Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №644/8391/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/8391/26

Провадження № 1-кп/644/1026/26

06.07.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного кримінального провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226100000083 від 26.04.2026 стосовно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Навої, Бухарської області, Узбекистан, громадянина України, із середньою освітою, неодружений, військовослужбовець військової служби за призовом, який проходить військову службу на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у військовому званні «солдат», раніше не судимий,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення – проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2026 року до Індустріального районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226100000083 від 26.04.2026, за обвинувальним актом, затвердженим прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 24.06.2026, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, з доданим реєстром матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 1-7) та розписками про отримання обвинуваченим копій обвинувального акту та доданих до нього матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 8, 10), та його захисником – адвокатом ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 9, 11), яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі доручення від 29.06.2026 № 5-20-2026-005731 (т. 1 а.с. 103).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 06.07.2026 призначено проводити розгляд обвинувального акта, затвердженого прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 24.06.2026, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні № 12026226100000083 від 26.04.2026, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням положень параграфа № 1 цього кодексу (т. 2 а.с. 18).

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 375 від 01.12.2025, військовослужбовця – солдата ОСОБА_2 призначено на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 та з 01.12.2025 останній посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Проходячи військову службу на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Заразом, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після отримання посвідчення водія НОМЕР_3 , виданого з 29.03.2025 до 29.03.2055 з відкритою категорією: «В», усвідомлюючи, що він порушує вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуск громадян до керування транспортним засобом», свідомо використовував завідомо підроблений документ – посвідчення водія, серії НОМЕР_3 , виданого 29.03.2025, на власне ім`я, у власних потребах, а саме для керування транспортним засобом.

26.04.2025 близько 07 год 40 хв ОСОБА_2 рухаючись автомобілем «ВАЗ 21.08» з державним номерним знаком « НОМЕР_4 » на ділянці місцевості тимчасово утвореного блок-посту № 14 за адресою: Харківська область, Куп`янський район, с-ще Шевченкове, був зупинений співробітниками поліції для перевірки документів.

Під час перевірки документів ОСОБА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що не має права на керування транспортними засобами, так як у встановленому законом порядку не отримував посвідчення водія, на законну вимогу працівників поліції надав, тим самим використав, завідомо підроблений офіційний документ - посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданий 29.03.2025, на власне ім`я.

Відповідно до висновку експерта бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_3 , виданий 29.03.2025 ТСЦ 8041 на ім`я « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника – України.

Отже, солдат ОСОБА_2 , обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використанні завідомо підробленого документа.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує як кримінальне правопорушення-проступок, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень цього параграфа (ч. 2, 3 ст. 381 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Прокурором у обвинувальному акті заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта від 24.06.2026 у кримінальному провадженні за № 12026226100000083 від 26.04.2026, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні на підставі ч. 1 ст. 302 КПК України, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_2 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_3 , яка діє на підставі доручення від 29.06.2026 № 5-20-2026-005731 (т. 1 а.с. 103), беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акту за його відсутності, що підтверджується наданою суду заявою щодо визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (т. 2 а.с. 5, 12-14).

Відтак, вказані вище обставини, які встановлені органом досудового розслідування у формі дізнання, відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, судом не досліджувалися з огляду на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до його письмової заяви (т. 2 а.с. 12-14), яка складена в присутності захисника – адвоката ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 9, 11), яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі доручення від 29.06.2026 № 5-20-2026-005731 (т. 1 а.с. 103), на ім`я прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, повідомив, що вину у скоєнні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використанні завідомо підробленого документа, у кримінальному провадженні № 12026226100000083 від 26.04.2026, беззаперечно визнає, згоден з установленими досудовим розслідуванням обставинами (т. 2 а.с. 12-14), а також ознайомлений та обізнаний з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Також, ОСОБА_2 надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, його згода є добровільною (т. 2 а.с. 12-14). Окрім того, у цій заяві захисником ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_3 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченого, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами та добровільність згоди ОСОБА_2 на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності (т. 2 а.с. 13-14).

