Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №188/3464/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/3464/25

Провадження № 2/188/1511/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року с-ще Петропавлівка

с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа № 188/3464/25

позивачі:

ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

відповідач: Алчевська міська територіальна громада

третя особа: Центр надання адміністративних послуг апарату Баришівської селищної ради

про визначення часток в майні спільної власності

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що вони є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого було подано Свідоцтво про право власності від 10 січня 1995 року видане Шахтокеруванням «Никанор», ділянка ККП, а також технічний паспорт на квартиру, який знаходиться у позивачів.

Розпорядженням КМУ від 12.06.2000 року № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року за № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», місто Зоринськ підпорядковане Алчевській міській територіальній громаді Луганської області.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату звернення до суду триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час подачі позову), місто Зоринськ, Алчевського району, включено до тимчасово окупованих територій з 07.04.2014 р. до цього часу.

Позивачі вимушені були переміститися з м. Зоринськ Луганської області.

На час отримання у приватну власність зазначеної вище квартири право власності реєструвалося в органах БТІ, Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно на той час не було.

На даний час позивачі не можуть внести відомості даної квартири до реєстру нерухомості, оскільки частки кожного із співвласників не визначені.

З метою реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, на квартиру, позивачі звернулися до «Центр надання адміністративних послуг» апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради», подали заяву про державну реєстрацію прав на квартиру, проте Рішенням № 79006121 від 20 травня 2025 року було зупинено розгляд заяви, оскільки не подано відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року. Згодом у здійсненні реєстрації права власності позивачам було відмовлено на підставі Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 79125971 від 27 травня 2025 р., винесеного державним реєстратором прав на нерухоме майно «Центру надання адміністративних послуг» апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради» з підстав: пп. 1 п. З ст. 10 ЗУ ”Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державний реєстратор відповідність заявлених прав i поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами па нерухоме майно та ix обтяженнями.

Державним реєстратором було подано запит до Луганської обласної державної адміністрації на що останньою було надано відповідь про те, що інформацією про державну реєстрацію права власності, яке зареєстроване до 01 січня 2013 року володіє виключно Держане комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації. Проте, відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, з 07 квітня 2014 року населені пункти Алчевської міської територіальної громади Луганської області, а також місто Зоринськ є тимчасово окупованими. ДКПБТІ не відновило своєї діяльності на підконтрольній території України, архівні матеріали залишились на тимчасово окупованій території.

Позивачі просять суд позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання позивачі надали заяву про розгляд справи у їх відсутність разом з позовною заявою, позовні вимоги підтримували в повному обсязі.

Від відповідача не надійшло заяв, відзиву та заперечень, в судове засідання представник не з`явився, про час дату та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Свідоцтвом про право власності від 10 січня 1995 року видане Шахтокеруванням «Никанор» та технічним паспортом на квартиру підтверджується правомірність набуття та право власності позивачів на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачам було відмовлено в проведенні реєстраційних дій Рішенням № 79125971 від 27.05.2025 р., державного реєстратора прав на нерухоме майно «Центр надання адміністративних послуг» апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради», з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Що стосується вимоги визнання права часткової власності за ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , то вона задоволенню не підлягає, оскільки померлий втратив цивільну правоздатність.

Як зазначає Верховний Суд, ефективним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за спадкоємцем, а не за померлим.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 р. висловив правову позицію, згідно з якою питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину (судова справа № 175/654/22, провадження № 61-11126св23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116890947).

У постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21 Об`єднана палата КЦС ВС зробила висновок, що законодавець передбачив можливість прийняття спадщини постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини для будь-яких спадкоємців, в тому числі й обов`язкових спадкоємців. Тому обов`язковий спадкоємець може прийняти спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. ЦК України як основний регулятор спадкових відносин не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення.

Для того аби можна було вважати доведеним, що спадкоємець вичерпав можливості для нотаріального оформлення спадщини – отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач повинен довести, що він з об`єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у письмовій довідці щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Алчевська міська територіальна громада, третя особа, без самостійних вимог: Центр надання адміністративних послуг апарату Баришівської селищної ради про визначення часток в майні спільної сумісної власності –задовольнити частково.

Визначити за співвласниками квартири, за адресою: АДРЕСА_1 частки у спільній сумісній власності у рівних частинах, а саме: за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , 1/4 частини квартири; за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , 1/4 частини квартири; за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1/4 частини квартири.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя О. М. Курочкіна