Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №462/5704/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5704/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі судових засідань: Каралюс Т.Р.,

за участі:

представника заявниці - адвоката: Семко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львова цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить суд вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти наступні обов`язки: заборони ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців. Заяву обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі до 2010 року. У 2010 році шлюб між ними було розірвано, однак вони проживають спільно за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 останнім часом поводить себе агресивно, вчиняє конфлікти, ображає заявницю, погрожує застосуванням фізичного насильства. Факт домашнього насильства підтверджується терміновими заборонними приписами. Вказала, що від постійних скандалів у неї погіршився стан здоров`я та вона хвилюється за своє життя, оскільки ОСОБА_2 погрожує їй вбивством. Таким чином, заявниця є особою, яка зазнала домашнього насильства, вважає, що відносно неї вчинено психологічне насильство, а тому просить задовольнити заяву.

У судовому засіданні представник заявниці підтримали подану заяву з підстав та мотивів викладених у ній, просила задовольнити та видати обмежувальний припис.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явився, пичини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Суд, ухвалив проводити розгляд заяви у відсутності заінтересованої особи, що відповідає вимогам ст. 350-5 ЦПК України, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Заслухавши доводи представника заявниці на обґрунтування поданої заяви, вивчивши матеріали справи, суд виходить з такого.

Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно п. 3, 14 та 17 ч.1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Пунктом 7 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно ч.3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону визначено поняття оцінки ризиків як оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно п. 3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Таким чином, зважаючи на наведені норми Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 до 2010 року перебували у шлюбі, який було розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис №333 від 02.12.2010 року /свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 /

ОСОБА_1 з 2006 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування квартири від 16.12.2010 року ОСОБА_2 безоплатно передав у власність, а ОСОБА_3 , від імені якої, за згодою батька ОСОБА_2 , діє мати ОСОБА_1 , прийняла в дар квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до долучених до заяви матеріалів, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27.03.2025 року ОСОБА_2 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, вказаною постановою суду встановлено, що ОСОБА_2 13.01.2025 року близько 20 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , яке полягало у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, що спричинило у неї емоційну невпевненість, викликало побоювання, що заподіяло шкоду психологічному здоров`ю потерпілої, чим порушив п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про протидію домашньому насильству».

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 20.10.2025 року ОСОБА_2 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Даною постановою суду встановлено, що ОСОБА_2 , 24.08.2025 року о 22 год. 33 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психологічне насильство, а саме: ображав її словесно та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю, що вчинив повторно протягом року, відтак ОСОБА_2 скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

09 червня 2026 року працівниками поліції був виданий терміновий заборонний припис серії ЕТ №110523 стосовно кривдника ОСОБА_2 , у зв`язку із вчиненням ним домашнього насильства психологічного характеру відносно колишньої дружини.

14 червня 2026 року працівниками поліції був виданий терміновий заборонний припис серії ЕТ №110776 стосовно кривдника ОСОБА_2 , у зв`язку із вчиненням ним домашнього насильства психологічного характеру відносно колишньої дружини, із зобов`язанням залишити місце проживання.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.04.2020 року у справі № 754/11171/19 при вирішенні питання щодо застосування тимчасового обмеження права власності кривдника шляхом встановлення судом обмежувального припису суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відтак, обставинами, які свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до змісту ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Доказами, що підтверджують обставини, які свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису можуть бути матеріали, якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення термінового заборонного припису, інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, показання свідків, висновки експертиз, власна фіксація подій на аудіо- або відеоносії, фіксація з нагрудних камер поліцейських, повідомлення про подію в заклади охорони здоров`я, медичні довідки, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо.

Судом встановлено, що домашнє насильство з боку ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 має тривалий та систематичний характер, а тому суд погоджується із доводами заявниці про наявність ризиків настання насильства у майбутньому.

Відповідно до ч.2, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Положеннями ст.21 цього Закону передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

За змістом ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що наведені обставини підтверджують вчинення домашнього насильства відносно заявниці зі сторони заінтересованої особи, таке має тривалий та систематичний характер, вжиті заходи щодо звернення до правоохоронних органів та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не дали очікуваних результатів, оскільки він продовжує вчиняти домашнє насильство, наявні ризики продовження та повторного вчинення насильства щодо ОСОБА_1 , а тому заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

У відповідності до ч. 4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 265, 268, 273, 293, 294, 350-1- 350-6, 350-8, 354-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

заяву ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 /, заінтересована особа: ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 /про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав стосовно ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 / та покладення на нього обов`язків:

заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців;

заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців;

заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу обмежувального припису повідомити Відділ поліції № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік та Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або у строки та порядку, передбаченому ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: Бориславський Ю. Л.