Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №521/3300/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

26.06.26

Справа № 521/3300/26

Номер провадження № 2-а/521/91/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2026 м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді Роїк Д.Я.

при секретарі Каліній П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси 05 березня 2026 року із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить позов задовольнити, постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R242783 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 19.12.2025 року про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17000,00 гривень – скасувати.

Позивач у своїй заяві посилається на наступне:

28 березня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 виніс постанову № R242783, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено грошове стягнення у вигляді штрафу 17000,00 гривень.

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Протокол, згідно матеріалів справи, склала діловод відділення військового обліку та бронювання, а не керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є порушенням КУпАП.

Окрім цього, в протоколі відсутні свідки та інші засоби фіксації правопорушення.

Датою вчинення та виявлення правопорушення є 05 червня 2025 року, коли позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК.

Датою коли ОСОБА_1 оголошено у розшук є 09.09.2025 року відповідно до інформації з мобільного застосунку Резерв+.

Враховуючи сплив тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, вказана постанова від 19 грудня 2025 року була складена поза межами строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме після спливу трьох місяців з дати його вчинення.

Протокол № R242783 від 19 грудня 2025 року про адміністративне правопорушення складений за відсутності позивача, йому не були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, та належним чином не повідомлено про час та місце його розгляду. Також позивачу не вручалася копія протоколу. Підпис позивача у протоколі відсутній. Доказів протилежного відповідач не надав.

Днем вчинення (виявлення) правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня, а саме останнім днем 05 червня 2025 року.

Таким чином, датою виявлення та вчинення правопорушення є 05 червня 2025 року, коли позивач не пройшов ВЛК.

Отже, враховуючи сплив тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, вказана постанова від 19 грудня 2025 року, була складена поза межами строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме після спливу трьох місяців з дати його вчинення, а тому вказана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне про адміністративне правопорушення саме на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Зважаючи на наведене, адміністративне правопорушення, яке інкримінується позивачу не носить характер триваючого, враховуючи, що датою виявлення та вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є 05 червня 2025 року, тобто з моменту його вчинення пройшло більше трьох місяців, на даний час закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, визначені у ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 не погодившись із позовними вимогами позивача, 30 квітня 2026 року надав до суду відзив, в якому зазначив таке.

У супровідному листі № 1632 від 17.02.2026 року, яким направлялася постанова від 19.12.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства України про оборону. Проте, ОСОБА_1 не надходило жодних повідомлень стосовно розгляду відносно нього справи 19.12.2025 року.

Також, представником ІНФОРМАЦІЯ_1 до відзиву долучені копії справи № _F3210691 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 .

Представник позивача ОСОБА_1 Лук`янова Альона Олександрівна в судовому засіданні просила позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками справи суду докази, судом встановлену наступні обставини справи.

В силу ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 19.12.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 виніс постанову № R242783, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено грошове стягнення у вигляді штрафу 17000,00 гривень.

Протокол, згідно матеріалів справи, склала діловод відділення військового обліку та бронювання, а не керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є порушенням ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Окрім цього, в протоколі відсутні свідки та інші засоби фіксації правопорушення.

Днем вчинення (виявлення) правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня, а саме останнім днем 05 травня 2025 року.

Таким чином, датою виявлення та вчинення правопорушення є 05 травня 2025року, коли позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки облікових даних.

Отже, враховуючи сплив тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, позивач звертає увагу суду, що вказана постанова від 19.12.2025 року, була складена поза межами строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме після спливу трьох місяців з дати його вчинення, а тому вказана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне про адміністративне правопорушення саме на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку із військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено про загальну мобілізацію.

Період з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні визначається як особливий період (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 19 травня 2024 року військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (далі - Закон №3543-XII) громадяни зобов`язані, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до а. 3 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби(пункт 21 Порядку № 560).

Відповідно до пункту 74 Порядку № 560 (в редакції з 09 травня 2025 року), військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Пунктом 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

Викладене свідчить, що процедурі проходження військовозобов`язаним медичного огляду передує видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на ВЛК для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку № 560, та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 Порядку № 560.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ (далі - Закон №3621-ІХ) (в редакції Закону України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 №4235-ІХ (далі - Закон № 4235-ІХ) громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

В пояснювальній записці до проекту Закону №4235-ІХ зазначено, що метою такого закону є встановлення обов`язковості проходження громадянами України, які були визнані обмежено придатними до військової служби, повторного медичного огляду та визначення кінцевого строку його проведення. Такий закон стосується сфери суспільних відносин, яка регулюється, зокрема, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Реалізація такого закону зобов`яже громадян України, які визнані обмежено придатними до військової служби, пройти повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року. Своєю чергою, у разі невиконання або несвоєчасного виконання громадянином цієї норми, це дасть змогу кваліфікувати його дії як адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Сукупний аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить, що невиконання громадянами України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом №4235-ІХ (15.02.2025), обов`язку пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у строк до 05.06.2025 є підставою для кваліфікації таких дій, як адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Натомість процедурі проходження ВЛК передує звернення громадян до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (особисто або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста) з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та видача керівником ТЦК відповідного направлення після його реєстрації.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово акцентував увагу на тому, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, покладено на відповідача.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто після виявлення факту вчинення правопорушення посадова особа зобов`язана зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення та зафіксувати їх у протоколі чи постанові про адміністративне правопорушення.

В контексті обставин даної справи визначальним є наявність достатніх даних та належних доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності оскаржуваної постановою.

Аналіз обставин спірних правовідносин дає підстави виснувати наступне.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а постанова № R242783 від 19.12.2026 року – скасуванню як такій, що винесена з істотними порушеннями норм процесуального законодавства.

Статтею 62 Конституції України закріплено дію в Україні презумпції невинуватості, яка складається з наступних елементів: 1) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; 2) ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; 3) обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; 4) усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Позивач не з`явився для оновлення даних до 05 червня 2025 року. Постанова про накладення адміністративного стягнення датована 19 грудня 2025 року більше ніж через 6 місяців, що явно перевищує встановлений законом строк.

3Це підтверджує факт відсутності складу триваючого правопорушення.

Протокол складала особа, яка не є уповноваженим суб`єктом згідно з ст. 255 КУпАП, що є істотним процесуальним порушенням.

Аналіз фактичних обставин змісту події, що стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, з огляду на обсяг доказів наявних у розпорядженні суду, не дозволяє дійти об`єктивного висновку поза розумним сумнівом, що позивача правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та з дотриманням належної правової процедури.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, яка підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а постанова № R242783 підлягає скасуванню, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 20, 77, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 9, 252, 283-285, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R242783 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 19.12.2026 року про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17000,00 гривень скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро РОЇК