примітку до ст. 210 КУпАП, відповідно до яких особа не підлягає адміністративній відповідальності, якщо необхідні персональні дані могли бути отримані органами військового обліку шляхом електронної взаємодії з державними реєстрами. На його думку, інформація про місце проживання та статус ВПО була отримана саме з державних реєстрів, тому підстав для притягнення до відповідальності не було.

Позивач заперечує факт проживання у с.Тисів та зазначає, що у період з травня 2025 року по січень 2026 року постійно перебував у м. Харкові, де: здійснював підприємницьку діяльність; проходив лікування; проходив огляд для підтвердження інвалідності; отримував пенсійне посвідчення.

Позивач вважає, що відповідачі маніпулюють обставинами справи та штучно створили підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності. У зв`язку з цим він просить суд не брати до уваги доводи відзиву, врахувати наведені пояснення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Давидюк О.М. позов підтримав, просив його задовольнити, зіславшись на обставини, викладені в позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача Зима С.Ю. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, зіславшись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні встановлено, що 11.01.2026 року офіцером групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 був складений протокол №28 про адміністративне порушення, у відповідності до якого 11.01.2026 о 11.00год ОСОБА_1 був доставлений у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Як з`ясувалось, останній змінив місце проживання і не став на облік у ТЦК та СП протягом 7 днів, чим порушив вимоги ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну, в особливий період, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

15.01.2026 року відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено оскаржувану постанову №28 по праві про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, у якій вказано, що громадянин ОСОБА_1 , 11.01.2026 доставлений у ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із зміною місця проживання як внутрішньо переміщеної особи та з 15.05.2025 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, ОСОБА_1 не став на військовий облік у встановлений законом строк за новим місцем проживання. Таким чином своїми діями, вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. До нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

З долучених до позовної заяви доказів вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 10.05.2024, що підтверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

Позивачем зазначених обставин не спростовано.

Згідно військово-облікового документу з Резерв +, позивач є військовозобов`язаним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі за текстом - Закон № 2232-XII).

За приписами частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини першої-п`ятої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами частин першої п`ятої статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Персонально-якісний облік військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України покладається на Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України. Ведення персонально-якісного обліку військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України покладається на відповідний підрозділ розвідувальних органів України. Персонально-первинний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. Ведення персонально-первинного обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

За ч. 4 ст. 37 Закону № 2232-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі за текстом - Порядок № 1487). Він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

У Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» зазначено: « 1. Призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; … 7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік».

Відповідно до п.5 «Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого 16.05.2024 постановою Кабінету Міністрів України №559 (надалі - «Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів»), військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

За наявними в матеріалах справи даними судом встановлено, що позивач 18.06.2008 зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з витягу з реєстру територіальної громади, сформованого 29.03.2024.

Згідно відповіді №2817259 від 01.06.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебував на обліку ВПО з 15.07.2022 за адресою: АДРЕСА_1 . Йому УП СЗН Болехівської міської ради видало довідку від 15.07.2022р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

ОСОБА_1 11.01.2026 самостійно знявся з обліку ВПО через «Дію».

Позивачем та його представником не спростовано правильність вказаних відомостей Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

Твердження про те, що ОСОБА_1 не був внутрішньо переміщеною особою та не обліковувався і не проживав за адресою: АДРЕСА_1 є гослівними.

Таким чином, після взяття на облік як внутрішньо переміщена особа ОСОБА_1 мав обов`язок в семиденний строк прибути із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік. Цього ним зроблено не було.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не довів дотримання ним вимог чинного законодавства щодо військового обліку за місцем своєї реєстрації.

З матеріалів справи вбачається порушення позивачем приписів пп.1, пп.7 п.1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та приписів частини 3,4 статті 37 Закону № 2232-XII, тому відповідач мав законні підстави для відображення у Реєстрі інформації про порушення, що полягає у невиконанні позивачем прямого обов`язку, встановленого для військовозобов`язаних щодо прибуття в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання (як внутрішньо-переміщена особа) до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно був доставлений 11.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 у зв`язку з тим, що відповідно до довідки з АІС «Оберіг» 06.01.2026 року на адресу відділу поліції № 1 (Індустріальний) Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області скероване звернення про порушення Позивачем ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2233-ХІІ від 25.03.1992 року (із внесеними змінами та доповненнями), а саме: не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО (внутрішньо переміщеної особи).

За даними АІС така реєстрація мала місце 15.05.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач був ознайомлений із протоколом № 28 про адміністративне правопорушення, складеним щодо нього 11.01.2026 року і отримав його другий примірник, про що свідчить його особистий підпис, однак не висловив заперечень щодо вказаних у протоколі обставин.

Крім того, особистий підпис позивача у протоколі № 28 про адміністративне правопорушення від 11.01.2026 року свідчить, що йому було повідомлено, що розгляд справи про вчинення ним адміністративного правопорушення відбудеться 15.01.2026 року об 11 год. 00 хв. в кабінеті № 21 ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_3 . Однак у зазначені годину та день позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився.

Матеріали справи містять відомості щодо скасування позивачем самостійно через «Дію» статусу внутрішньо-переміщеної особи 11.01.2026, тобто в день складання протоколу №28 про адміністративне правопорушення від 11.01.2026.

Вказані обставини підтверджують, що до 11.01.2026 року відомості про позивача як про внутрішньо переміщену особу за адресою: АДРЕСА_1 , містилися в державних реєстрах та були чинними.

Доказів того, що зазначена інформація була внесена помилково, оскаржувалася позивачем або була скасована в установленому законом порядку до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що він фактично перебував у місті Харкові, проходив лікування, здійснював підприємницьку діяльність та отримував пенсійні виплати, самі по собі не спростовують факту його реєстрації як внутрішньо переміщеної особи за адресою у с. Тисів та не звільняють його від обов`язку дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо доводів про відсутність у відповідача повноважень на розгляд справи, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 255 КУпАП уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 210 КУпАП.

Матеріалами справи встановлено, що факт вчинення правопорушення був виявлений саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким було складено протокол та здійснено розгляд справи у межах наданих законом повноважень.

Крім того, суд враховує правову природу порушення правил військового обліку як триваючого адміністративного правопорушення.

У листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 № 22-34-1465 зазначено, що триваючим адміністративним правопорушенням є проступок, пов`язаний із тривалим невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, який припиняється виконанням відповідного обов`язку або притягненням особи до відповідальності.

Невиконання позивачем обов`язку стати на військовий облік за новим місцем проживання у семиденний строк має ознаки саме триваючого правопорушення, а тому доводи позивача про відсутність територіальної компетенції відповідача є безпідставними.

Також суд відхиляє посилання позивача на примітку до статті 210 КУпАП.

Вказана норма передбачає незастосування відповідальності у разі можливості отримання держателем Реєстру «Оберіг» певних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами.

Однак предметом правопорушення у цій справі є не ненадання або неоновлення персональних даних, а невиконання встановленого законом обов`язку особисто прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та стати на військовий облік після зміни місця проживання.

Отримання певної інформації з державних реєстрів не звільняє військовозобов`язаного від виконання такого обов`язку та не виключає складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Таким чином, відповідачами доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, а постанова № 28 від 15.01.2026 року прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені вище обставини, позов задоволенню не підлягає.

Розподіляючи судові витрати, суд керується статтею 139 КАС України та враховуючи відмову у позові, покладає судові витрати у виді судового збору, понесені позивачем, на останнього.

Відповідно до ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Суд вважає, що позивач пропустив встановлений строк для оскарження постанови з поважних причин, оскільки про винесення оскаржуваної постанови, дізнався 10.04.2026 ввечері п`ятниці, а 13.04.2026 (понеділок) встановив, що відкрите виконавче провадження з примусового виконання постанови №28 від 15.01.2026 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП.

Суд вбачає підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом про оскарження вищевказаної постанови, з метою реалізації права ОСОБА_1 визначеного положеннями ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Керуючись ст.ст.2,9,72,76,77,79,229,242,243,245,246,286 КАС України, ст.ст.247, 287,288, 289,293 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подання адміністративного позову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №28 від 15 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 – відмовити у зв`язку з його безпідставністю.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06 липня 2026 року.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська