Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №510/2019/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/2019/25

Провадження № 2/510/1371/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Представник позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 – померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про народження відповідача; копія виписки з погосподарської книги №1 (с.Новосільське) Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 15.08.2025р. про належність домоволодіння ОСОБА_5 ; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім`я ОСОБА_2 ; копія договору купівлі-продажу від 05.03.2025р.; копія акту прийому-передання майна за договором купівлі-продажу від 05.03.2025р.; копія розписки ОСОБА_2 від 05.03.2025р.; копія актового запису про смерть ОСОБА_6 – померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія запису акту про народження ОСОБА_7 ; копія запису акту про укладення шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ; відповідь завідувачки Ренійської державної нотаріальної контори від 13.03.2026р. (після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилась); Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 11.03.2026р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , діюча через свого представника, звернулась до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача ОСОБА_2 , зазначивши, що 05.03.2025р. між нею та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю належного йому житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 – за 118800 грн.05.03.2025р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. В той же день позивачка передала відповідачу обумовлену суму, а відповідач передав документи на житловий будинок (які були у нього в наявності). У майбутньому відповідач пообіцяв позивачці засвідчити договір купівлі-продажу нерухомості в нотаріальному порядку.

Після вчинення правочину позивачка розпорядилась щодо догляду за придбаним житловим будинком, зробила там ремонт, сплачує всі необхідні комунальні платежі. З метою нотаріального засвідчення правочину позивачка неодноразово зверталась до відповідача, однак він від посвідчення договору ухиляється, на прохання позивачки про зустріч не реагує, мотивуючи нестачею вільного часу, матеріальними труднощами та ін. Пізніше, при зустрічі, відповідач пояснив, що засвідчити угоду в нотаріальному порядку неможливо, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу (05.03.2025р.) він не рахувався зареєстрованим власником домоволодіння, а фактично володів ним. Так, вищевказаний житловий будинок належав бабусі відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя ОСОБА_6 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишала. Після смерті ОСОБА_6 єдиним спадкоємцем за законом був відповідач, її онук. Донька ОСОБА_6 – ОСОБА_4 (матір відповідача) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто раніше за свою матір. У передбачений законом строк відповідач не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті бабусі, але він фактично прийняв спадщину за законом (за спадковою трансмісією) в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Стосовно спадкового житлового будинку оформити спадщину не надалося можливості з причини відсутності належних правовстановлюючих документів на цей об`єкт нерухомості. Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При зверненні до відповідних органів із питанням про засвідчення договору, оформлення документації на житловий будинок на себе, позивачці було роз`яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину, крім того, під час укладення договору про купівлю-продаж житлового будинку, ОСОБА_2 не був зареєстрованим власником майна. Враховуючи вищенаведене, позивачка вимушена була звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно : було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Також не підлягає віндикації майно, що було продане набувачу у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребуване в усіх випадках.

Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього. Згідно ст. 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Враховуючи вищевикладені засади законодавства, сторона у справі – позивачка ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки на час укладення письмової угоди про купівлю-продаж житлового будинку із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , вона не знала і не могла знати про те, що відповідач не мав права на відчуження нерухомості раніше, ніж він зареєстрував б право власності на неї. Отже, вбачаються правові підстави для набуття позивачкою права власності на вищевказану нерухомість як добросовісним набувачем.

Як вже зазначалося вище, між позивачкою та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої відповідач ОСОБА_2 продав, а позивачка купила житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , за 118800 грн. 05.03.2025р. позивачка передала відповідачу обумовлену суму, а відповідач передав позивачці документи на будинок (які були у нього в наявності). Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги засвідчити договір нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Оскільки це виявилося неможливим, позивачка звернулась до суду із відповідним позовом.

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов`язки відповідача щодо житлового будинку та встановленні права на нього у позивачки як добросовісного набувача, тому є правові підстави визнати право власності на нерухомість за позивачкою як добросовісним набувачем.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 330, 388, 397, 657 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 (рахується зареєстрованим за ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вячеслав ДУДНИК