Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №607/13204/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2026 Справа №607/13204/25 Провадження №2/607/936/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ,-

В С Т А Н О В И В:

І. Описова частина

1.Стислий зміст позовної заяви

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Позивач) 26.06.2025 звернулась із позовом про стягнення аліментів із громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) (надалі – Відповідач) на свою користь та на утримання їх малолітньої дитини. У позові покликається на те, що вона перебувала у відносинах із Відповідачем без реєстрації шлюбу та проживала із ним близько півтора року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 . У подальшому, Відповідач пояснив, що спільні сімейні стосунки із Позивачем він продовжувати наміру не має, а тому ОСОБА_1 повинна повернутись із сином в Україну, дозвіл на вивіз якого він надав. Позивач вказала, що Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов`язку по утриманню їх малолітнього сина, який на даний час проживає із позивачем та перебуває на її повному утриманні. Добровільної згоди щодо сплати аліментів на утримання дитини між сторонами не досягнуто. Позивач вказала, що Відповідач є працездатною особою, працює автомеханіком фірми «Truckmir» в місті Томашув Мазовецький вул. Заводського, 78/94, Республіка Польща, має стабільний заробіток, інших утриманців не має, а тому, на думку Позивача, має можливість надавати матеріальну допомогу своєму синові.

Відтак, Позивач просить стягувати з відповідача в її користь аліменти в твердій грошовій сумі, в розмірі 6 500,00 грн., щомісячно, з дня звернення із позовом в суд та до досягнення дитиною повноліття.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив, письмових заперечень.

Відповідач ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, що передбачене статтею 178 ЦПК України, не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала повністю та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), який є громадянином Республіки Польща, викликався до суду шляхом направлення судового доручення до компетентного суду (органу) Республіки Польща про вручення документів, згідно із ст.498 ЦПК України, яке повернулось із відміткою Районного суду у Суленцині (Республіка Польща), без виконання.

ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) викликався в судове засідання, шляхом поміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Із врахуванням зазначеного, Відповідач вважається належним чином повідомленим про день та час проведення судового засідання, однак до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

ІІ.Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 перебувала у відносинах без реєстрації шлюбу із громадянином республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син – ОСОБА_5 – ОСОБА_6 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), що підтверджено скороченим витягом Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане 18.12.2023 Томашув-Мазовецький, Республіка Польща.

Згідно довідки №6132-000038426 про реєстрацію особи громадянином України, виданою УДМС у Тернопільській області 20.05.2025, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув громадянства України на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України».

Леон ОСОБА_7 на даний час проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ) та перебуває на її утриманні.

Позивач отримує щомісячну соціальну допомогу по догляду за дитиною у розмірі 860 грн.

Відповідач ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) є батьком малолітнього ОСОБА_5 – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою працездатного віку, усунувся від виконання свого батьківського обов`язку по утриманню своєї малолітньої дитини.

2.Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до ст. 1 Сімейного кодексу України, визначає … підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей... Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: … забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Відповідно до ст. 2 СК України цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між … батьками та дітьми, … , між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ст. 6 правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 13 СК України встановлено, що частиною національного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Частиною 4 СК України встановлено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту є примусове виконання добровільно невиконаного обов`язку.

Відповідно до ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч.2 ст. 72, ч.2 ст. 129, ч.3 ст. 138, ч.3 ст. 139 СК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.

Статею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини восьмої та дев`ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із частиною 1, 2 статті 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Згідно до ст. 191 ч. 1 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд на підставі наданих йому наведених доказів встановив, що сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на даний час із матір`ю – позивачкою ОСОБА_1 та перебуває на її повному утриманні.

Відповідач – батько дитини – є громадянином Республіки Польща, постійно проживає на її території, є особою працездатного віку та має місце праці у Польщі.

Сторонами не заявлено про укладення між ними будь-яких договорів щодо утримання дитини або вирішення даного спору іншим позасудовим шляхом або судом Польщі, відтак суд вважає, що таких договорів не існує і рішення щодо аліментів іншими судами не приймались.

Враховуючи наведене, суд вважає, що на підставі ст.ст. 4, 8, 12, 67 Закону України «Про міжнародне приватне право» в даному випадку слід застосувати наведене вище законодавство України, зокрема норми Сімейного кодексу України.

При вирішенні спору, суд виходить з засад рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, а саме, що кожен з подружжя рівною мірою несе обов`язки по її утриманню і повинен їх виконувати, а тому суд вважає правильним і справедливим покладення обов`язку по утриманню дитини в рівних долях на кожного з батьків.

Суд, заслухавши пояснення сторін, оцінивши та дослідивши докази, а також у їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, слід задовольнити.

Визначаючи розмір аліментів, які слід стягувати на утримання малолітньої дитини із Відповідача, суд, на підставі ст. 182 СК України, враховує стан здоров`я дитини та її матеріальне становище, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 06 років, а тому, вимоги Позивача підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в твердій грошовій сумі, в розмірі 6 500 грн., щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення із позовом в суд і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь держави слід стягнути 1 331,20 грн. судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) у користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_8 – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн., щомісячно, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із 26.06.2025 до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) в користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.06.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: громадянка України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: громадянин Республіки Польща - ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , pesel НОМЕР_3 , останнє відоме проживання: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Головуючий суддя В. В. Ромазан