Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №585/4623/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Суми

Справа №585/4623/24

Номер провадження 22-ц/816/1684/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Нестеренка М. В.

за участі секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

представника позивача Глущенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача ГЛУЩЕНКА Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2025 року, ухваленого у складі судді Шульги В.О. у місті Ромни Сумської області, повний текст якого виготовлено 05 січня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У листопаді 2024 року адвокат Глущенко Віталій Вікторович в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом.

Позов мотивований тим, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5910700000:02:012:0156 загальною площею 0,1 га та житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 . Власником сусіднього будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:02:012:0154 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_4 .

Відповідач здійснив самовільне будівництво гаража на відстані близько 3 м від стіни житлового будинку позивача з порушенням протипожежних норм та п. 6.1.39 ДБН 2.2-12-2019 «Планування та забудова територій».

Відповідно до схеми забудови земельної ділянки, яка є додатком до будівельного паспорту, відстань від будівлі гаража до житлового будинку, який належить позивачу складає 10,27 м. Міжвідомча комісія при виконавчому комітеті Роменської міської ради у результаті виїзду на місце будівництва 11.10.2024 року вказала на невідповідність розміщення гаражу вимогам будівельного паспорту та прийшла до висновку рекомендувати забудовнику призупинити будівництво з порушенням державних будівельних норм та привести його у відповідність до будівельного паспорту.

Протиправні дії відповідача стосовно здійснення самочинного будівництва гаража створюють позивачу перешкоди у користуванні житловим будинком, оскільки фактично збудований гараж затемнив освітлення сонячним світлом вікон будинку позивача.

Посилаючись на указані обставини, представник позивача ОСОБА_5 просить суд усунути перешкоди, які чинить ОСОБА_4 у користуванні ОСОБА_3 належним йому на праві власності домоволодінням за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом зобов`язання ОСОБА_4 знести самочинно побудовану надвірну будівлю - гараж, що знаходиться на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що будівництво гаража за адресою: АДРЕСА_2 , проведено з порушенням проєкту будівництва, оскільки є відхилення від проекту щодо місця розташування гаража, проте докази того, що таке відхилення порушує права інших осіб, зокрема позивача, у справі відсутні. З огляду на зазначене, суд виснував, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту порушення його прав самочинною забудовою, а саме погіршення інсоляції його будинку внаслідок зведення на сусідній земельній ділянці гаражу чи інших його прав.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

03 лютого 2026 року представник позивача Глущенко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги ту обставину, що ще на початку будівництва відповідачем самочинної будівлі на стадії зведення фундаменту позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення перемовин з відповідачем з проханням привести об`єкт, який будується, до вимог будівельних норм і правил зазначених в будівельному паспорті. Незважаючи на приписи міжвідомчої комісії та судового рішення про заборону здійснювати подальше будівництво гаража, відповідач продовжив здійснювати його будівництво. На момент проведення експертного дослідження гараж був побудований повністю з грубим порушенням Державних будівельних та протипожежних норм. У відповідача була можливість провести перебудову об`єкта нерухомості, проте він фактично відмовився від такої перебудови, проігнорувавши вимоги ухвали суду. Заявник апеляційної скарги вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що знесення є крайнім заходом впливу на забудовника є безпідставними. Суд не врахував висновки щодо застосування приписів статті 376 ЦК викладені у постановах Верховного Суду про те, що об`єкт нерухомості вважається самочинним, якщо побудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник відповідача адвокат Цимбал В.І. подав в інтересах ОСОБА_4 відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Роменського районного суду Сумської області від 25.12.2025 року просив залишити без змін, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн 00 коп.

Зазначає, що висновок судової будівельно-технічної експертизи не підтверджує той факт, що побудований відповідачем на своїй земельній ділянці гараж затемнив освітлення сонячним світлом вікон будинку позивача й тим самим останньому створено перешкоди у користуванні його домоволодінням, на що посилався представник позивача як єдину підставу звернення до суду з цим позовом. Сторона позивача під час розгляду справи по суті після отримання висновку експертизи не заявляла клопотань про необхідність роз`яснення указаного висновку експерта чи призначення повторної експертизи, не змінювала підстав та предмету позову. Судом першої інстанції правильно установлено обставини справи та застосовано норми матеріального права, а також обґрунтовано зазначено, що відсутні докази того, що відхилення від проекту щодо місця розташування гаражу порушує права позивача. Крім того, позивачем не доведена істотність порушення будівельних норм і правил, оскільки установлене порушення лише одного пункту ДБН. Гараж відповідачем був побудований у травні 2024 року, тобто до складання Акту міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті Роменської міської ради та до постановлення ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11.11.2024 року про вжиття заходів забезпечення позову.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5910700000:02:012:0156 та житлового будинку садибного типу з будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 8, том 1, а.с.49 том 2).

04 листопада 2022 року на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки відповідач ОСОБА_4 набув у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що розташовані на земельній ділянці площею 0,1 га кадастровий номер 5910700000:02:012:0154 з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 20, том 1).

05 грудня 2023 року на замовлення ОСОБА_4 Відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області останньому був виданий Будівельний паспорт з реєстраційним номером в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва ВР01:7285-2237-5849-7006 «Реконструкція житлового будинку з розширенням (будівництво прибудови до житлового будинку) та нове будівництво гаража за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.65-81 том 1).

Відповідно до Схеми забудови земельної ділянки, яка є Додатком до Будівельного паспорту проектуємий гараж площею 45,36 кв.м має бути розташований на відстані 10,27 м від житлового будинку належного на праві власності позивачу ОСОБА_3 (а.с. 69 том 1).

Позивач у 2024 році звертався до виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області з питання незаконного будівництва відповідачем гаража за адресою: АДРЕСА_2 .

10 травня 2024 року Міжвідомчою комісією при виконавчому комітеті Роменської міської ради у результаті обстеження складений Акт про те, що мешканцем домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 проведено виїмку траншеї для влаштування фундаменту під можливе будівництво. У результаті обговорення комісія рекомендувала ОСОБА_4 призупинити усі будівельні роботи, оскільки вони проводяться з грубим порушенням Державних будівельних та протипожежних норм (а.с.14, том 1).

10 жовтня 2024 року після повторного звернення позивача ОСОБА_3 до виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області з питання незаконного будівництва відповідачем гаража Міжвідомчою комісією за наслідками виїзду на місце було установлено, що власник сусіднього домоволодіння АДРЕСА_5 ОСОБА_4 проводить будівництво гаража на відстані близько 3 м від стіни житлового будинку, що є порушенням п. 6.1.39 ДБН 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». При перевірці даних, занесених до Реєстру будівельної діяльності установлено, що розміщення (будівництво) гаража не відповідає виданому будівельному паспорту, а саме в будівельному паспорті зазначена відстань від житлового будинку АДРЕСА_1 до стін гаража – 10,27 м. Міжвідомчою комісією при виконавчому комітеті Роменської міської ради складений акт № 2481, яким рекомендовано забудовнику ОСОБА_4 призупинити будівництво, яке проводиться з порушенням державних будівельних норм та привести його у відповідність до отриманого будівельного паспорту, а заявнику ОСОБА_3 рекомендовано у разі продовження будівництва гаража з порушенням ДБН звернутися до суду за захистом своїх порушених прав (а.с. 14 зворотній бік аркуша, том 1).

Згідно з висновком експерта № 248 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 05.05.2025 установлено, що проведеним дослідженням на місці будівництва станом на 15.04.2025 установлено, що будівництво гаража за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає п. 6.1.39, таб. 10.6, таб. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», в частині розміщення гаража на земельній ділянці АДРЕСА_5 до житлового будинку літ. «А» на земельній ділянці АДРЕСА_1 ; будівництво гаража не відповідає п. 6.1.39 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»; фактичне розміщення (будівництво) указаного гаража не відповідає вимогам додатку «Схема забудови земельної ділянки» від 05.12.2023 до будівельного паспорту на «Реконструкцію житлового будинку з розширенням (будівництво прибудови до житлового будинку) та нове будівництво гаража за адресою: АДРЕСА_2 », виданого ОСОБА_4 , реєстраційний номер ЄДЄССБ ВР01:7285-2237-5849-7006 від 05.12.2023 (а.с. 110-116, том 1).

Експертом установлено, що найменша відстань від зовнішньої стіни гаража до зовнішньої сторони стіни житлового будинку літ. «А» фактично складає 3,32 м, а згідно з Додатку до будівельного паспорта відстань від гаража до житлового будинку на ділянці АДРЕСА_1 має становити 10,27 м.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Згідно із частиною сьомою вищезазначеної статті ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

Вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України:

а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці;

б) якщо така забудова порушує права інших осіб;

в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим;

г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

У статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

За загальним правилом у справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов`язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом. Лише у випадку доведеності порушення самочинним будівництвом прав позивача, знесення самочинного будівництва можливо оцінювати на предмет можливості його застосування як крайнього заходу впливу на забудовника (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі № 947/38994/20).

У справі, яка переглядається, установлено, що відповідач ОСОБА_4 , отримавши 05 грудня 2023 року Будівельний паспорт НОМЕР_1 : НОМЕР_2 «Реконструкція житлового будинку з розширенням (будівництво прибудови до житлового будинку) та нове будівництво гаража», мав право здійснювати будівництво гаража на належній йому земельній ділянці на відстані 10,27 м до житлового будинку на сусідній ділянці АДРЕСА_1 , власником якого є позивач ОСОБА_3 .

Пунктом 6.1.39 ДБН 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» установлено, що гаражі слід передбачати вбудованими, прибудованими до житлових будинків окремо розташованими по лінії забудови, а також у глибині ділянки. Відстані від в`їздів та інших технологічних прорізів гаражів до сусідніх житлових будинків, закладів загальної середньої освіти та закладів дошкільної освіти, інших споруд слід приймати за таблицею 10.6.

Примітка. Протипожежні відстані між будинками або господарськими будівлями, що розташовані окремо, відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємностей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог у таблиці 15.2.

Відповідно до таблиці 10.6 ДБН 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», що регулює розміщення гаражів, найменша допустима відстань між стінами гаражу та житлового будинку має складати 10 м.

За приписами таблиці 15.2 ДБН 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», яка регулює протипожежні відстані, найменша допустима відстань між стінами гаражу та житлового будинку має складати не менше 6 м, яка визначається залежно від ступеню вогнестійкості будівель.

Натомість улаштування відповідачем фундаменту спірного гаража та його будівництво у 2024 році фактично було здійснено на відстані 3,32 м до зовнішньої сторони стіни житлового будинку, належного позивачу.

На час розгляду справи судом будівництво гаража завершено.

Проте ще на етапі улаштування фундаменту 10 травня 2024 року та 10 жовтня 2024 року Міжвідомчою комісією при виконавчому комітеті Роменської міської ради за зверненням ОСОБА_3 було зафіксовано порушення ОСОБА_4 п. 6.1.39 ДБН 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», про що складено відповідні Акти, а ОСОБА_4 рекомендовано зупинити будівництво гаражу та привести його у відповідність до Будівельного паспорту. При цьому заявнику ОСОБА_3 рекомендовано у разі продовження будівництва гаража з порушенням ДБН звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Також позивач ОСОБА_3 у травні 2024 року звертався до Державної інспекції архітектури та містобудування України із заявою про перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість листом ДІАМ від 21.05.2024 року № 2989/02/13-24 позивачу повідомлено про те, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) та роз`яснено право звернутись до суду за захистом своїх прав (а.с.10, том 1).

Порушення відповідачем під час будівництва спірного гаража пункту 6.1.39, Таблиці 10.6, Таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та невідповідність фактичного розміщення гаражу вимогам Будівельного паспорту НОМЕР_1 :7285-2237-5849-7006 від 05.12.2023 року підтверджується Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 05.05.2025 року № 248, який складений судовим експертом сектору будівельно-технічних, земельно-технічних досліджень та оцінки нерухомості Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.засл. проф. М.С. Бокаріуса» Євенком М.В.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є:

істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб;

неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про регулювання містобудівної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц).

При вирішенні питання істотності порушень будівельних норм і правил, які допущені відповідачем та чи порушують такі невідповідності будівельним нормам і правилам права позивача, апеляційний виходить з таких мотивів.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи установлено невідповідність розміщення гаража не лише нормативні вимоги державних будівельних норм у частині мінімальних протипожежних відстаней між будівлями та гаражами, а й індивідуальні умови забудови, визначені уповноваженим органом при видачі будівельного паспорта.

Фактична відстань між гаражем та житловим будинком становить лише 3,32 м, що майже утричі менше мінімально допустимої нормативної відстані у 10 м відповідно до таблиці 10.6 ДБН 2.2-12:2019, яка регулює розміщення гаражів, що виключає можливість вважати його незначним або таким, що не впливає на безпечність забудови.

Саме установлення мінімальних протипожежних розривів спрямоване на забезпечення належного рівня пожежної безпеки як умови безпечної експлуатації суміжних об`єктів нерухомості.

Апеляційний суд ураховує, що у пункті 5.1 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги» передбачено, що обмеження поширення пожежі між будинками досягається установленням протипожежних відстаней між будинками, зовнішніми установками, а також відкритими майданчиками для зберігання пожежонебезпечних речовин і матеріалів.

Розміщення гаража на відстані 3,3 м, замість 10 м від житлового будинку, істотно підвищує ризик поширення пожежі між будівлями, що саме і покликані виключити протипожежні розриви.

Також колегія суддів вважає, що у цьому контексті має значення те, що ОСОБА_4 як забудовник відступив від затвердженої схеми забудови та самовільно змінив місце розташування об`єкта, фактично нівелювавши умови, на яких уповноваженим органом було погоджено забудову.

Істотність допущеного порушення зумовлено також функціональним призначенням збудованого об`єкта. Гараж не є допоміжною спорудою, він призначений для розміщення та зберігання транспортних засобів, які самі по собі є джерелами підвищеної небезпеки відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України, і експлуатація яких пов`язана з використанням паливно-мастильних матеріалів, акумуляторних батарей, електрообладнання, а також інших паливних і легкозаймистих речовин.

Порушення протипожежних вимог у цій справі, має безпосередній вплив на рівень пожежної безпеки сусіднього житлового будинку та створює для його власника постійний ризик заподіяння шкоди належному йому майну. Саме тому недотримання встановлених ДБН мінімальних протипожежних відстаней є істотним порушенням будівельних норм, яке посягає на право власника сусіднього домоволодіння безпечно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм житлом і земельною ділянкою.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав самочинно побудованим гаражем.

Суд першої інстанції правильно вказав на відсутність доказів погіршення інсоляції житлового будинку ОСОБА_3 внаслідок зведення на сусідній земельній ділянці гаражу. Апеляційний суд погоджується з таким висновком, ураховуючи роз`яснення судового експерта Євенка В.М. надані ним під час апеляційного розгляду справи за клопотанням заявника апеляційної скарги. Судовий експерт пояснив, що фактичне попадання прямих сонячних променів (інсоляція) оцінюється залежно від орієнтації вікон. На відповідність нормам інсоляції оцінюються вікна орієнтовані на південь, південний схід та південний захід, оскільки за такої орієнтації відбувається пряме потрапляння сонячних променів. Вікно у стіні будинку позивача, яке розташоване з боку гаражу орієнтовано на північний схід, тому прямі сонячні промені у таке вікно не потрапляють. Крім того на схемі обмірів до висновку експертизи зазначено розташування вікна у стіні будинку, що виходить до гаражу, і це вікном, зважаючи на його розміщення гаражем, не перекривається. Установити погіршення інсоляції саме внаслідок будівництва гаражу можливо було б тільки, якщо були б відповідні заміри до будівництва гаражу, яких ніхто не проводив.

Водночас місцевий суд, необґрунтовано вважав, що позивач не довів порушення інших своїх прав відповідачем, оскільки не надав оцінку доводами позивача про порушення ОСОБА_4 при будівництві гаражу пункту 6.1.39 ДБН 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

У цьому контексті апеляційний суд відхиляє доводи сторони відповідача, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що представник позивача як на єдину підставу звернення до суду з цим позовом посилався на порушення прав позивача тим, що гараж затемнив освітлення сонячним світлом вікон будинку позивача й тим самим останньому створено перешкоди у користуванні його домоволодінням.

Відповідно до змісту позовної заяви посилання на порушення відповідачем вимог пункту 6.1.39 ДБН Б.2.2-12:2019 наведено як одну з обставин, що, на думку позивача, свідчить про здійснення забудови з відхиленням від обов`язкових будівельних норм.

Посилання відповідача на те, що позивач не навів окремого обґрунтування порушення своїх прав саме внаслідок недотримання пункту 6.1.39 ДБН Б.2.2-12:2019, не спростовує доводів позову.

Наявність чи відсутність порушення вимог пункту 6.1.39 ДБН Б.2.2-12:2019 підлягає установленню судом як одна із фактичних обставин справи, тоді як питання про порушення прав позивача вирішується з урахуванням усієї сукупності встановлених обставин, а не виключно через призму кожного окремого порушення будівельних норм.

Із змісту позовної заяви слідує, що позивач пов`язує порушення свого права з розміщенням гаража у безпосередній близькості до його житлового будинку.

Оскільки суд повинен виходити зі змісту позовної заяви в цілому, а не з буквального тлумачення окремих її формулювань, апеляційний суд вважає посилання позивача на порушення протипожежних вимог є складовою єдиної фактичної підстави позову, а тому відсутність окремого опису негативних наслідків саме від недотримання нормативної протипожежної відстані не свідчить про недоведеність підстав позову.

