Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №592/8375/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/8375/26

Номер провадження 22-ц/816/2396/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Сидоренко А.П., Нестеренка М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року про передачу справи за підсудністю (суддя Онайко Р.А.), постановлену у м. Суми,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У травні 2026 року АТ «Ощадбанк» звернулося до Ковпаківського районного суду м. Суми з цим позовом, у якому просило:

стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит (за продуктом «Зелена енергія») від 01 вересня 2021 року № 205-0160 станом на 04 травня 2026 року у загальному розмірі 383 235,07 грн;

у рахунок погашення заборгованості за договором про споживчий кредит від 01 вересня 2021 року № 205-0160 звернути стягнення на предмет застави – належну ОСОБА_1 комплектну наземну сонячну електростанцію потужністю 30 кВт, місцезнаходження якої: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року цивільну справу за вказаним позовом передано за територіальною підсудністю на розгляд до Зарічного районного суду м. Суми.

Суд вважав, що предметом спору є майно, місцезнаходження якого визначено за адресою: вул. Сумська, буд. 19, с. Велика Рибиця, Краснопільський район, Сумська область. Тому спір підлягає розгляду за правилами виключної територіальної підсудності, передбаченими частиною першою статті 30 ЦПК України, за місцезнаходженням такого майна, у зв`язку з чим справа належить до територіальної юрисдикції суду, який здійснює розгляд справ, підсудних Краснопільському районному суду Сумської області.

Оскільки рішенням Вищої ради правосуддя від 22 травня 2025 року № 1105/0/15-25 територіальну підсудність справ Краснопільського районного суду Сумської області визначено за Зарічним районним судом м. Суми, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність передачі цієї цивільної справи на розгляд зазначеного суду в порядку, передбаченому статтею 31 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до Ковпаківського районного суду м. Суми для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував правила виключної територіальної підсудності, передбачені статтею 30 ЦПК України, та дійшов помилкового висновку про необхідність передачі справи на розгляд іншого суду.

Зазначає, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави – комплектну наземну сонячну електростанцію потужністю 30 кВт. На думку апелянта, вказане майно є обладнанням і відповідно до статті 181 ЦК України належить до рухомого майна, оскільки може бути демонтоване та переміщене без втрати свого функціонального призначення.

Суд першої інстанції не вказав, чому сонячна електростанція є нерухомим майном або що її переміщення є неможливим без знецінення чи зміни призначення. Сам по собі факт розміщення обладнання на земельній ділянці не надає йому статусу нерухомого майна.

На переконання апелянта, оскільки предмет застави є рухомим майном, положення статті 30 ЦПК України щодо виключної територіальної підсудності застосуванню не підлягають. У зв`язку з цим позов правомірно подано за загальними правилами територіальної підсудності, визначеними частиною першою статті 27 ЦПК України, – за зареєстрованим місцем проживання відповідача по АДРЕСА_2 , що належить до територіальної юрисдикції Ковпаківського районного суду м. Суми.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

01 вересня 2021 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 205-0160 (за продуктом «Зелена енергія»).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 722 925 грн строком на 72 місяці (до 05 грудня 2028 року), а позичальник – використати кредит за цільовим призначенням, своєчасно повернути його, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Із метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 01 вересня 2021 року між сторонами укладено договір застави майна № 205-0160.

Відповідно до пункту 2.4 договору застави предметом застави є майно – комплектна наземна сонячна електростанція потужністю 30 кВт, придбана за договором купівлі-продажу товару, поставки та виконання робіт від 05 серпня 2021 року № 17/21. Договором також передбачено, що предмет застави підлягає встановленню, монтажу та введенню в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.5 договору застави визначено договірну вартість вказаного майна – 850 500 грн.

Відповідно до пункту 3.6 договору застави відсутність податкової застави та зареєстрованих прав третіх осіб на предмет застави підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 67467/885 від 01 вересня 2021 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, АТ «Державний ощадний банк України» зазначало, що станом на 04 травня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 383 235,07 грн, з яких: 315 722,65 грн – основний борг, 67 512,42 грн – проценти за користування кредитом.

У зв`язку з наведеним банк звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

За правилами частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно із частиною першою статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 зроблено висновок, що словосполучення «з приводу нерухомого майна», яке міститься у процесуальному законі, необхідно тлумачити широко. Правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, що стосуються прав та обов`язків, пов`язаних із нерухомим майном, однак обов`язковою передумовою їх застосування є встановлення того, що спір стосується саме нерухомого майна.

