Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №336/2690/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/2690/26 Головуючий в 1 інст.Петренко Л.В.

Провадження №33/807/761/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.2 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Александрова О.О., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Александрова О.О. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянина України, який не працює, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами, з урахуванням вимог ч.3 ст.30 КУпАП, на строк 3 роки 7 місяців 9 днів, та з оплатним вилученням транспортного засобу,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 коп.

Згідно з постановою суду, 13 березня 2026 року о 00-55 годині в м.Запоріжжі, вул.Івана Богуна, 135, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT MEGANE SCENIC, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на місці та медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Александров О.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, відеозапис не є безперервним, а тому не може бути належним доказом, з відеозапису убачається, що у ОСОБА_1 відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, складений щодо ОСОБА_1 , не містить дати відповідного огляду та не визначено дати складання зазначеного акту. Транспортний засіб RENAULT MEGANE SCENIC, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 , а тому постанова суду про оплатне вилучення транспортного засобу є протиправною.

Заявлене захисником-адвокатом Александровим О.О. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_3 участі при розгляді справи судом першої інстанції не брав, відомості про отримання останнім копії постанови суду першої інстанції, в матеріалах справи відсутні. 13 квітня 2026 року захисник-адвокат Александров О.О. подав на адресу суду першої інстанції заяву про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, 16 квітня 2026 року – про надання копії відеозапису, та вже 20 квітня 2026 року захисник-адвокат Александров О.О. подав апеляційну скаргу, в якій, окрім іншого, захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 квітня 2026 року, при цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

В судове засідання 07 травня 2026 року апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з`явився, захисник останнього – адвокат Александров О.О. зазначив про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, вважав за можливе розглядати справу апеляційним судом за відсутності ОСОБА_1 , зазначив про узгодженість вказаного питання та правової позиції між ним та ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Александрова О.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному розгляді встановлено таке.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, (порушення вимог п.2.5 ПДР України), засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 України, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена відомостями, що містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №613543 від 13 березня 2026 року, згідно з яким, 13 березня 2026 року о 00-55 годині в м.Запоріжжі, вул.Івана Богуна, 135, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT MEGANE SCENIC д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду у встановленому законодавством порядку, з використанням технічного засобу Drager Alcotest 6820 на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Від керування відсторонений шляхом паркування транспортним засобом без порушень ПДР. Про повторність попереджений, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.130 КУпАП;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими у останнього ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, огляд не проводився у зв`язку з відмовою останнього від проходження такого огляду;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13 березня 2026 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази в свою чергу узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Поплавської Л., згідно з яким, остання доповідає, що 13 березня 2026 року о 00-55 годині за адресою: м.Запоріжжя, Шевченківський район, вул.Івана Богуна 135 на підставі статті 35 ЗУ «Про Національну поліцію», було зупинено автомобіль Рено Сценік д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_1 .

Під час спілкування у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest, та повний медичний огляд у медичному закладі, у лікаря-нарколога, на що він відповів відмовою.

Також, під час перевірки документів було встановлено що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування.

На водія ОСОБА_1 було складено електронний протокол ЕПР1 613543 за ч.2 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР України; винесено постанову ЕНА 6821710 за ч.4 ст.126 КУпАП за порушення п.п. 2.1.а ПДР України. Посвідчення водія не вилучалось. Тимчасовий дозвіл не видавався. Від керування відсторонено шляхом паркування автомобіля без порушення ПДР. Про повторність попереджено. Подія зафіксована на бодікамери 474987, 471553, 471860.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.5 ПДР України), при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними і допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою суду, в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, шляхом направлення судової повістки за адресою проживання, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення, та смс-повідомлення. Жодних клопотань чи заяв на адресу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя не надходило. Про причини неявки не повідомив.

При апеляційному розгляді справи захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) – адвокат Александров О.О. навів доводи, що є аналогічними тим, які містяться в апеляційній скарзі.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, та заявлені стороною захисту при апеляційному розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Що стосується доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та не був водієм, то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи непереконливими та такими, що суперечить фактичним обставинам справи.

З долученого до протоколу відеозапису убачається, що водієм транспортного засобу RENAULT MEGANE SCENIC, державний номерний знак НОМЕР_2 , був саме ОСОБА_1 , який знаходився за кермом транспортного засобу.

Сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT MEGANE SCENIC д.н.з. НОМЕР_2 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Об`єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає.

Клопотань щодо виклику працівників поліції або витребування додаткової інформації на підтвердження доводів апеляційної скарги сторона захисту не заявляла.

В свою чергу, суд не вправі за власною ініціативою збирати докази.

Перевіряючи доводи апелянта щодо відсутності безперервного відеозапису події, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.

Те, що відеозаписи складаються з окремих файлів, само по собі не вказує на недопустимість вказаних відеозаписів як доказу.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Перевіряючи доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, щодо відсутності у ОСОБА_1 на час події ознак алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Те, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, підтверджується не тільки відомостями з протоколу, а й актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом події, з якого убачаються у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння.

Згідно з відеозаписом, працівником поліції під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, про що його було повідомлено.

Викладене і стало підставою для пропозиції працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу чи у медичному закладі.

Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Доводи сторони захисту про те, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, що складений стосовно ОСОБА_1 , не містить дати відповідного огляду та не визначено дати складання зазначеного акту, не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, та, крім того, як вбачається з відповідного бланку зазначеного акту, який наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, цей Акт оформлений з дотриманням вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 10 розділу ІІ, зазначення в цьому акті дати відповідного огляду та дати складання зазначеного акту цією Інструкцією не передбачено.

В свою чергу, вказаний Акт долучений до вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення і сумнівів не виникає в тому, що він стосується саме цієї справи.

Разом з цим, переглядаючи оскаржувану постанову суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 та накладеного на останнього судом першої інстанції стягнення за ч.2 ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Частиною 1 статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого із порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, є вчинення особою діяння повторно протягом року. Відсутність вищезазначеної кваліфікуючої ознаки виключає відповідальність саме за частиною другою статті 130 КУпАП.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №613543 від 13 березня 2026 року, складеному щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, при формулюванні суті правопорушення не відображено, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року, та немає посилання на відповідне судове рішення.

Не вказано такого і в фабулі, відображеній в оскаржуваній постанові суду.

За таких обставин, дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідає фабулі, викладеній в самому протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові.

Те, що до протоколу додано довідку старшого інспектора ВАП УПП в Запорізькій області Департаменту ПП, де міститься посилання на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а також незавірена копія вказаної постанови, само по собі не є достатньою підставою в цьому випадку для кваліфікації дій ОСОБА_1 саме за ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки, суть правопорушення, відображена у протоколі та в постанові суду, не відповідає вказаній кваліфікації.

Отже, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що на підставі положень ч.8 ст.294 КУпАП, вказана постанова суду підлягає зміні в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 та накладеного на останнього стягнення за ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити захиснику-адвокату Александрову О.О. строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Александрова О.О. задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП змінити в частині кваліфікації дій та накладеного стягнення.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

У решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 336/2690/26