Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №576/243/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м.Суми

Справа №576/243/26

Номер провадження 22-ц/816/2293/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач),

суддів - Щербаченко М. В. , Нестеренка М. В.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2026 року, ухвалене в м. Глухів в складі судді Сапона О.В., в цивільній справі № 576/243/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в:

03 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, який обґрунтовував тим, що з 28 квітня 2012 року він перебуває у шлюбі з відповідачкою, від якого мають двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 17 квітня 2014 року у справі № 574/428/14-ц з позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виконавчий лист до виконання не пред`являвся у зв`язку з примиренням сторін.

Судовим наказом Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2022 року у справі № 576/1244/22 з позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 31 серпня 2022 року. В заяві про видачу судового наказу відповідачка не зазначала, що є рішення суду про стягнення аліментів на старшого сина.

Наразі на виконанні у Глухівському відділі ДВС перебувають виконавчі провадження ВП № 79715291 та ВП № 79715499, за якими з позивача стягуються аліменти на двох дітей у сукупному розмірі 1/2 частини всіх видів доходу, що становить 50% заробітку та є надмірним фінансовим навантаженням.

Позивач також зазначає, що фактично проживає разом із відповідачкою та бере участь в утриманні дітей, а також має захворювання — цукровий діабет 2 типу (інсулінозалежний), що потребує постійних витрат на лікування.

Посилаючись на зазначене, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Буринського районного суду Сумської області від 17 квітня 2014 року у справі № 574/428/14-ц на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, до 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття;

зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2022 року у справі № 576/1244/22 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином повноліття, до 1/8 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином повноліття.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 за рішенням Буринського районного суду Сумської області від 17 квітня 2014 року та судовим наказом Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2022 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ним повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ним повноліття. Стягнення аліментів здійснювати з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1008,52 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність рішення фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що перебуває з позивачем у зареєстрованому шлюбі, питання розірвання якого перебуває на розгляді, та мають двох спільних дітей.

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про спільне проживання сторін та належне забезпечення дітей позивачем, оскільки фактично сторони з листопада 2025 року проживають окремо, а вона самостійно здійснює утримання дітей, у тому числі несе витрати на їх побутове забезпечення та розвиток, зокрема придбання необхідних речей та оплату гуртків.

Також відповідачка зазначає, що позивач не вказав у позовній заяві факт проходження служби в ДСНС та намагався приховати розмір доходів. Водночас судами встановлено, що позивач проходить службу у підрозділах ГУ ДСНС України у Сумській області, а його дохід за період з 01 листопада 2025 року по 28 лютого 2026 року становить 125019,10 грн, що свідчить про можливість належного утримання дітей та відсутність підстав для зменшення розміру аліментів. Вважає, що суд першої інстанції неправильно оцінив обставини справи.

Щодо доводів про захворювання позивача на цукровий діабет 2 типу та інсулінозалежність відповідачка зазначає, що сам факт наявності захворювання не є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів значних або постійних витрат на лікування, зокрема документів щодо придбання інсуліну чи інших витрат. Надані медичні документи лише підтверджують факт хвороби, але не свідчать про істотне погіршення матеріального стану позивача, тим більше, що лікування забезпечується за рахунок державних програм.

Самі по собі виписки з амбулаторної карти не підтверджують наявності підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки не свідчать про значні або постійні витрати на лікування. Доказів фактичних витрат на лікування в матеріалах справи немає, що, на її думку, не підтверджує погіршення матеріального стану позивача.

Заявниця в апеляційній скарзі зазначає, що потреби дітей з часу встановлення аліментів не зменшилися, а зросли у зв`язку з їх віком, навчанням, інфляційними процесами та підвищенням вартості товарів і послуг. Це об`єктивно зумовлює збільшення витрат на їх утримання, розвиток та оздоровлення.

Позивач не довів наявності передбачених ст. 192 СК України підстав для зміни розміру аліментів, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Суд першої інстанції, за відсутності належних доказів щодо матеріального стану сторін, зазначив про відсутність даних, які б свідчили про неможливість позивача надавати матеріальну допомогу, однак дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Водночас позивач не надав належних та допустимих доказів істотного погіршення свого матеріального стану у зв`язку із захворюванням чи іншими обставинами, передбаченими законом.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду повідомлялись належним чином.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що сторони у цій справі з 28 квітня 2012 року перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.7).

