Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №337/1558/24 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Суд: Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Справи в порядку виконання судових рішень у справах про адміністративні правопорушення

Дата: 05 липня 2026 р.

Справа: №337/1558/24

Суддя: Мурашова Н. А.

06.07.2026

ЄУН 337/1558/24

№3-в/337/12/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі подання Запорізького РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вирішення питання подальшого виконання постанови суду про накладання адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 до суду надійшло подання заступника начальника Запорізького РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області Карнаух І., яке мотивовано тим, що на виконанні у відділі перебуває постанова Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 15.05.2024 про накладання на ОСОБА_1 за ч.1 ст.183-1 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт. На даний час вказана постанова не виконана, правопорушник до відбуття суспільно корисних робіт не приступив, на виклики органу пробації не з`являється, за вказаною в постанові адресою не проживає, встановити місце його проживання чи перебування в результаті вжитих заходів не вдалось. КУпАП не містить поняття строків давності виконання постанови про накладання адміністративного стягнення, що суперечить принципу правової визначеності та справедливості. Враховуючи, що практика ЄСПЛ вказує на кримінально-правовий характер КУпАП, орган пробації вважає можливим застосувати до спірних правовідносин аналогією закону, а саме ст.80 КК України, та звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у зв`язку із спливом 2-х річного строку давності виконання постанови суду.

В судове засідання представник органу пробації не прибув, подав заяву про розгляд подання у його відсутність, подання підтримує та просить його задовольнити.

Правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вказаних осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з ст.298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до ст.304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Ст.325-1 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.

Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.325-4 КУпАП у разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. У разі злісного ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 15.05.2024 (справа №3/337/683/2024, ЄУН 337/1558/24) ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.

Вказана постанова набрала законної сили 28.05.2024 та направлена для виконання до Запорізького РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, куди надійшла 18.06.2024.

В порядку виконання постанови органом пробації неодноразово здійснювався виклик правопорушника ОСОБА_1 за зазначеною в постанові суду адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , та за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , однак останній на виклики не з`явився, поважні причини неприбуття не повідомив. В результаті вжитих органом пробації заходів встановити фактичне місце перебування ОСОБА_1 не вдалось, за медичною допомогою до лікарняних установ він не звертався, актовий запис про його смерть не виявлений, виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини перебуває на примусовому виконанні в Запорізькому районному ВДВС Запорізької області та боржником не виконується. За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 останній перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу по мобілізації чи за контрактом не призивався.

Відповідно до п.13.13 Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Мінюсту №474/5 від 19 березня 2013 року (далі - Порядок), якщо після перевірки за місцем проживання порушника встановлено, що він за цим місцем не проживає, місцеперебування його невідоме або наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду, який виніс постанову, подання щодо вирішення питань, пов`язаних з виконанням постанови.

При цьому, оголошення у розшук особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді суспільно корисних робіт, нормами КУпАП та вищевказаним Порядком не передбачено. Ініціювання питання про притягнення правопорушника до відповідальності за ухилення чи злісне ухилення від відбування суспільно корисних робіт за наявності відповідних на це підстав є правом органу пробації.

В даній справі судом встановлено, що постанова суду про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт не була виконана з об`єктивних причин - відсутність правопорушника за місцем проживання, не встановлення його дійсного місця перебування, що унеможливлює виконання постанови суду.

При цьому, суд вважає, що органом пробації вжито всіх належних та достатніх заходів для встановлення місця проживання (перебування) правопорушника та вищевказаним Порядком передбачено право органу пробації звернутися до суду із поданням щодо вирішення питання подальшого виконання постанови суду.

Вирішуючи це питання, суд виходить з того, що КУпАП не містить регулювання певної частини питань, пов`язаних з примусовим виконанням постанов про накладання адміністративного стягнення, зокрема строків давності виконання судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У п.3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011р. (справа №10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Як вже зазначалось, законодавцем залишено поза сферою правового регулювання питання щодо строків виконання постанов про накладання адміністративного стягнення, створивши тим самим ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду.

Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації №R(91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Особа, на яку накладено певний вид стягнення, не може перебувати в потенційному очікуванні виконання фактично покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і правопорушником відповідні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання судового рішення про накладення стягнення.

Такі строки встановлені ст.80 КК України, яка регламентує питання звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Таким чином, порушено інший фундаментальний принцип права - принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням на підставі ст.80 КК України звільняються судом від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання вироку суду в той час, коли адміністративне правопорушення на відміну від кримінального правопорушення є менш суспільно небезпечним.

Враховуючи вищевказане, суд вважає необхідним в даній справі застосувати аналогію закону, а саме норми п.1 ч.1 ст.80 КК України, відповідно до якої особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Обставин, які б свідчили про зупинення чи переривання цього строку, судом не встановлено.

Згідно з наявною в справі інформацією ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ухилення від відбування суспільно корисних робіт чи до кримінальної чи відповідальності за злісне ухилення від відбування суспільно корисних робіт не притягувався, інших правопорушень не вчинив, тобто факт його ухилення від відбування суспільно корисних робіт судом у визначений законом спосіб (ст.62 Конституції України) не встановлений.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що постанова суду від 15.05.2024 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт не виконана протягом більше 2-х років з моменту набрання законної сили та з об`єктивних причин, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від відбування цього адміністративного стягнення у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови суду.

Таким чином, подання органу пробації слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.2,7,298,304 КУпАП України, ст.80 КК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання Запорізького РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт, накладеного постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 15.05.2024 (справа №3/337/683/2024, ЄУН 337/1558/24), у зв`язку із закінченням строку давності виконання постанови суду.

Постанова суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня її постановлення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Н.А. Мурашова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua