Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №755/590/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/590/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Гончарука В.П.

при секретарі: Оніщука Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу № 755/590/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 77 194,62 грн. та судові витрати

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2023 Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 753/19263/23 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 23.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі судового наказу було відкрито виконавче провадження № 73500390.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01.11.2025 заборгованість становить 80 653,93 грн.

Позивач вказує, що відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку щодо сплати аліментів на утримання дитини. Часткові виплати, які здійснювалися відповідачем не по покривали навіть поточних нарахувань, що призвело до накопичення значної заборгованості. З листопада 2024 року відповідач фактично припинив регулярні виплати, що свідчить про його недобросовісне ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

Позивачем до суду подано заяву в якій просить провести розгляд справи у її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Відзив на позов відповідачем до суду не подавався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ч. 1 ст. 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно частини 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

24 жовтня 2023 року Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 753/19263/23 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 23.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03.11.2025 № 136122, складеного головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кидонь Є.В., розмір заборгованості по сплаті аліментів відповідно до судового наказу № 753/19263/23, виданого Дарницьким районним судом м. Києва станом на 01.11.2025 складає 80 653,93 грн.

За заявленими вимогами позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 77 194,62 грн.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Вказаний висновок підтверджується наступним.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19).

Доказів того, що заборгованість за аліментами виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками, або ж інших причин, що не залежать від волі платника аліментів, матеріали справи не містять та таких суду відповідачем не надано.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 77 194,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Нормами ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 05.08.2025 по справі № 359/9012/23 зазначив, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 по справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 по справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами понесених витрат на правничу допомогу, суд приймає до уваги наступне.

Інтереси позивача у справі представляв адвокат Солдаткін О.С. на підставі довіреності від 23.01.2025.

Відповідно до наданого акту приймання-передачі наданих послуг № 6 за Договором про надання професійної правничої допомоги адвоката № 40 від 03.10.2024, вартість послуг з підготовки та подання позовної заяви, супроводження ведення справи в суді становить 5 000 грн.

Згідно вищевказаного акту приймання-передачі наданих послуг, жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг Клієнт до Адвоката не має.

Відповідно до платіжної інструкції № 2.486610847.1 від 12.01.2026, позивачем ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 на підставі рахунку на оплату № 090126/1613 від 09.01.2026 за надання послуг з професійної правничої допомоги здійснила оплату в сумі 5 000 грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, останнім суду не надано.

При цьому суд зазначає, що на переконання суду, визначений розмір витрат на правничу допомогу відповідає принципам розумності, справедливості та складності справи, а також важливості справи для позивача, у зв`язку чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 155, 180, 196 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 275, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 77 194,62 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн., а всього суму 82 194 (вісімдесят дві тисячі сто дев`яносто чотири) грн. 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Текст судового рішення складено 24.06.2026.

Суддя