Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №444/3863/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/3863/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/811/535/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 28 квітня 2026 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, раніше не судимого,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Белелуя, Коломийського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_3 , громадянина України, українця, раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,

за участю прокурора – ОСОБА_9 ,

обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисника обвинувачених – адвоката ОСОБА_10 ,

в с т а н о в и л а :

оскарженим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади пов`язанні із міжнародними вантажними та/чи пасажирськими перевезеннями строком на 3 (три) роки. У відповідності до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обовязки. Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади пов`язанні із міжнародними вантажними та/чи пасажирськими перевезеннями строком на 3 (три) роки. У відповідності до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обовязки. Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_8 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання речових доказів, арештованого майна.

Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі із ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ з подальшими змінами та доповненням, а також закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543- XII з подальшими змінами та доповненнями, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» №57 від 27.01.1995 з подальшими змінами та доповненнями, виїзд за межі України особами чоловічої статі віком від 18 до 60 років, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» забороняється, організували схему незаконного переправлення осіб, через державний кордон, пункт пропуску міжнародного сполучення для автомобільного транспорту Рава-Руська - Гребене, шляхом приховування від прикордонного та митного контролю.

Так, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою в групі із ОСОБА_8 , працюючи водіями міжнародних перевезень на ТзОВ «П-ТРАНС» реалізовуючи заздалегідь виниклий злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через Державний кордон України, використовуючи транспортний засіб водієм якого являвся, а саме автобус марки "Мерседес-Бенц" з державним номерним знаком НОМЕР_1 , в період часу з 01.11.2024 по 27.02.2025 через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська-Хребенне», що в с.Річки вул. Прикордонна,2 Львівського району Львівської області, здійснив незаконне переправлення через державний кордон України в республіку Польща громадян України чоловічої статі, у яких відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, шляхом приховування від прикордонного та митного контролю в спальному відділенні транспортного засобу, а саме: 01.11.2024 - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , 10.11.2024 - ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , 11.12.2024 - ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 , 05.01.2025 - ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 , 16.01.2025 - ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_6 , 28.01.2025 - ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_7 , 02.02.2025 - ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_9 паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_8 , 07.02.2025 - ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_10 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_8 , 27.02.2025 - ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_11 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_9 .

Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, незаконне переправлення через державний кордон України, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

На вказаний вирок суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржений вирок скасувати. Ухвалити новий вирок, яким:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в галузі міжнародних перевезень пасажирів строком на 2 (два) роки.

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в галузі міжнародних перевезень пасажирів строком на 2 (два) роки.

На підтримку своїх апеляційних вимог зазначає, що при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від відбування покарання із випробуванням, суд не врахував тяжкості та обставин вчинення ними злочинів, їх суспільної небезпеки та наслідків, не надав цим обставинам оцінку в їх сукупності, достатніх мотивів прийнятого рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням у вироку не навів.

Враховуючи кількість осіб, 9 осіб, які незаконно ними переправленні за кордон, систематичність та тривалість такої, наслідки злочинів, які полягають в тому, що значна кількості осіб, які є військовозобов`язаними, незаконно перетнули державний кордон України, та суспільну небезпеку злочинів з огляду на воєнний стан, у вироку судом не зазначено достатніх та переконливих даних, які б слугували підстави для висновку про те, що виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню ними злочинів можливе без відбування покарання, внаслідок чого судом допущено порушення вимог ст. 370 КПК України щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, ст.374 КПК України щодо наведення у вироку мотивів звільнення обвинуваченених від відбування покарання з випробуванням.

Суд, приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України, не надав об`єктивної оцінки тяжкості злочинів, ступеню їх суспільної небезпеки, їх наслідками та іншим обставинам справи. Вчинення злочину, передбаченого ст. 332 КК України, що полягає у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, має вкрай негативні наслідки для обороноздатності держави в умовах воєнного стану.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник обвинувачених – адвокат ОСОБА_10 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, виступи прокурора ОСОБА_9 на підтримку вимог апеляційної скарги, пояснення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , захисника обвинувачених – адвоката ОСОБА_10 , які заперечили проти апеляційних вимог, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не дотримано в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, за наведених у вироку суду обставин, та правильність кваліфікації їх дій є вірною та в апеляційному порядку учасниками кримінального провадження не оскаржується.

Щодо призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання, то слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. З статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи ступінь тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Із наведеного положення вбачається, що суд може прийняти рішення за правилами цієї норми лише у випадках, коли дані про особу засудженого, з урахуванням обставин справи та тяжкості вчиненого злочину, дають суду достатні підстави для висновку про те, що виправлення особи можливе без відбування призначеного покарання.

Рішення суду про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. ст. 370, 374 КПК України, має бути належним чином умотивоване, тобто у ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зокрема, у вироку мають бути зазначені мотиви звільнення від відбування покарання з випробуванням. Здійснення судом дискреційних повноваження забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду (Європейський суд з прав людини, зокрема рішення «Довженко проти України»).

Вищенаведених положень кримінального та кримінального процесуального законів суд першої інстанції не дотримався, при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від відбування покарання із випробуванням не врахував тяжкості та обставин вчинення ними злочину, їх суспільної небезпеки та наслідків, не надав цим обставинам оцінку в їх сукупності, достатніх мотивів прийнятого рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням у вироку не навів.

Водночас, враховуючи кількість осіб, які незаконно ними переправленні за кордон, систематичність та тривалість такої, наслідки злочинів, які полягають в тому, що значна кількості осіб, які є військовозобов`язаними, незаконно перетнули державний кордон України, та суспільну небезпеку злочинів з огляду на воєнний стан, у вироку судом не зазначено достатніх та переконливих даних, які б слугували підстави для висновку про те, що виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню ними злочинів можливе без відбування покарання, внаслідок чого судом допущено порушення вимог ст. 370 КПК України щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, ст.374 КПК України щодо наведення у вироку мотивів звільнення обвинуваченених від відбування покарання з випробуванням.

Суд, приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України, не надав об`єктивної оцінки тяжкості злочинів, ступеню їх суспільної небезпеки, їх наслідками та іншим обставинам справи.

Так, основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 332 КК України, є порядок перетинання державного кордону України, цілісність і недоторканність кордону, а додатковим об`єктом - державний суверенітет України. Значно підвищується ступінь суспільної небезпеки цих злочинів в умовах воєнного стану, введеного в Україні з 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №64/2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, під час дії якого особливо важливим є забезпечення встановленого нормативними актами порядку перетину державного кордону України. Зокрема, задля забезпечення мобілізації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», військовозобов`язаним громадянам України віком від 18 до 60 років заборонено виїзд за межі України.

Відтак, вчинення злочину, передбаченого ст. 332 КК України, що полягає у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, має вкрай негативні наслідки для обороноздатності держави в умовах воєнного стану, відтак, обвинуваченим слід призначити покарання у виді позбавлення волі. З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав вважати можливим виправлення обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 без реального відбування покарання

Однак, відповідно до статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням даних про особу винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування ОСОБА_7 , ОСОБА_8 визнали свою вину, давали зізнавальні показання, те, що обвинувачені раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, щиро покаялися у вчиненому, сприяли досудовому розслідуванню та судовому розгляду, перерахували кожен по 30 000 грн. на допомогу ЗСУ та під час апеляційного розгляду справи ще по 5 000 грн., про що долучено до справи відповідні квитанції.

Окрім того, колегія суддів враховує дані про особи обвинувачених, зокрема обвинувачений ОСОБА_7 працює на посаді слюсара-ремонтника в ТзОВ « ГАРАНТ-МЕТ» (довідка від 25.06.2026 ), позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, не перебуває на обліку в лікаря нарколога чи в лікаря психіатра, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину – доньку ОСОБА_20 , 2022 р.н., обвинувачений ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, не перебуває на обліку в лікаря нарколога чи в лікаря психіатра, одружений, має на утриманні повнолітню дитину- доньку ОСОБА_21 , 2005 р.н., що хворіє на епілепсію ( т.№1 а/с 173-194).

Зазначені вище обставини, у свою чергу істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, відтак, колегія суддів вважає можливим застосувати до обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 положення ст.69 КК України, пом`якшивши покарання за ч. 2 ст. 332 КК України, до 3 років позбавлення волі.

Таке покарання відповідатиме положенням ст.ст. 50, 65 КК України, не є занадто суворим та буде необхідне і достатнє для виправлення та запобігання вчинення обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нових злочинів у даний час.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставно застосував положення ст.75 КК України, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначення покарання та згідно з п.4 ч.1 ст.420 КПК України - ухвалення вироку апеляційним судом.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.407, п.п. 3, 4 ч.1 ст.409 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок суду першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.420 КПК України у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок.

Відтак, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 слід задоволити частково.

Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 332 КК України скасувати в частині призначеного покарання.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в галузі міжнародних перевезень пасажирів строком на 2 (два) роки.

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в галузі міжнародних перевезень пасажирів строком на 2 (два) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слід рахувати з часу звернення вироку до виконання.

У решті вирок суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, ст. 420, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задоволити частково.

Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 332 КК України скасувати в частині призначеного покарання.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в галузі міжнародних перевезень пасажирів строком на 2 (два) роки.

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в галузі міжнародних перевезень пасажирів строком на 2 (два) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 рахувати з часу звернення вироку до виконання.

У решті вирок суду залишити без змін.

Касаційна скарга на рішення суду може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4