Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №335/6784/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/6784/26 2-а/335/144/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді Геєць Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника Шокарєвої Альони Вікторівни, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шокарєвої А.В. звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить військово-обліковий документ (Резерв+) також має дитину з інвалідністю та діючу відстрочку до 01.08.2026 року.

На початку червня 2026 року позивачу стало відомо, що на його транспортний засіб накладено арешт та оголошено у розшук майно. 11.06.2026 позивачу надійшов лист від державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зі змісту якого стало відомо, що відносно позивача відкрито виконавче провадження № 81133595 від 01.06.2026, підстава постанова № 2330/1 від 02.09.2024, що видав ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зі змісту вказаної постанови № 2330/1 від 02.09.2024 слідує, що позивач отримав повістку 07.08.2024 про необхідність прибуття 08.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначені в повістці час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою, не надав чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач у 2024 році оскаржував постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності № 511 від 12.08.2024 року.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 333/9579/24 провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрито.

Про постанову № 2330/1 від 02.09.2024 винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було не відомо. Позивачу жодних повісток не вручалося, протокол не складався відносно вчинення ним правопорушення, тим паче не направлялася на адресу позивача постанова № 2330/1 від 02.09.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності для можливості її оскарження у встановлені строки. У мобільному застосунку «Резерв+» постанова № 2330/1 від 02.09.2024 відсутня. За адресою постійного місця проживання АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку повістки позивачу також не надходили.

В оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено жодних даних та не наведено належних доказів щодо дати направлення чи вручення повістки позивачу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд скасувати постанову № 2330/1 від 02.09.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Судом проведено такі процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 19.06.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов – 5 днів з дня вручення ухвали. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали, що потягли за собою притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

26.06.2026 надійшов відзив представника відповідача на позов, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає, що позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню.

Відповідно до даних ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14.12.2007 року.

Під час складання протоколу № 2330/1 про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ознайомлено з правами та обов`язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі зі змістом статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 63 Конституції України. Будь-яких заяв та клопотань від громадянина ОСОБА_1 не надходило.

За результатами розгляду матеріалів справи № 2330/1 про адміністративне правопорушення за ознаками частини третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесена постанова від 02.09.2024 № 2330/1 за справою про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Відповідно до відомостей ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин ОСОБА_1 , 08.08.2024 не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 оку № 560, пункту 2 частини 1 Додатку 2 до Порядку Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487.

Доказів про виконання статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач суду не надав, будь-які клопотання під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не заявляв.

На час винесення постанови від 02.09.2024 № 2330/1 ОСОБА_1 не був військовослужбовцем. Отже, притягнення позивача до адміністративної відповідальності як порушника законодавства, є законним та обґрунтованим, так як позивач не прибув за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

29.06.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його тексту до 03.07.2026.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої постанови, з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою № 2330/1 від 02.09.2024 винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

У постанові зазначено, що ОСОБА_3 отримав повістку 07.08.2024 про необхідність прибуття 08.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначені в повістці час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою, не надав чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до абзацу 12 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що було підставою для застосування ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В свою чергу, відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач був присутній при складанні протоколу про адміністративне правопорушення № 2330/1, однак не надав доказів свого твердження у відзиву. Отже, відповідні доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.

Крім того, на спростування доводів позивача відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту належного виклику позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Зокрема, відсутні докази направлення повістки рекомендованим поштовим відправленням із описом вкладення, а також докази її вручення позивачу або належного підтвердження відмови від її отримання. Окрім того, відсутні докази того, що повістку про необхідність явки позивача до відповідача він отримав особисто під підпис, що є обов`язковою умовою для притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за неявку за таким викликом. У даному випадку жодного виклику у встановлений законом спосіб здійснено не було, а отже не виникло юридичного обов`язку у позивача реагувати. Як наслідок цього, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаних обставин не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідач не виконав вимоги ухвали суду щодо надання суду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене, факт належного підтвердження оповіщення про виклик позивача не доведений відповідачем як необхідна умова наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно, оскільки ОСОБА_1 не було належним чином оповіщено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ним не було порушено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про протиправність постанови № 2330/1 від 02.09.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та, як наслідок, необхідності її скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки суду з боку відповідача не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, зокрема, його об`єктивної сторони, а саме не доведено порушення з боку позивача правил військового обліку, тому суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шокарєвої А.В. підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі положень ст. 139 КАС України сума судових витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, розміром 532,48 грн, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 73–79, 132, 139, 159, 205, 211, 217, 227–228, 241–246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову № 2330/1 від 02.09.2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору розміром 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення складене в повному обсязі 03 липня 2026 року.

Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

позивач – ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.В.Геєць