Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №591/11469/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11469/25

Провадження № 1-кп/591/758/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025200000000483 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , гр-на України, військовослужбовця, не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

02 травня 2025 року близько 14.00 год. ОСОБА_7 керував автомобілем «ВАЗ 2101», р.н. НОМЕР_1 та рухався по вул. Полковника Донця Захаржевського від вул. Санаторна в напрямку пров. Караван в м. Суми, де в районі буд. 25, знехтувавши безпекою дорожнього руху, не врахувавши дорожню обстановку, не обравши безпечного інтервалу, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, змінив напрямок руху та допустив зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_8 , яка рухалась в зустрічному до нього напрямку, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми тіла, яка у своєму перебігу ускладнилась розвитком травматичного шоку та жирової емболії дуже сильного ступеня малого кола кровообігу, від яких померла на місці.

Водій ОСОБА_7 допустив порушення п.п. 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., якими передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Допущені водієм ОСОБА_7 порушення вимог п.п. 10.1, 13.3 ПДР України знаходиться в прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що наступили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро покаявся та показав, що дійсно він вчинив його за наведених обставин, зазначивши, що сплачував кошти потерпілій.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, не оспорював фактичні обставини, а також докази, добуті по справі, за відсутності заперечень учасників судового розгляду, визнавши недоцільність повного дослідження доказів та обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильність усвідомлення обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, а також, що немає сумнівів у добровільності та істиності їх позиції, крім того, роз`яснивши їм наслідки цього, суд, відповідно до положень ст. 349 КПК України, обмежив дослідження доказів по справі допитом обвинуваченого та матеріалів справи, що характеризують його особу.

Таким чином, суд вважає зазначені обставини вчиненого діяння встановленими, факт скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України оскільки він, як особа, що керувала транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_8 .

До пом`якшуючих покарання обставин ОСОБА_7 суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування збитків.

Обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_7 суд не вбачає.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, є військовослужбовцем, має чотирьох неповнолітніх дітей на утриманні, за місцем служби та проживання характеризується позитивно.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним кримінального правопорушення, пом`якшуючі покарання обставини.

Беручи до уваги викладене та позитивні дані щодо особи обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, вік обвинуваченого, прагнення відшкодувати заподіяні збитки та часткове їх відшкодування, проходження обвинуваченим військової служби (на посаді водія) та участь в відсічі збройної агресії, суд вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе з призначенням покарання у виді позбавлення волі та застосуванням іспитового строку, оскільки саме це сприятиме досягненню мети провадження та може прискорити відшкодування збитків, можливо заявлених в подальшому.

З урахуванням позитивних даних стосовно особи обвинуваченого, наявності у нього необхідності в керуванні автомобілем для забезпечення в тому числі потреб військової служби, за відсутності доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_7 системних порушень ПДР України, вчинення кримінального правопорушення тверезим, суд вважає за можливе не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що в свою чергу також сприятиме відшкодуванню потерпілому можливо заявлених в подальшому збитків.

Вирішуючи вказані вище питання суд також зважає і на думку потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання щодо долі речових доказів вирішується згідно вимог закону, накладений арешт на автомобіль та велосипед належить скасувати, оскільки такий захід був здійснений з метою збереження доказів і в подальшому його застосуванні з цією метою відпала потреба.

Процесуальні витрати, підтверджені прокурором та пов`язані з проведенням експертних досліджень слід стягнути з обвинуваченого.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу суд не вбачає.

На підставі ч. 2 ст. 286 КК України, керуючись ст.ст. 122, 124, 368, 374, 375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_7 не виїзжати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації в органи з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання та роботи (служби).

Речові докази: осип ЛФП – знищити, автомобіль «ВАЗ 2101», р.н. НОМЕР_1 та велосипед - повернути володільцям, зі скасуванням накладеного на наведене майно арешту, згідно ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 травня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 40711,68 гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення – з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою – з моменту вручення вироку цій особі.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1