Вирок від 03 червня 2026 р. у справі №474/1178/25 — Кривоозерський районний суд Миколаївської області

474/1178/25

1кп479/60/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2026 року с-ще Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152200000114 від 09 жовтня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нововасилівка Врадіївського району Миколаївської області, громадянина України, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має середню спеціальну освіту за спеціальністю "менеджмент", раніше не судимого, не працюючого, не одруженого, контактний телефон: НОМЕР_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України

учасники провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

потерпілий ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

09 жовтня 2025 року близько 18:03 год. обвинувачений ОСОБА_3 , проходив повз домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Побачивши на подвір`ї вказаного домоволодіння автомобіль марки "ВАЗ-21214" (д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску), який перебував у тимчасовому користуванні ОСОБА_6 , проте фактичним володільцем якого є потерпілий ОСОБА_5 (власник згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 — ОСОБА_7 ), у обвинуваченого виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння цим транспортним засобом, поєднане з проникненням у інше сховище.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 підійшов до зазначеного домоволодіння, територія якого огороджена металопрофільним парканом із дерев`яною хвірткою (зачиненою на металевий ланцюг із навісним замком) та металевими двостулковими воротами (зачиненими на навісний замок). Обвинувачений наніс удар ногою по дерев`яній хвіртці, пошкодив її та через утворений проріз проник на територію подвір`я, що виконувало функцію сховища для транспортного засобу.

Продовжуючи реалізацію умислу, спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом, обвинувачений, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до автомобіля марки "ВАЗ-21214", водійські дверцята якого були незачинені, відчинив їх та проник до салону. Виявивши в замку запалювання ключ, обвинувачений повернув його та запустив двигун. Після цього, увімкнувши задню передачу, він розпочав рух назад і шляхом наїзду задньою частиною автомобіля вибив металеві ворота домоволодіння, виїхав із подвір`я на проїжджу частину та з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Таким чином ОСОБА_3 незаконно заволодів автомобілем марки "ВАЗ-21214" (д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску), вартість якого станом на 09 жовтня 2025 року становить 173 890,00 грн, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на зазначену суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся та зазначив, що транспортний засіб із мінімальними механічними пошкодженнями повернуто потерпілому, а завдані збитки ним повністю відшкодовано.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій вказав, що претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має, і просив призначити ОСОБА_3 мінімальне покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Суд, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, переконавшись у правомірності застосування спрощеної процедури, з`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим обставин кримінального правопорушення та не маючи сумнівів у добровільності й істинності позиції учасників судового провадження, зокрема щодо наслідків розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. Суд ухвалив обмежитися дослідженням лише тих доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим суд визнає їх достовірними.

Оцінюючи викладене, суд приходить висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого становить від ста до двохсот п"ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, вчинене з проникненням у інше сховище.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, ставлення до вчиненого, а також його матеріальний і сімейний стан.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 є особою молодого віку, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений та офіційно не працевлаштований.

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами те, що обвинувачений під час вчинення кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з цим зазначена обставина підлягає виключенню з обсягу обвинувачення як така, що обтяжує покарання.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Окрім цього, суд враховує позицію потерпілого ОСОБА_5 , висловлену в письмовій заяві, згідно з якою він не має до обвинуваченого жодних претензій матеріального чи морального характеру та просив суд не позбавляти останнього волі.

Наведені обставини у своїй сукупності, зокрема відсутність невідворотних тяжких наслідків від правопорушення завдяки поверненню майна, поведінка обвинуваченого після вчинення протиправних дій, спрямована на нівелювання шкоди, та його критичне ставлення до вчиненого, істотно знижують ступінь суспільної небезпеки особи обвинуваченого.

З огляду на викладене, дотримуючись принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства. Суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Саме таке покарання, на переконання суду, буде справедливим, співмірним вчиненому та достатнім для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню судом за правилами ст.100 КПК України.

Запобіжні заходи щодо ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні не застосовувалися, у порядку ст.208 КПК України обвинувачений не затримувався.

Керуючись ст.ст.349, 368, 369-371, 373-374 КПК України, суд —

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог ч.1, ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням експертиз у розмірі 4902,70 грн..

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2025 року у справі №474/1010/25 (провадження №1-кс/474/152/25).

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки "ВАЗ-21214" (д.н.з. НОМЕР_2 , синього кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску), який передано на зберігання законному володільцю, — залишити в розпорядженні ОСОБА_5 ;

- зимову шапку темно-синього кольору, що належить ОСОБА_3 та зберігається в паперовому конверті (пакет № 5), — знищити.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Кривоозерський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для осіб, які не перебували в судовому засіданні, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання ними копії вироку.

Вирок суду відповідно до вимог ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору, а також надіслати іншим учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ: