Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №607/2815/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2026 Справа №607/2815/26 Провадження №2/607/3208/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся із позовом до відповідачки ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2017 року у справі № 607/1910/17.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів залишено без руху.

19 лютого 2026 року судом зареєстрована заява про усунення недоліків позивача ОСОБА_1 , до якої долучено позовну заяву у новій редакції. В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що ОСОБА_1 з 09 червня 2012 року по 10 квітня 2017 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 від спільного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_5 , яка, після розірвання шлюбу Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 10 квітня 2017 року, проживає разом із матір`ю.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2017 року, справа № 607/1910/17, стягнуто із позивача в користь ОСОБА_4 , на утримання неповнолітньої дочки аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

З 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 . Від спільного шлюбу в подружжя народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 18 лютого 2025 року дружині позивача - ОСОБА_8 встановлено другу групу інвалідності. Також позивач стверджує, що протягом тривалого проміжку часу він офіційно не працює, та не має постійного стабільного доходу.

Аналіз ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України (далі – СК України) дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни сімейного і матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Відтак позивач вважає, що наявні всі законні підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання неповнолітньої доньки, оскільки його сімейний стан змінився та матеріальне становище погіршилося. Отже, на користь ОСОБА_2 , на утримання доньки ОСОБА_5 , необхідно встановити аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте у своїй уточненій позовній заяві просив розглядати справу у відсутності сторони позивача, підтримує вимоги позову в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлялася належним чином, відзиву не подала.

Згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , батьками вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , про що складено актовий запис за № 2831 від 19 листопада 2014 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, що вбачається із повторного свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 04 вересня 2019 року, виданого Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

10 квітня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвально рішення у справі № 607/13438/16-ц, яким розірвано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , зареєстрований 09 червня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 623.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2017 року, справа № 607/1910/17, стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_1 та ОСОБА_11 зареєструвати шлюб 22 листопада 2021 року, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_12 , про що Виконавчим комітетом Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області складено відповідний актовий запис № 29 та видано свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_2 .

Від цього шлюбу народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки – ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , про що 15 листопада 2022 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) складено відповідний актовий запис № 2262 та видано свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_8 , сином ОСОБА_7 та матір`ю ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається із довідки ДП «»Фаворит-1» № 17 від 17 лютого 2026 року, а також довідка про реєстрацію місця проживання позивача від 28 лютого № 33504/28-03, видана Відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради.

Проте ОСОБА_8 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що стверджується витягом з реєстру Великогаївської територіальної громади № 2022/000649677, сформованим 26 вересня 2022 року.

ОСОБА_8 отримує пенсію, як інвалід 2 гр. загального захворювання, що стверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 , виданим Пенсійним фондом України 30 квітня 2025 року, строком до 28 лютого 2027 року.

За змістом Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 76/25/284/В від 18 лютого 2025 року та рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, ОСОБА_8 має помірний ступінь обмеження – здатність до самообслуговування, здатність до здобуття освіти; легкий ступінь обмеження – здатність до пересування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою; виражений ступінь обмеження - здатність до трудової діяльності.

Згідно з Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 16 лютого 2026 року, які складено Тернопільською державною податковою інспекцією ГУ ДПС у Тернопільській області стосовно ОСОБА_1 , у нього відсутні джерела доходу за період з січня 2025 року по листопад 2025 року.

На а.с. 83-96 також містяться платіжні інструкції та дублікати чеків про сплату матір`ю позивача ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 за 2025 та 2026 роки.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України), згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений частиною 2 статті 51 Конституції України є одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина 2 статті 182 СК України).

Згідно із частинами 1–3 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Проте, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Судом беззаперечно було встановлено, що сімейний стан відповідача змінився, у нього народився син – ОСОБА_13 , який є малолітнім та перебуває на утриманні ОСОБА_1 . Дружині позивача - ОСОБА_8 встановлено другу групу інвалідності (виражений ступінь обмеження - здатність до трудової діяльності), що слугує підставою для зменшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отож, суд враховує той факт, що після визначення рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2017 року у справі № 607/1910/17 розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_9 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, сімейний стан ОСОБА_1 змінився у зв`язку із народженням сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в силу положень статті 192 СК України, є підставою для зміни розміру аліментів. Встановлення інвалідності дружині позивача також враховується судом, адже ОСОБА_8 потребує утримання.

Ці обставини не існували на день винесення рішення, адже про наявність на утриманні позивача малолітньої дитини від наступного шлюбу суду стало відомо після його звернення із позовом про зменшення розміру аліментів, що відповідає змісту ч. 7 ст. 170 ЦПК України.

Відтак у даній справі встановлено наявність підстав для зміни розміру аліментів, оскільки має місце зміна сімейного стану.

Суд зазначає, що вищевказані обставини відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22, від 19 червня 2024 року у справі № 686/22677/23.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, слід зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2017 року у справі № 607/1910/17, та стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, що буде розумним та не суперечитиме нормам сімейного права, а також буде справедливим балансом щодо захисту прав малолітнього дітей позивача.

Суд не застосовує обмеження розміру аліментів - не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, оскільки таке рішення може прийматися при винесенні судового наказу, що вбачається зі змісту ч. 5 ст. 183 СК України.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 1 331,20 грн судового збору.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 141, 263–265, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 180–182, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2017 року у справі № 607/1910/17, та стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 331,20 грн судового збору.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.