Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №752/3502/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/3502/25

Провадження №2/752/1145/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кравченко Ксенія Миколаївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 13.06.2009 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Наразі вони перебувають в процесі розлучення. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона проживає разом із дитиною, яка перебуває на її повному забезпеченні. Між ними не досягнуто згоди щодо матеріального утримання та виховання їх дитини. Відповідач в добровільному порядку не надає матеріальну допомогу на утримання їх дитини. На думку позивача, відповідач може сплачувати аліменти на утримання їх дитини у відповідному розмірі. Позивач 16.10.2024 зверталася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів із відповідача на утримання їх дитини. 14.01.2025 судом постановлена ухвала про відмову у видачі судового наказу за вказаною заявою. Враховуючи вказані обставини, позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягають аліменти на утримання їх дитини з 16.10.2024.

Позивач просила стягнути аліменти з відповідача на її користь на утримання їх дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, з 16.10.2024 до досягнення дитиною повноліття.

17.02.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача адвокат Кравченко К.М. надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, в якій просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Перевіривши вказану позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого вказана позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з копією свідоцтва про народження від 15.08.2017 серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади від 28.05.2024 та від 29.05.2024.

13.06.2009 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, актовий запис №363, прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 31.01.2017 серії НОМЕР_2 .

Відповідно до відомостей сайту «Судова влада України» ОСОБА_1 16.10.2024 звернулася із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини (справа №752/21960/24).

У справі №752/21960/24 судом 14.01.2025 постановлена ухвала про відмову у видачі судового наказу за вказаною заявою ОСОБА_1 , що підтверджується копією ухвали суду від 14.01.2025.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на отримання від другого із подружжя коштів на утримання неповнолітньої дитини. Вказані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 не має на утриманні інших неповнолітніх дітей або непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина. Відповідачем не надано суду відомостей про стан його здоров`я та матеріальне становище.

Отже, суд виходить з того, що відповідно до норм Сімейного кодексу України обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Водночас відповідач ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку утримувати неповнолітню дитину у добровільному порядку.

Враховуючи те, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини, яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, а також той факт, що він у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання своєї дитини не надає, хоча зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано, доводи, викладені позивачем на підтвердження своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання.

Між тим, зважаючи на те, що аліменти стягуються на одну дитину та встановлення у судовому засіданні обставин, які підтверджують необхідність стягнення аліментів саме у запропонованому позивачем розмірі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу). Вказаний розмір аліментів є цілком достатнім для належного забезпечення та гармонійного розвитку дитини.

Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення аліментів з дати звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Як вбачається з ухвали суду від 14.01.2025 у справі №752/21960/24, 16.10.2024 позивач зверталася до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини, проте ОСОБА_1 було відмовлено у видачі судового наказу.

З огляду на вищевикладене, позивач звернулась до суду із вказаною позовною заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та просила стягувати аліменти з дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу, тобто з 16.10.2024.

Однак суд не погоджується з посиланнями позивача щодо визначення дати початку стягнення аліментів з дня звернення до суду із заявою про видачу судового наказу з огляду на таке.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (ч. 2 ст. 191 СК України).

Отже, ст. 191 СК України не пов`язує дату присудження аліментів з датою звернення до суду із заявою про видачу судового наказу у випадках відмови судом у видачі судового наказу.

Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

За загальним правилом, визначеним СК України, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів з особистих мотивів. Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі №635/6268/18; від 27.01.2020 у справі №672/198/19; від 29.01.2020 у справі №756/14483/18.

Надані позивачем ОСОБА_1 в якості доказів ухилення відповідача ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання їх неповнолітньої дитини, а саме її звернення до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів, суд вважає неналежними, оскільки позивачу було відмовлено у видачі судового наказу відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України.

Разом із тим, матеріали вказаної справи не містять жодних доказів того, що позивач ОСОБА_1 вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача ОСОБА_2 , але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати. Доказів умисного ухилення відповідача ОСОБА_2 від вказаного обов`язку, матеріали справи не містять.

Крім того, вимагаючи стягнення аліментів за минулий час, а саме з 16.10.2024, позивач ОСОБА_1 має вказувати конкретну суму, про стягнення якої вона просить, та яка має ґрунтуватись на відповідних розрахунках та доказах, оскільки стягнення вказаних аліментів за минулий час не є періодичними платежами.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у вказаній частині не знайшли свого підтвердження, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, відповідно до ст. 191 СК України вказані аліменти підлягають присудженню з дня пред`явлення вказаного позову до суду, тобто з 04.02.2025.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1211,20 грн, у зв`язку з тим, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду із вказаною позовною заявою.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх його видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду із позовом - 04.02.2025, до досягнення повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Кравченко Ксенія Миколаївна, місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 15-а, оф. 222.

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення складене 16.01.2026.

Суддя О. Б. Кокошко