Таким чином, апеляційний суд резюмує, що позивачем доведено істотність відхилення від проекту та істотне порушення будівельних норм і правил, що порушує права позивача.

Вирішуючи питання про можливість проведення перебудови та наявності підстав для застосування у цій справі крайнього заходу впливу на забудовника апеляційний суд виходить з таким мотивів.

Під час апеляційного розгляду за клопотанням апелянта судовим експертом сектору будівельно-технічних, земельно-технічних досліджень та оцінки нерухомості Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.засл. проф. М.С. Бокаріуса» Євенком Максимом Віталійовичем були надані роз`яснення висновку судової будівельно-технічної експертизи № 248 від 05.05.2025 року.

Судовий експерт Євенко М.В. у судовому засіданні повідомив, що на момент обстеження ним гаража (15.04.2025 року) вже були побудовані стіни, покрівля та установлені ворота. На цьому етапі готовності неможливо без знесення гаражу привести його у відповідність до державних будівельних та протипожежних норм, оскільки необхідне капітальне руйнування.

Отже, проведення перебудови спірного гаражу без його знесення є неможливим.

Щодо пропорційності заходу, який просить застосувати позивач, апеляційний суд зазначає, що позивач ще на етапі влаштування фундаменту своєчасно вжив заходів для припинення будівництва та звернувся до компетентних органів з метою усунення порушень у найменш обтяжливий спосіб. Водночас відповідач, будучи обізнаним про виявлені порушення будівельних норм, рекомендації органу місцевого самоврядування щодо зупинення будівництва та приведення його у відповідність до вимог законодавства, не лише не усунув встановлені порушення, а й продовжив будівництво та завершив спорудження гаража

За таких обставин, саме поведінка відповідача, який свідомо проігнорував зауваження компетентного органу та продовжив будівництво, призвела до виникнення ситуації, за якої відновлення порушених прав позивача без знесення самочинно збудованого гаража стало неможливим. Відсутність можливості здійснення державного архітектурно-будівельного контролю в умовах воєнного стану також об`єктивно позбавила позивача можливості домогтися припинення порушення в адміністративному порядку ще до завершення будівництва.

За наведених обставин застосування такого крайнього способу захисту, як знесення самочинно збудованого гаража, не є наслідком формального порушення будівельних норм, а зумовлене свідомим невиконанням відповідачем вимог щодо припинення та усунення порушень на стадії будівництва, незважаючи на своєчасні звернення позивача до компетентних органів та відсутність ефективних альтернативних засобів захисту його прав.

Отже, рішення суду першої інстанції, яким позов ОСОБА_3 залишено без задоволення, не можна визнати законним та обґрунтованим.

Позиція апеляційного суду щодо клопотання відповідача та його представника про відкладення апеляційного розгляду справи 02 липня 2026 року на інший день.

Клопотання про відкладення розгляду на іншу дату мотивоване тим, що представник відповідача адвокат Цимбал В.І. з 24 червня 2026 року по 24 липня 2026 року перебуватиме на лікуванні та у черговій щорічній відпустці. Доказів указаних обставин до клопотання не додано.

Указане клопотання протокольною ухвалою апеляційного суду від 02 липня 2026 року залишено без задоволення.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, оскільки поважність причин неявки відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції не встановлена у зв`язку із ненаданням відповідних доказів, представник відповідача ОСОБА_6 вже заявляв клопотання про відкладення апеляційного розгляду, відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), неявка указаних учасників процесу не перешкоджає розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 .

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Позивач при зверненні до суду першої інстанції сплатив 1211 грн 20 коп. судового збору, за подання апеляції - 1816 грн 80 коп. судового збору.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути всю суму сплаченого позивачем судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Крім того, в суді першої інстанції позивач поніс судові витрати, пов`язані із проведенням судової будівельно-технічної експертизи в сумі 16 963 грн 20 коп., які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі (а.с.97 том 1).

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом ГЛУЩЕНКОМ Віталієм Вікторовичем - задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 грудня 2025 року – скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном – задовольнити.

Усунути перешкоди, які чинить ОСОБА_7 у користуванні ОСОБА_8 належним йому на праві власності домоволодінням за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинно побудовану будівлю - гараж, що знаходиться на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в сумі 1211 грн 20 коп., зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1816 грн 80 коп. та судові витрати з оплати вартості судової експертизи в сумі 16 963 грн 20 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 06 липня 2026 року

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді А. П. Сидоренко

М. В. Нестеренко