Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №607/9354/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 Справа №607/9354/26 Провадження №2-а/607/289/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.,

при секретарі судового засідання: Канюці Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Сабатюк Наталії Петрівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Сабатюк Н.П. звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення №R493407 від 22.04.2026.

Заявлені вимоги представник позивача мотивує тим, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №R493407 від 22.04.2026 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що він не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на визначену у повістці дату і час. Із зазначеною постановою не згідний та вважає її необґрунтованою і такою, що грубо порушує його права та інтереси. Зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується згідно витягу із даних Резерв+. Серед іншого, як вбачається із витягу даних Резерв+, Позивач – ОСОБА_1 , уточнив свої дані, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, РНОКПП, категорію обліку, адресу проживання, номер телефону, номер в системі Оберіг тощо. Звертає увагу суду на те, що в позивача відсутній протокол про адміністративне правопорушення та будь-які ймовірні докази адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за результатами розгляду яких виносилась спірна постанова (повістка, доказ надсилання такої повістки засобами поштового зв`язку тощо). У такий спосіб варто зазначити, що позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки, будь-яких повісток, розпоряджень, повідомлень тощо про потребу явки у ІНФОРМАЦІЯ_3 чи будь-який інший ТЦК та СП, що слугувало б підставою для притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не отримував, жодних сповіщень про наявність оформленого на його ім`я поштового відправлення від працівників Укрпошти також не отримував, відтак, умислу не виконувати вимоги повістки чи будь-якого іншого документу в нього не було. Вважає, що винесена ІНФОРМАЦІЯ_3 Постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню, так як прийнята не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з огляду на наступне. У той же час, враховуючи вищевикладені вимоги Інструкції та КУпАП, обставини справи та наявні матеріали адміністративного провадження, вбачається недодержання ІНФОРМАЦІЯ_3 вищевикладених вимог, а саме: позивачу не вручено другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення; позивача не ознайомлювали з будь-якими матеріалами, що підтверджують вчинення ним адміністративного правопорушення; посилання на те, що позивач не прибув за повісткою, однак, не надано ані копію самої повістки, ані копію конверта, ані копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ані копію опису вкладення; варто також зауважити, що як вбачається із Резерв+, позивач уточнив свої дані, має пройдене в 2025 році ВЛК, таким чином не зрозуміло з якою метою надсилалась позивачу повістка; у вступній частині постанови зазначено, що вказану постанову винесено ТВО начальника, однак, графа для підпису постанови містить посаду начальника; зі змісту постанови не вдається встановити на яку саме дату та час позивач викликався згідно повістки; зі змісту постанови не вдається встановити в який саме ТЦК та СП мав з`явитись позивач згідно надісланої повістки; постанова №R493407 від 22.04.2026 не підписана керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 (відсутній підпис у відповідній графі). Таким чином, твердження, наведені у постанові є недостовірними та не підтверджуються жодними належними доказами. Постанова в цій частині ґрунтується на формальних припущеннях і носить поверхневий характер, без врахування об`єктивних обставин та документального підтвердження. Крім того, зазначене свідчить про недотримання вимог КУпАП щодо повного, об`єктивного і всебічного дослідження всіх обставин справи, що є суттєвим порушенням порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності та унеможливлює визнання такої постанови законною і обґрунтованою. У спірній постанові зазначено, що позивач не з`явився по повістці до ТЦК та СП. Проте, як вже неодноразово зазначалось вище. Позивач не погоджується із правопорушенням, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки, будь-яких повісток про потребу явки у ІНФОРМАЦІЯ_3 чи будь-який інший ТЦК та СП він не отримував, жодних сповіщень про наявність оформленого на його ім`я поштового відправлення від працівників Укрпошти також не отримував, відтак, умислу не виконувати вимоги повістки в нього не було. У зв`язку з чим наголошують, що позивач будь-яких повідомлень чи дзвінків на особистий мобільний номер від працівників Укрпошти не отримував. Таким чином, начебто надіслана повістка, фактично позивачу не вручалась, та як результат, позивач не був обізнаний про обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 чи будь-якого іншого ТЦК та СП. Отже, як вже зазначалось раніше, спірним питанням у даному випадку є належність виклику позивача згідно повістки. Однак, як вже зазначалось вище, відповідач у оскаржуваній постанові посилається на те, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно повістки, однак, в якості додатків до даної постанови не надається ані копія самої повістки, ані копія конверта, ані копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ані опис вкладення. Таким чином, не вдається за можливе встановити належність оформлення та надіслання повістки, на яку посилається відповідач в оскаржуваній постанові. З огляду на сказане, вбачається відсутність у даній справі належного оповіщення позивача про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 чи будь-якого іншого ТЦК та СП. Окрім того, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що відповідачем належним чином з`ясовувалася причина неявки позивача за повісткою та чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, що є порушенням вимог ст. 280 КУпАП. Необхідно вкотре зауважити про відсутність умислу Позивача щодо неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 чи будь-якого іншого ТЦК та СП, про що свідчить те, що позивач добровільно зареєстрував електронний кабінет військовозобов`язаного, як це передбачено статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», уточнив свої військово-облікові дані, має пройдене в 2025 році ВЛК та наявною відстрочкою. Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив начебто вчиненого позивачем правопорушення, та відповідно правомірність притягнення його до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, з огляду на що оскаржувана постанова №R493407 від 22 квітня 2026 року підлягає скасуванню.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду через судову систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить проводити судовий розгляд без участі їхнього представника та заперечив проти задоволення позову, вказавши, що згідно матеріалів адміністративної справи встановлено, що на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання позивача надіслано повістку №6851501 щодо його прибуття о 09:00 год. 26.03.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення даних. 26.03.2026 року позивач визначений у повістці термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив жодних поважних причин про неявку, не надав підтверджуючих документів у визначений строк. В зв`язку з цим, подання щодо розшуку позивача було надіслано до відповідного відділення Тернопільського РУ ГУ Національної поліції. Ігнорування повістки, врученої особисто або надісланої поштою, для уточнення даних, проходження ВЛК або мобілізаційних заходів є порушенням. Навіть якщо повістка надійшла на поштове відділення за місцем проживання, але не була отримана, це не звільняє військовозобов`язаного від відповідальності, а, отже є підставою для накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 201 КУпАП. Таким чином, позивач формуючи 21.04.2026 року заяву через застосунок «Резерв+» про визнання факту порушення ним законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, підтвердив, що не оспорюватиме допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Звертає увагу суду, що на підставі поданої позивачем заяви начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 22.04.2026 винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП №R493407 та накладено на позивача мінімальний штраф 17000 гривень. Вказану постанову позивач отримав через електронний кабінет військовозобов`язаного, призовника та резервіста у застосунку «Резерв+». Таким чином, можна зробити висновок, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 22.04.2026 №R493407 є правомірною та прийнятою згідно норм чинного законодавства. Підсумовуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови від 22.04.2026 №R493407 про адміністративне правопорушення необґрунтованими та безпідставними, а позовну заяву такою, яка задоволенню не підлягає. На підставі наведеного, просить, в задоволені позовної заяви відмовити.???

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року адміністративний позов призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.

Згідно з постановою т.в.о. начальника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення №R493407 від 22.04.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Відповідно до постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв (ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з`явитися, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Тому суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з`явитися на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 громадян у зазначеній у повістці у ній місце та строк, і він незважаючи на це в приміщення ТЦК не з`явився.

Крім цього, у оскаржуваній постанові неналежним чином викладно об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а саме взагалі не вказано коли саме мав з`явитись позивач згідно з повісткою.

У постанові № R493407 від 22.04.2026 відсутня інформація щодо дати та часу необхідності явки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В сукупності, вказане ставить під обґрунтований сумнів надсилання повістки про виклик та свідчить про те, що позивач дійсно міг не знати про наявність повістки з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана обставина є істотною, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Стосовно поданої позивачем заяви від 21.04.2026, у якій позивач зазначив, що не оспорює допущене ним правопорушення та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Частиною 2 статті 279-9 КУпАП передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тобто, аналізуючи вищезазначену статтю, суд зазначає, що така передбачає розгляд справи ТЦК без особи (заочно) з автоматичним винесенням штрафу, проте, лише у разі дотримання, зокрема, вимог статті 247 КУпАП.

Згідно із п. 1 ч. 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що заява про визнання провини у неявці за повісткою не є беззаперечним доказом правопорушення, оскільки в адміністративних справах щодо рішень суб`єктів владних повноважень (ТЦК) обов`язок доказування правомірності покладено на відповідача.

Навіть якщо особа написала пояснення або заяву, це не звільняє ТЦК від обов`язку надати докази вчинення правопорушення, в тому числі вручення повістки (поштою, особисто).

Суд звертає увагу, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та за недоведеністю наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова №R493407 від 22.04.2026 підлягає скасуванню.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір за подання позову у сумі 532,48 гривень. Сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 241-246, 286, 293 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Сабатюк Наталії Петрівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №R493407 від 22.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, а провадження у справі – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, що становить 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду складено 06 липня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання – АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження – АДРЕСА_3 .

Головуючий суддяЮ. І. Дзюбановський