Застосовуючи правила виключної територіальної підсудності, суд першої інстанції виходив із того, що предметом спору є майно, місцезнаходження якого визначено за адресою: АДРЕСА_1 , а тому справа підлягає розгляду за місцезнаходженням такого майна.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком.

Застосування правил виключної територіальної підсудності, передбачених частиною першою статті 30 ЦПК України, передбачає встановлення того, що спір виник саме з приводу нерухомого майна. Отже, необхідною передумовою застосування цієї норми є з`ясування правової природи спірного майна та встановлення його належності до нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.

Водночас суд першої інстанції не встановив правову природу предмета застави, не з`ясував його технічних та юридичних характеристик і не навів жодних мотивів, з яких дійшов висновку про те, що комплектна наземна сонячна електростанція потужністю 30 кВт є нерухомим майном.

Зокрема, суд не встановив, чи є предмет застави окремим комплектом обладнання, що складається з фотомодулів та металевих конструкцій, чи він являє собою інженерну споруду; чи зареєстрований цей об`єкт як нерухоме майно у встановленому законом порядку; чи входить він до складу іншого об`єкта нерухомості, а також чи є його переміщення неможливим без знецінення або зміни призначення.

Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували належність предмета застави до нерухомого майна. Відсутні технічна документація на об`єкт, документи щодо його введення в експлуатацію, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або інші докази, які б свідчили про виникнення щодо нього правового режиму нерухомості.

Договір застави, відповідно до якого предметом застави визначено комплектну наземну сонячну електростанцію потужністю 30 кВт із зазначенням місця її встановлення, також не свідчить про належність такого майна до нерухомості, оскільки не містить відомостей щодо державної реєстрації цього об`єкта як нерухомого майна, його технічних характеристик чи інших ознак, передбачених статтею 181 ЦК України.

Сам по собі факт розташування предмета застави за певною адресою також не свідчить про те, що він є нерухомим майном у розумінні статті 181 ЦК України, а тому не може бути достатньою підставою для застосування правил виключної територіальної підсудності.

Колегія суддів враховує можливість віднесення сонячних електростанцій до об`єктів нерухомого майна як споруд. Разом із тим такий висновок не є універсальним і залежить від установлених судами фактичних обставин кожної конкретної справи.

Зокрема, висновок про належність сонячної електростанції до нерухомого майна може ґрунтуватися на дослідженні актів приймання виконаних будівельних робіт, проектної та технічної документації, документів щодо спорудження фундаментів, виконання будівельно-монтажних робіт, введення об`єкта в експлуатацію, а також інших доказів, які підтверджують створення об`єкта як споруди, нерозривно пов`язаної із землею.

Лише після встановлення зазначених обставин можливо дійти висновку про те, що окремі сонячні модулі, опорні столи та інші елементи не є самостійними об`єктами, а входять до складу єдиної сонячної електростанції як споруди, створеної в результаті виконання будівельно-монтажних робіт, яка відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд може бути віднесена до споруд підприємств енергетики.

Разом із тим у цій справі будь-які аналогічні докази відсутні. Суд першої інстанції не встановив, чи створено спірний об`єкт у результаті виконання будівельних робіт, чи споруджувалися фундаменти, чи введено його в експлуатацію як закінчений будівництвом об`єкт, чи поширюється на нього правовий режим нерухомого майна. За відсутності встановлення зазначених обставин висновок про наявність підстав для застосування статті 30 ЦПК України є передчасним.

Таким чином, суд першої інстанції не мав достатніх процесуальних підстав вважати спірний предмет застави нерухомим майном та застосовувати правила виключної територіальної підсудності. За таких обставин ухвала про передачу справи за підсудністю постановлена без належного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про територіальну юрисдикцію спору, а тому не може вважатися законною й обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стаття 379 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, крім іншого, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (п. 1); невідповідність висновків суду обставинам справи (п. 3); порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4).

Оскільки за результатами апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а допущені ним порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання про передачу справи за підсудністю, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки суду щодо судових витрат

Питання розподілу судових витрат, зокрема і за апеляційний перегляд ухвали, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367-369, 374-376, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 травня 2026 року скасувати.

Справу направити до Ковпаківського районного суду м. Суми для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена «06» липня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: А.П. Сидоренко

М.В. Нестеренко