Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №672/644/26 — Городоцький районний суд Хмельницької області

Суд: Городоцький районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 06 липня 2026 р.

Справа: №672/644/26

Суддя: Рибачук О. Г.

Справа№672/644/26

Провадження №2-а/672/32/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м.Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Рибачук О.Г.,

з участю секретаря судового засідання Стебло Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Шевчука В.В. звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №546 від 13.03.2026 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 13.03.2026 щодо неї як до посадової особи, спеціаліста І категорії з питань ведення військового обліку Сатанівської селищної ради, яка відповідає за ведення військового обліку у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, винесено постанову №546 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 34000,00 гривень. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 не здійснювала внесення даних до облікових карток первинного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервісті; не здійснювався контроль за веденнями військового обліку на підприємствах, установах та організаціях і звіряння облікових даних у минулих роках. Зазначену постанову позивачка отримала 28.04.2026.

Із даною постановою не погоджується оскільки її не було належним чином повідомлено про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Внаслідок цього вона була позбавлена при розгляді справи про адміністративне правопорушення права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, тощо. Окрім цього, позивачка зазначає, що важливою обставиною є дата прийняття її на посаду. ОСОБА_1 вказує, що її призначено на посаду спеціаліста І категорії з питань ведення військового обліку Сатанівської селищної ради з 09.12.2025 року, без проведення конкурсу, на період дії воєнного стану, на умовах строкового трудового договору. Тобто на дату складення протоколу про адміністративне правопорушення №133 від 27.02.2026 та на дату винесення оскаржуваної постанови № 546 від 13.03.2026 позивачка перебувала на посаді спеціаліста І категорії з питань ведення військового обліку Сатанівської селищної ради лише два місяці і вісімнадцять днів. Натомість, в оскаржуваній постанові, серед іншого зазначено, що ОСОБА_1 «не здійснювався контроль за веденням військового обліку на підприємствах, установах та організаціях і звіряння облікових даних у минулих роках». Позивачка зазначає, що не могла здійснювати звіряння облікових даних у періоди, коли вона на цій посаді не працювала, а тому вважає, що інкримінування їй бездіяльності за періоди, що передують її призначенню на посаду, безпідставними.

Крім цього, позивачка зазначає, що за її короткий період перебування на посаді – з 09.12.2025 по 27.02.2026 об`єктивно неможливо одночасно здійснити повне внесення даних до облікових карток усіх військовозобов`язаних і резервістів, що перебувають на території Сатанівської селищної ради територіальної громади, забезпечити контроль за веденням військового обліку на усіх підприємствах, в установах та організаціях, що розташовані на території громади, а також провести звіряння облікових даних із цими суб`єктами господарювання за всі попередні роки. Наголошує на тому, що оскаржувана постанова не містить відомостей про те, які саме дії позивачка мала, але не встигла виконати протягом строку перебування на посаді.

Розпорядженням Сатанівського селищного голови № 280/2025/нк від 09.12.2025 «Про внесення змін у розпорядження селищного голови від 06.06.2023 року № 49/2023/нк «Про призначення осіб, відповідальних за організацію та ведення військового обліку призовників військовозобов`язаних на території Сатанівської селищної ради ТГ» ОСОБА_1 додатково призначено відповідальною особою за здійснення загального контролю за організацією ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних на території Сатанівської селищної ради територіальної громади та за здійснення ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних по апарату Сатанівської селищної ради. Крім цього, зазначеним наказом також визначено, що відповідальними за ведення військового обліку у кожному із старостинських округів громади є старости. Позивач, натомість, виконує функції загального контролю та обліку по апарату ради.

ОСОБА_1 зазначає, що у межах своїх посадових обов`язків та повноважень, визначених Розпорядженням №280/2025/нк, забезпечувала ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів по апарату Сатанівської селищної ради та здійснювала загальний контроль за організацією такого обліку на території громади.

Відповідач, натомість, в оскаржуваній постанові не зазначив: на яких саме військовозобов`язаних чи резервістів не внесено відомості до облікових карток первинного обліку; не зазначено, які саме облікові картки первинного обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів незаповнені або заповненими неналежним чином; на яких саме підприємствах, в установах та організаціях розташованих на території Сатанівської селищної ради територіальної громади позивачка не здійснювала контроль за веденням військового обліку; які саме звіряння облікових даних у яких саме минулих роках не було проведено; не наведено жодного акта перевірки, з якого б випливали зазначені висновки про порушення, тощо.

З цих підстав позивачка просить скасувати незаконну постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав.

Суд, оголосивши позовну заяву, дослідивши надані суду докази встановив.

ОСОБА_1 з 09.12.2025 є спеціалістом І категорії з питань ведення військового обліку Сатанівської селищної ради. Дані відомості підтверджуються копією Розпорядження селищного голови Сатанівської селищної ради №150/2025/нв від 08.12.2025.

