Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №523/10055/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/10055/26

Номер провадження 3/523/2221/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р.

Суддя Пересипського районного суду м.Одеси Кисельов В.К., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

В суд надійшов на розгляд протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №177063 від 03.05.2026р.. в якому зазначено, що 29.04.2026р. приблизно об 11.00, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насилля психологічного характеру відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: нецензурно лаявся на адресу дружини ОСОБА_3 в присутності малолітньої дитини, чим була завдана шкода психологічному здоров`ю малолітнього, тому його дії було кваліфіковано за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні після роз`яснення прав відповідно до ст.268 КУпАП свою провину у вчиненні домашнього насильства відносно малолітньої дитини не визнав та пояснив, що він не висловлювався нецензурною лайкою щодо дружини у присутності дружини.

В суд викликалась потерпіла особа ОСОБА_3 , однак в судове засідання вона не з`явилась, надала заяву через систему «Електронний суд», в якій зазначила про примирення між нею та ОСОБА_1 та що вона не має ніяких претензій до нього.

За насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, передбачена відповідальність ч.2 ст. 1732 КУпАП..

Об`єктивною стороною даного правопорушення є умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути або була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року за №23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R. (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від ЗО травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ

Так, відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 вважаю, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки у судовому засіданні дійсно встановлено, що між сторонами існував словесний конфлікт, але дії ОСОБА_1 не охоплювали ознак психологічного та фізичного насильства відносно малолітнього сина. Окрім того, встановити інші обставини неможливості, оскільки єдиним свідком подій була саме ОСОБА_3 , яка в судове засідання не з`явилась, письмові пояснення суду не подавала.

В той же час, наявні обставини свідчать про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривалого конфлікту у сімейних відносинах, отже суд рекомендує сторонам звернутись до сімейного психолога з метою зменшення негативного впливу на дитину.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Тому вважаю за необхідне провадження по справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_4 складу вказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 173-2, 221, 247,249, 284 КУпАП, суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня ухвалення.

Суддя: В.К.Кисельов