Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №579/1122/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1122/26

2-а/579/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року м.Кролевець

Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді - Моргуна О.В.,

розглянувши у письмовому спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить застосувати до ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації, на строк до виконання або відкликання вимоги ІНФОРМАЦІЯ_3 № 748 від 10.03.2026, а саме: з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для виконання обов`язків, передбачених частинами 1 та 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.43-44).

Відповідач та його представник не подали відзиву на позов, клопотань та заяв не подавали.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших військових формувань постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, у тому числі на території Рівненської області, протягом 90 діб з дня набрання чинності цим Указом. В подальшому строк проведення в Україні загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 (з наступними змінами, у тому числі внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024), під час мобілізації інші військовозобов`язані, окремо не зазначені у абзацах 2-6 частини 3 цієї статті, протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Судом встановлено, що за адресою місця реєстрації проживання ОСОБА_1 , яка вказана у обліковій картці до військового квитка, засобами поштового зв`язку направлялася повістка № 6197035 від 23.12.2025 про прибуття 12.01.2026 о 9.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 (кролевець) АДРЕСА_1 з метою уточнення даних. АТ «Укрпошта» повістка повернута та згідно рекомендованого повідомлення про вручення від, адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 19,23,25).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

На виконання Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідачу було надіслано вимогу про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом № 2, якою ОСОБА_1 викликано відповідно до ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для виконання обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 вказаного Закону, до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Кролевець) вул. Поштова , 6, на 20.03.2026, та повідомлено, що наслідком невиконання такої вимоги буде звернення ТЦК та СП на підставі ст. 283-2 КАС України до суду з позовом про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації(а.с.14,22)

Вказану вимогу 10.03.2026 направлено за місцем реєстрації відповідача та, як вбачається з трекінгу поштового відправлення, повернуто відправнику 26.03.2026 (а.с.24).

У разі якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов`язку (обов`язків), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду в порядку, встановленому законом, з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом підчас мобілізації на строк до виконання або відкликання такої вимоги. Вимога вважається виконаною у разі виконання громадянином обов`язку (обов`язків), зазначеного у вимозі. Вимога вважається відкликаною у разі припинення або завершення строку мобілізації. У разі виникнення обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, керівник якого видав вимогу, не пізніше наступного робочого дня з дня їх виникнення видає громадянину та/або його представнику документ, який підтверджує виконання вимоги. У разі виникнення обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, та призову громадянина на військову службу під час мобілізації територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, керівник якого видав вимогу, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення таких обставин надсилає органу державної виконавчої служби, на примусовому виконанні якого перебуває рішення суду про тимчасове обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, повідомлення про виконання вимоги (ч.ч. 4-8 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС регіонального сервісного центру ГСЦ МВС (філія ГСЦ МВС) територіального сервісного центру МВС № 5942 (ТСЦ МВС № 5942) за № 31/32/5942-5434-2026 від 6.03.2026 згідно облікових даних Єдиного державного реєстру МВС України громадянин ОСОБА_1 отримав 29.04.2010 р посвідчення водія серії НОМЕР_1 з правом керування категорії «А», «В», «С» (а.с. 15-16).

Порядок тимчасового обмеження громадян у праві керування транспортним засобом під час мобілізації встановлений у ст. 283-2 КАС України. Згідно з положеннями вищезазначеної норми, у разі невиконання громадянином України у строки, встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження такої особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації. Позов подається до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня виникнення підстав, що дають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки право на пред`явлення позовних вимог відповідно вказаного Закону, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за позовом, якщо заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті. Суд розглядає позов у письмовому провадженні протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі, а за ініціативою суду чи клопотанням сторони - з проведенням судового засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Перевіряючи наявність встановлених у ст. 283-2 КАС України підстав, суд встановив, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем під час мобілізації обов`язків, передбачених частиною третьою ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії особливого періоду.

Направлена на його ім`я за зареєстрованим місцем його проживання Вимога № 2 про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом, вважається врученою 26.03.2026 р.

Після вручення вимоги відповідач для уточнення облікових даних не з`явився, при цьому позивачем додержано встановлений законом 30-денний строк з дня виникнення підстав для звернення до суду з даним позовом. Зазначені обставини, відповідно до ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 283-2 КАС України, свідчать про наявність правових підстав для ухвалення рішення про застосування тимчасового обмеження

Доказів на підтвердження, що встановлення обмеження у праві керування транспортним засобом позбавляє відповідача основного законного джерела засобів для існування, а також що він використовує транспортний засіб у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на його утриманні особи з інвалідністю I, II групи або дитини з інвалідністю, суду не надано.

Сам по собі факт направлення повістки на вказану у військово-обліковому документі адресу відповідача підтверджується матеріалами справи, а після змін, внесених постановою КМУ від 30.07.2025 № 916 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, повістка ТЦК вважається врученою в день отримання рекомендованого листа під підпис, або в день проставлення поштою відмітки про відмову чи неможливість вручення за вказаною адресою.

Тимчасовий характер обмеження спеціального права, а саме на строк до виконання або відкликання вимоги та можливість його поновлення за умови належного виконання свого обов`язку, не буде надмірним втручання у права відповідача. Крім того, таке втручання здійснюється на умовах, передбачених законом з метою забезпечення суспільного інтересу в забезпеченні у період воєнного стану дотримання вимог законодавства про мобілізацію та підтримання обороноздатності держави.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки .

Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22).

Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними .

Суди не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).

Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для ОСОБА_1 щодо своєчасного звернення за професійною правничої допомогою.

Тобто час такого звернення залежав виключно від його волевиявлення.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.

Виходячи із норм викладених в ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень. Тобто, відповідно до вимог ст.9 КАС України — відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 74-76 КАС України, зазначені ним обставини.

Відповідачем не надано суду відзиву на позов та доказів, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Відповідачем взагалі не надано доказів.

Інші доводи сторін, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Ухвалюючи судове рішення, суд керуєтьсяст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 77, 246, 250, 255, 257, 263, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно ст.ст. 59, 63 Конституції України ст.ст.7, 268,280, 283, 289 КУпАП, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , про застосування тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами під час мобілізації на строк до виконання або відкликання вимоги ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2 про виконання обов`язку (обов`язків) військовозобов`язаним, резервістом.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи в порядку письмового провадження - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Учасник справи, особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та/або обов`язки, якій рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення їй рішення суду.

Подання апеляційної скарги на рішення суду не перешкоджає його виконанню.

Суддя О. В. Моргун