Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №127/19164/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19164/26

Провадження № 3/127/3925/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2026 о 15:20 год у м. Вінниця по вул. Привокзальна, 17 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який не зареєстрований у визначеному законом порядку, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, та раніше ніколи не отримував його, чим порушив п.2.1(а) ПДР.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент вчинення правопорушення є неповнолітньою особою у віці від 16 до 18 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Крім того, суд враховує, що про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, шляхом надіслання SMS-повістки.

Поряд з тим, до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 - матері особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - неповнолітнього ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Клопотання мотивовано тим, що протокол відносно ОСОБА_1 складено, як вважає ОСОБА_2 , з порушеннями законодавства, оскільки, на її думку, жодного правопорушення він не вчиняв, а подія, яка мала місце, викладена працівниками поліції невірно, адже, будучи неповнолітнім, ОСОБА_1 був обізнаний про заборону керування транспортними засобами, не маючи на те відповідних прав, та не керував, зазначеним в протоколі про адміністративне правопорушення, чи будь - яким іншим, транспортним засобом. Як зазначає ОСОБА_2 , у зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення день та час її син ОСОБА_1 разом з товаришем, який мав посвідчення водія відповідної категорії, приїхали до АЗС для того щоб заправитися, товариш ОСОБА_1 відлучився по особистих термінових справах неподалік та попросив ОСОБА_1 в цей час заправити його мопед, щоб не гаяти час, ОСОБА_1 погодився та покотив в руках мопед щоб його заправити, оскільки це не заборонено законом. У цей час на АЗС працівники поліції пили каву та напевно бачили ОСОБА_1 , коли він вийшов з магазина після того як заправив мопед та мав намір його відкотити в місце домовленості, працівники поліції підійшли до нього та запропонували надати йому документи та повідомили, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 в своєму письмовому клопотанні до суду зазначає, що будь-які докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, окрім протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту поліцейського - суду не надано. Рапорт поліцейського як доказ, ОСОБА_2 просить оцінювати критично, оскільки він є внутрішнім документом поліції.

Крім того, ОСОБА_2 звертає увагу суду, що її син ОСОБА_1 є неповнолітнім, працівники поліції, на її думку, склали протокол про адміністративне правопорушення з порушенням вимог чинного законодавства, адже, відповідно до ч. 5 ст. 17 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, проведення опитування малолітніх чи неповнолітніх осіб допускається тільки за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога. Отже, аналізуючи вище вказане, вбачається, що при складанні протоколу порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки складено протокол відносно неповнолітньої особи за відсутністю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Поряд з тим, ОСОБА_2 просила суд розгляд справи про адміністративне правопорушення проводити за відсутності неповнолітнього ОСОБА_1 та її – його матері – в якості законного представника.

ОСОБА_1 своїм правом бути присутнім під час судового розгляду не скористався, хоча напередодні: 29.06.2026 року самостійно ознайомився з матеріалами справи, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – неповнолітнього ОСОБА_1 , та його матері – ОСОБА_2 ..

Вказане узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, його винуватість у вчиненні означеного адміністративного правопорушення є доведеною та підтвердженою сукупністю доказів, що містяться у матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679589 від 30.05.2026 року; іншими матеріалами справи.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679589 від 30.05.2026 року є належним та допустимим доказом, складений у відповідності до положень ст. ст. 254 – 256 КУпАП.

Суд зауважує, що положеннями статей 254, 256 та іншими нормами глави 19 КУпАП не передбачено обов`язку складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо неповнолітньої особи саме в присутності батьків (законних представників), а відтак суд відхиляє аргументи, викладені в клопотанні матері ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , про «незаконність» протоколу, який складався у відсутності матері особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Рапорт суд оцінює виключно як службовий документ, який містить інформацію про вчиненні поліцейськими дії та мотиви, якими керувались поліцейські, встановлюючи осіб, причетних до вчинення адміністративних правопорушень.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція частини 2 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пункт 2.1.а ПДР зобов`язує водія мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Суб`єктом адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП є особа, яка керує транспортним засобом.

Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , не отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення. Отже, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679589 від 30.05.2026 є належним джерелом доказів.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679589 від 30.05.2026 підписано ОСОБА_1 . Поряд з цим, означений протокол про адміністративне правопорушення не містить пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в графі «пояснення» зазначено «надасть у суді».

В клопотанні матері ОСОБА_1 – ОСОБА_2 від 02.07.2026 нею викладені «обставини» без зазначення джерела походження та не підтверджені посиланнями на жодні докази, а сама ОСОБА_2 не є свідком події правопорушення. Тому її, викладені в клопотанні про закриття провадження у справі, твердження – не можуть бути доказами у справі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, пояснень суду на спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не надав.

ОСОБА_1 особисто не висловив заперечень щодо фактичних обставин вчиненого ним адміністративного правопорушення, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення: а ні письмово в протоколі про адміністративне правопорушення чи поясненнях до нього, а ні безпосередньо в суді.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679589 від 30.05.2026 є, хоч і єдиним, але належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 . Тому у суду відсутні сумніви у доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Зважаючи на вказане та на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Судом не встановлено обґрунтованих сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 ..

Згідно з ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності, оскільки досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, відомості про його неосудність відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Доказів, які б давали суду з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника можливість зробити виняток із загального правила, передбаченого ч. 2 ст. 13 КУпАП, та застосувати до неповнолітнього порушника заходи впливу, суду не надані, в матеріалах справи відсутні.

Тому суд притягає ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на загальних підставах – відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП.

Передбачені статтею 35 КУпАП обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлені.

Враховуючи положення ст. 33 КУпАП при вирішенні питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею, а також іншими особами нових правопорушень, суд враховує: характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної шкідливості, особу порушника, ступінь його вини. А тому суд вважає за доцільне задля досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у статті 23 КУпАП, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 665 грн 60 коп., сплата якого передбачена п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ч. 2 ст. 126, статтями 7, 9-12, 13, 23, 33-35, 40-1, 221, 245, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: