Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №573/300/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №573/300/26

Провадження №2/333/3044/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 липня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Варнавської Л.О., за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №573/300/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем, який було зареєстровано 01.08.2025 року Цифровим офіс державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис за №8712.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, тому що сторони мають різні погляди на сімейне життя, спільне господарство не ведеться, спільний побут відсутні. Між сторонами втрачено взаєморозуміння та повагу. На даний момент, шлюб є лише формальним, фактичні шлюбні відносини є припиненими.

12.03.2026 року ухвалою судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя прийнято цивільну справу, яка надійшла від іншого судді, до свого провадження, та призначено судове засідання на 07.07.2026 року о 10-30 годині.

26.03.2026 року через канцелярію суду за допомогою системи «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

27.03.2026 року через канцелярію суду за допомогою системи «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони зміни фактичного місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА_3 без згоди обох батьків.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовлено.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – відмовлено.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі та надання строку на примирення –задоволено. Надано строк для примирення до 08.06.2026 року до 09-30 години.

06.07.2026 року через канцелярію суду за допомогою системи «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про надання строку на примирення для вирішення міжособистісних питань та суперечок з чоловіком та збереження родини.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. До матеріалів справи долучено заяву позивача про розгляд справи за відсутності позивача, в якій зазначено, що позовні вимоги підтримуються в повному обсязі, строк для примирення сторін не потрібний, проти ухвалення рішення за наявними у справі матеріалами не заперечує. Питання щодо розподілу судових витрат не порушує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно і належним чином. Наполягала на розгляді заяви про надання строку на примирення.

Суд, вирішуючи заяву відповідача про надання сторонам строку для примирення, виходить із такого.

Відповідно до частини сьомої статті 240 Цивільного процесуального кодексу України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Надання такого строку є правом суду, а не його обов`язком, і здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, поведінки сторін та наявності реальної можливості збереження сім`ї.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 07.04.2026 року вже було задоволено клопотання позивача про надання сторонам строку для примирення, у зв`язку з чим провадження у справі було зупинено та надано сторонам строк для примирення до 08.06.2026 року. Отже, сторони вже мали достатній час для відновлення сімейних відносин, врегулювання міжособистісних питань та прийняття остаточного рішення щодо подальшого існування шлюбу.

Після закінчення наданого строку позивач підтвердив свої вимоги про розірвання шлюбу, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, додаткового строку для примирення не потребує та наполягає на ухваленні рішення за наявними матеріалами справи. Таким чином, волевиявлення позивача є чітким, послідовним та свідчить про відсутність наміру на відновлення подружніх відносин.

Натомість відповідач у своїй заяві від 06.07.2026 року просить надати сторонам додатковий строк для примирення з мотивів необхідності вирішення міжособистісних питань та збереження сім`ї. Разом із тим будь-яких обставин, які б свідчили про досягнення сторонами взаєморозуміння, відновлення сімейних стосунків або існування реальних передумов для збереження шлюбу після вже наданого судом строку для примирення, відповідачем не наведено та матеріали справи таких обставин не містять.

Суд також бере до уваги, що примушування одного з подружжя до збереження шлюбу суперечить принципу добровільності шлюбу, закріпленому статтями 24, 51 Конституції України та статтею 24 Сімейного кодексу України, а також положенням статті 56 Сімейного кодексу України, відповідно до яких кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, а примушування до їх збереження не допускається.

За таких обставин суд доходить висновку, що надання сторонам повторного строку для примирення не відповідатиме завданню цивільного судочинства, призведе лише до безпідставного затягування розгляду справи та не сприятиме реальному примиренню сторін, оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу та не виявляє наміру до відновлення сімейних відносин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява відповідача про надання сторонам додаткового строку для примирення є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Цифровим офіс державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) встановлено, що 01.08.2025 року сторони зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №8712.

Судом також встановлено, що сім`я розпалася остаточно, спільне господарство не ведеться, бажання до примирення у сторін відсутнє. Відновити шлюб неможливо, так як, між сторонами відсутня любов, взаємна довіра і повага.

Відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Згідно з ч.ч.3, 4 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст.111 Сімейного кодексу України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

У даному випадку позивач вважає неможливим з моральної точки зору продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов`язати його прийняти заходи до примирення.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, що мають істотне значення.

На підставі ч.1 ст.113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.21, 56, 110, 111, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст.10-13, 77-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити повністю.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано 01.08.2025 року Цифровим офіс державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис за №8712.

Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 06 липня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Л.О. Варнавська