Крім цього, відповідно до Розпорядження голови Сатанівської селищної ради від 09.12.2025 №280/2025/нк, ОСОБА_1 , спеціаліста І категорії з питань ведення військового обліку Сатанівської селищної ради призначено відповідальною особою за здійснення загального контролю за організацією ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних на території Сатанівської селищної ради територіальної громади, за здійснення ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних по апарату Сатанівської селищної ради. Другим пунктом зазначеного розпорядження призначено відповідальних осіб по старостинським округам за ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних .

13.03.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 щодо спеціаліста І категорії з питань ведення військового обліку Сатанівської селищної ради Никифорчак Д.В. винесено постанову №546 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 34000,00 гривень.

У цій же постанові зазначено, що під час розгляду справи встановлено, що 27.02.2026 року о 11 год. 50 хв., в приміщенні Сатанівської сільської ради, за адресою АДРЕСА_1 , виявлено, що посадова особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спеціаліст І категорії з питань ведення військового обліку Сатанівської селищної ради, який (а) відповідає за ведення військового обліку у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, не здійснювала внесення даних до облікових карток первинного обліку призовників, військовозобов`язаних резервістів; не здійснювався контроль за веденням військового обліку на підприємствах, установах та організаціях і звіряння облікових даних у минулих роках.

Даними діями ОСОБА_1 порушила абз. 12 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч.1 ст. 15 Закону України «Про оборону України», підпункти 2, 4, 15, 16, 18 пункту 24, пункт 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», чим вчинив (ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.

Зазначену постанову ОСОБА_1 отримала 28.04.2026 засобами поштового зв`язку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частинами 2,3 ст.79 КАС України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався та відзив не подав.

Норми права, які застосував суд.

Так, у частині 2 статті 19 Конституції закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Частина 1 ст.210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою правопорушення.

Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП визначено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 належним чином завчасно повідомлена про день, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зазначена обставина, на яку посилається позивачка в позовній заяві, не спростована відповідачем. Адміністративна справа розглянута відповідачем за відсутності ОСОБА_1 ..

Одночасно, суд звертає увагу, що зазначене в постанові твердження тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 про належне повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується підписами особи в протоколі, не підтверджене представником відповідача належними доказами. Самого протоколу про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч.1 ст.268 КУпАП).

Таким чином, судом встановлено, що розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , яку не було належним чином повідомлено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість її розгляду.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, час та місце розгляду справи Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 №05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а дійшов наступного висновку, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Окрім цього, суд звертає увагу, що при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП уповноважена особа не переконалась у наявності в її діях складу даного адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.

Зокрема, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі умислу. Це означає, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій чи бездіяльності, передбачала їх наслідки та свідомо бажала їх настання або свідомо допускала їх.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 ставиться у вину, що позивачка не здійснювала внесення даних до облікових карток первинного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів; не здійснювала контроль за веденням військового обліку на підприємствах, установах та організаціях і звіряння облікових даних у минулих роках, що є порушенням абз.12 ст.18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про оборону України», підпункти 2, 4, 15, 16, 18 пункту 24, пункт 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», чим вчинив(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.

Одночасно, як зазначила позивачка в позовній заяві, у межах своїх посадових обов`язків, визначених Розпорядженням №280/2025/нк, нею забезпечувалось ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів по апарату Сатанівської селищної ради та здійснювався загальний контроль за організацією такого обліку на території громади. Зазначене твердження позивачки не спростоване відповідачем.

Єдиним доказом вчинення позивачкою інкримінованого адміністративного правопорушення у даній справі є лише сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Однак, оскаржувана постанова про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №838/1/17 від 15 травня 2019 у справі №537/2088/17.

Щодо відсутності доказів направлення повісток засобами поштового зв`язку тим військовозобов`язаним, які були відсутні вдома на момент оповіщення суд враховує, що вищевказаними нормами, невиконання яких ставиться у вину ОСОБА_3 , не передбачено обов`язку старости надсилати повістки засобами поштового зв`язку особам, які відсутні за місцем проживання під час оповіщення.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ про адміністративні правопорушення національні органи влади мають дотримуватися гарантій, притаманних кримінальному провадженню.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Справа "Karelin v. Russia" від 20 вересня 2016 року). Оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом", яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Звертаючись до рішень Європейського суду з прав людини, а саме: "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002 року, Суд неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суди мають застосовувати принципи доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення від 21 жовтня 2011 року у справі "Коробов проти України"), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства".

Доведення "поза розумним сумнівом" відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена "поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroglu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Таким чином, суд констатує, що оскільки ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду справи про адміністративне правопорушення та відповідачем не доведено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, в її діях, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Розподіл судових витрат у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачкою сплачено судовий збір у сумі 532,48 грн, з урахуванням пониженого коефіцієнту 0,8, передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню, на користь позивачки, судовий збір в сумі 532,48 грн.

Керуючись статтями 139, 246, 255, 268, 286 КАС України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №546 від 13.03.2026 тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 доадміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Представник позивачки: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складено 07.07.2026.

Суддя Олена РИБАЧУК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua