Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №453/1073/26 — Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/1073/26

НП: 3/453/416/26

ПОСТАНОВА

іменем України

06 липня 2026 року місто Сколе

Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин В.Я., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши справу за матеріали, котрі надійшли від Відділення поліції № 3 Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, розлученої, пенсіонерки за віком, встановленими законодавством України пільгами не користується, раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягалася,

за ч. 1 ст. 51 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Протоколом про адміністративне правопорушення на бланку серії ВБА № 211355, складеним 04.06.2026 року старшим дільничним офіцером громади СВзГ ВП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області майором поліції Ільницьким В.Й. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 51 КУпАП, стверджується, що остання 20.05.2026 року близько 12:00 год. у приміщенні магазину «Рукавичка», що по майдані Незалежності, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, вчинила дрібне викрадення майна, належного малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме сумочки, шляхом крадіжки, заподіявши майнову шкоду вказані малолітній потерпілій на загальну суму 500 грн..

ОСОБА_1 , яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи належно та завчасно повідомленою про місце, дату та час судового розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначене судове засідання з`явилася, після роз`яснення їй змісту положень ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, свою вину у таємному викраденні чужого майна шляхом крадіжки не визнала та надав пояснення, згідно з котрими вона не мала жодного умислу на вчинення крадіжки, так як знайшла цю сумочку у магазині на підлозі біля каси й підібрала її виключно з метою повернення власнику у спосіб розміщення відповідної інформації у соціальних мережах, всередину сумочки не дивилась й нічого звідтіля не брала, як і вона не погоджується у заподіянні шкоди саме у розмірі 500 грн., яка оцінена старшим дільничним офіцером громади СВзГ ВП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області майором поліції ОСОБА_3 на власний розсуд.

ОСОБА_4 , яка значиться законною представницею малолітньої потерпілої від адміністративного правопорушення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи належно та завчасно повідомленою про місце, дату та час судового розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначене судове засідання не з`явилася, про поважні причини своєї неявки суддю не повідомляла, жодних заяв чи клопотань у цій справі не подавала.

Суддя, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали цієї справи про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

В силу ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 51 КУпАП, відповідальність за цією нормою закону настає за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 664 грн. у 2026 році).

Разом з тим, зібрані матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення не підтверджують у цілому ту обставину, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила дрібне викрадення чужого майна, з огляду на наступне.

Так, матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів, котрі б відповідали критеріям їх достатності та допустимості, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дрібного викрадення майна малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом крадіжки, окрім як сумочки, вартість котрої оцінена у грошовому еквіваленті в сумі 500 грн.. Проте, така вартість визначена старшим дільничним офіцером громади СВзГ ВП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області майором поліції ОСОБА_3 на власний розсуд, без будь-якого її підтвердження належними документами та без застосування для цього спеціальних знань.

Окрім того, належить вказати й те, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, характеризується прямим умислом і корисливою метою. Однак, за матеріалами цієї справи про адміністративне правопорушення, враховуючи збереження ОСОБА_1 цілісності майна для можливості його повернення у подальшому власнику через розміщення відповідної інформації у соціальних мережах, не спостерігається наявність у ОСОБА_1 умислу саме на викрадення такого майна малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і переслідування ОСОБА_1 у даному випадку корисливого мотиву.

Відтак суддя, при встановлених усіх обставинах під час судового розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у їх сукупності, дійшов висновку, що направлені ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській областідо Сколівського районного суду Львівської області матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 51 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення, являються сумнівними.

Своєю чергою, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), заява № 5310/71, та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 року № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення для додаткового оформлення, так як можливість внесення до викладеного у ньому змісту виправлень, змін чи дописувань, зокрема й у фабулу правопорушення, чинним КУпАП не передбачено, а профільним підзаконними нормативними актами вчиняти відповідні дії після складення протоколу про адміністративне правопорушення та вручення його примірника особі, який притягається до адміністративної відповідальності, безпосередньо заборонено.

Відповідно до пункту 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Своєю чергою, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору у межах розгляду даної справи.

Керуючись статями 8-9, 40-1, 51, 221, 245, 247, 251-252, 268-269, 275, 279-280, 283-285 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 51 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або ж вислати особі, щодо якої її винесено, про що зробити відповідну відмітку у справі.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.

Суддя Володимир МИКИТИН