Від шлюбу мають двох малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 8, 9).

Рішенням Буринського районного суду від 17 квітня 2014 року у справі № 574/428/14-ц (провадження № 2/574/144/2014) з позивача на користь відповідачки на утримання їхнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу (заробітку), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с.11).

Крім того, згідно судового наказу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2022 року у справі № 576/1244/22 (провадження № 2-н/576/216/22) з позивача на користь відповідачки на утримання їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином повноліття (а.с.12).

Позивач має захворювання «Цукровий діабет типу 2, інсулінозалежний, легка форма перебігу, компенсований», хворіє з 21 липня 2022 року, що підтверджується копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 21 січня 2026 року (а.с.15).

Відповідно до довідки про доходи, наданою 2 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області № 30-ДВ/6342 від 03 березня 2026 року, ОСОБА_2 працює у 35 державному пожежно-рятувальному пості на посаді пожежного-рятувальника (а.с. 44), а з довідки про його доходи від 03 березня 2026 року № 30-ДВ/6342 встановлено, що загальна сума доходу за період з 01 листопада 2025 року по 28 лютого 2026 року без урахування аліментів становить 125019,10 грн (а.с.45).

Суд першої інстанції, оцінивши докази у сукупності, враховуючи зміну матеріального стану та стану здоров`я позивача, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає.

Згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Звертаючись до суду із вказаним позовом про зменшення розміру аліментів позивач посилався на те, що в країні війна, все змінюється, і потребує орієнтування на теперішню дійсність. Зазначає, що він і так проживає разом із відповідачкою і забезпечує дітей. Крім того, посилається на те, що має захворювання – цукровий діабет типу 2, є інсулінозалежним, що також потребує постійних витрат на лікування.

Вказані обставини за твердженням позивача суттєво впливає на фінансовий стан позивача та його можливість у повному обсязі виконувати обов`язок зі сплати аліментів на утримання дітей у раніше визначеному розмірі.

Проте, суд апеляційної інстанції не вважає зазначені позивачем обставини та надані ним докази достатніми підставами для задоволення його позову.

З наданих позивачем медичних документів встановлено, що він має незадовільний стан здоров`я, з приводу чого проходив лікування у січні 2026 року (а.с. 15), проте він є працездатним, оскільки відомості, які б вказували на неможливість або обмеження у працевлаштуванні, відсутні.

Позивачем не надано будь-яких доказів про понесені ним витрати на лікування, які б суттєво впливали на його майновий стан.

Відповідно до судового наказу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2022 року у справі № 576/1244/22 визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства.

Частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Таким чином розмір аліментів, які стягуються з відповідача на двох малолітніх дітей не перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із заробітної плати позивача, встановлений ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Твердження позивача про те, що він проживає з відповідачкою та забезпечує дітей, не доведені належними та допустимими доказами, тоді як ця обставина заперечується відповідачкою. До того ж і за доведеності вказаного позивачем не обґрунтовано, яким чином може бути підставою для зменшення розміру аліментів у заявленому ним розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано переконливих та достатніх доказів на підтвердження того, що наведені ним зміни у стані здоров`я, сімейні обставини впливають на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Дослідивши інформацію, наведену у відповіді №2972701 від 02 липня 2026 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи позивача за період з 1 кварталу 2014 року по 4 квартал 2026 року, колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про суттєве погіршення майнового стану позивача.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а також зміни його сімейного стану, які б були безумовною підставою для зменшення розміру аліментів

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції при розгляді справи не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, і дійшов помилкового висновку про задоволення позову, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідачкою сплачений судовий збір в розмірі 1996,80 грн. Оскільки апеляційну скаргу задоволено, то відповідачка має право на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст.389, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, оскільки справи про зменшення розгляду аліментів віднесено до малозначних справ, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1996 грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий - А. П. Сидоренко

Судді: М. В. Щербаченко

М. В. Нестеренко