Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №474/593/26 — Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/593/26

Провадження № 3/474/139/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.07.26 с-ще Врадіївка

Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., розглянув матеріали, які надійшли від Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка має на утриманні малолітню дитину, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , яка раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

встановив:

30.06.2026 до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії серії ВАД № 876384 від 19.06.2026, згідно з яким ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених законодавством вимог, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України ч. 1 батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та любові до свого народу, своєї батьківщини, відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 19.06.2026, близько 15 год. 00 хв., перебуваючи по вул. Г.Врадіївщини, біля магазину “Гривня”, наніс декілька ударів неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в область обличчя, чим заподіяв різкий біль та принизив честь і гідність останнього. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 09 год. 30 хв. 07.07.2026 не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (телефонограма № 182 від 01.07.2026), про причини неявки не повідомила. Водночас 07.07.2026 звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, в якій вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, оскільки її сина спровокували.

Враховуючи приписи ст. 268 КУпАП, згідно з якими участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності під час судового розгляду справи є необов`язковою, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Розглянув матеріали справи, вважаю встановленим наступне.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей та тягнуть за собою попередження, або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 876384 від 19.06.2026 та доданих до нього матеріалів вбачається, що в діях неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Згідно ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент вчинення описаних у протоколі дій виповнилося повних тринадцять років, а відтак останній не підлягає кримінальній відповідальності за ч. 1 ст. 126 КК України.

Водночас відповідно до положень ч. 4 ст. 184 КУпАП, вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких умов в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 184 КУпАП.

При цьому, слід відмітити, що у протоколі жодним чином не зазначено, які саме дії ОСОБА_1 щодо невиконання батьківських обов`язків призвели до того, що її малолітній син наніс удари іншій особі, а лише процитовано приписи ч. 1 ст. 150 СК України. Тобто в протоколі не вказано дії ОСОБА_1 , які б свідчили про наявність в її діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення формально підійшла до з`ясування всіх істотних обставин у справі, а тому наведені вище обставини позбавляють суд можливості всебічно і повно з`ясувати обставини справи, а відтак вирішити справу у точній відповідності із законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України” (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції” Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У справах “Малофєєва проти Росії” (“Malofeyevav.Russia”, рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії” (“Karelinv.Russia”, рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.

Таким чином, за відсутності інших об`єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 184, 221, 245, 247, 252, 280, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити у зв`язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Скаргу на постанову може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ф.Г. Сокол