Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №755/8799/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8799/26

Провадження №: 3/755/3703/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мени Чернігівської обл., громадянки України, офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 18.02.2011 року,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.51 КпАП України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 24 квітня 2026 року о 20:11 год. перебуваючи у магазині «Фора», за адресою: м. Київ, пр-кт Воскресенський, 32, здійснила дрібну крадіжку товарів на загальну суму 139,20 грн.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило. Зокрема, оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України (сторінці Дніпровського районного суду міста Києва).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом закріплена у статті 17 Конвенції, згідно з якою жодне з її положень не може тлумачитися як таке, що надає право займатися діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на скасування чи обмеження визнаних прав і свобод у більшому обсязі, ніж передбачено Конвенцією.

Приписи КпАП України, зокрема стаття 268 цього Кодексу, визначаючи коло процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, не містять положень, що дозволяли б ухилятися від явки до суду. Зазначена особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої права та сприяти судовому розгляду в межах строків, визначених статтею 38 КпАП України.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки воно за своєю природою потребує регулювання державою (рішення ЄСПЛ у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Також, судом до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності застосовувався привід, однак забезпечити її явку у судове засідання доступними суду засобами не вдалося. Отже суд вжив усіх необхідних заходів для повідомлення особи та забезпечення її явки в судове засідання тому вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, рапорти, заяву, довідку про вартість викраденого товару, розписку, пояснення, довідку про кількість складених протоколів протягом року, копію паспорта, - дійшов таких висновків.

Стаття 7 КпАП України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі ст.251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 4 ст.51 КпАП України передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою (дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) або другою цієї статті (дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна.

Як убачається з письмових пояснень ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи, що 24.04.2026 року у магазині «Фора» вона здійснила крадіжку товару, винуватість визнає (а.с.5).

Крім того, наявна в матеріалах справи довідка про кількість складених протягом року протоколів про адміністративні правопорушення свідчить про те, що стосовно ОСОБА_1 складено 11 протоколів за ст.51 КпАП України за дрібне викрадення чужого майна (а.с.8).

Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 , є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, постановами Дніпровського районного суду м. Києва на ОСОБА_1 було накладено адміністративні стягнення за ч. 1 ст. 51 КпАП України: 19.11.2025 - у виді штрафу, 14.01.2026 за ч.2 ст.51 КпАП України - у виді штрафу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.51 КпАП України.

При накладенні стягнення відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а також враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, вважає, що на неї має бути накладено стягнення у виді штрафу.

Окрім цього, згідно зі ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі, визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Також ч.1 ст.307 КпАП України передбачено, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи особи або за місцезнаходженням її майна в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові.

За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст.33, 40-?, 51, 252, 283-285, 289, 291, 294, 303, 307, 308 КпАП України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.51 КпАП України та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11 900 (одинадцять тисяч дев?ятсот) гривень.

Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на виконавче провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови перебіг строку давності звернення до виконання зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Андрій КУРИЛО