За приписами ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, заяву обвинуваченого, складену в присутності його захисника – адвоката ОСОБА_3 щодо визнання обвинуваченим своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, у зв`язку з чим, у суду відсутні підстави піддавати сумніву добровільність такої позиції обвинуваченого, тому з урахуванням клопотання прокурора, добровільності та щирості зазначеної вище позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст. 381, 382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 (п. 40) суд зазначав, що ст. 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись – відкрито чи опосередковано – від свого права на деякі гарантії справедливого суду (рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30.11.2000 та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24.09.2009). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, пункт 31).

Відтак, спрощене провадження щодо кримінального проступку, регламентоване главою 30 КПК України, не порушує прав сторін кримінального провадження, з врахуванням того, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження та їх позиція є добровільною (т. 2 а.с. 12-14), у зв`язку із чим суд вважає, що наявні підстави для розгляду обвинувального акту у порядку, встановленому ст. 381-382 КПК України.

Отже, враховуючи викладене вище, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12026226100000083 від 26.04.2026, оцінивши зібрані в ході досудового розслідування докази, їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку та діяння, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2 має місце, та містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, вина у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2 , знайшла своє підтвердження та доведена доказами, встановленими органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі №166/361/19, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було учинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до обвинувального акту від 24.06.2026, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття (т. 2 а.с. 4).

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття – це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).

Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 щиро покаявся, визнавав свою вину, що вбачається з матеріалів кримінального провадження, адже доведеність винуватості ґрунтується, зокрема й на зізнавальних показаннях обвинуваченого (т. 1 а.с. 18, 110-112, 128-130, т. 2 а.с. 12-14), що свідчить про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки та готовність нести кримінальну відповідальність, що також підтверджує наявність вищевказаної пом`якшуючої обставини.

Відповідно до обвинувального акту від 24.06.2026, обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 не встановлено (т. 2 а.с. 5).

Мотиви призначення покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , судом установлено, що повне прізвище ім`я та по батькові обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученою до матеріалів кримінального провадження № 12026226100000083 від 26.04.2026 копією офіційного документа, зокрема: паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Волноваським РВ ГУМВС України в Донецькій області 28.03.2012 (т. 1 а.с. 13), та військового квитка серії НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 78), а також власноручно написаною обвинуваченим заявою про добровільну видачу посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_3 , виданим 29.03.2025 ТСЦ 8041 на ім`я « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 18).

Окрім цього, суд бере до уваги, що ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, що підтверджується довідкою від 26.06.2026 № 772/1.6.2-26 (т. 2 а.с. 69), проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 78), з 21.03.2024 на посаді водія 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.03.2024 № 81. За інформацією зі службової характеристики судом установлено, що за місцем проходження військової служби обвинувачений характеризується позитивно, до виконання службових обов`язків відноситься добросовісно (т. 1 а.с. 77).

Згідно з вимогою про судимість від 25.06.2026 № 127-25062026/63085, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався (т. 1 а.с. 91-92).

Отже, під час призначенні покарання суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема в справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з роз`яснень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, відповідно до ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, кваліфікується як кримінальний проступок.

Санкцією ч. 4 ст. 358 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Вивченням судом відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий (т. 1 а.с. 91-92), на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває (т. 1 а.с. 69), проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 78, 87), суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, особу винного, з урахуванням обставин, які пом`якшують його покарання, зокрема щире каяття, та відсутність обтяжуюючих обставин, а також суд бере до уваги, що обвинувачений наразі проходить військову службу, тобто має офіційний дохід, тому суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2021 (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов переконання, що покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян призначене ОСОБА_2 , в межах установленої санкції за ч. 4 ст. 358 КК України, є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання чи менш тяжкого, з врахуванням тяжкості скоєного, його особи, суд не знаходить.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

Розмір пропонованої винагороду викривачу – відсутній.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у межах кримінального провадження № 12026226100000083 від 26.04.2026 не застосовувався, а суд не вбачає підстав для його застосування.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

На вимогу положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.

Арешти у межах кримінального провадження № 12026226100000083 від 26.04.2026 під час досудового розслідування не накладались.

Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України та постанові ККС ВС від 6 жовтня 2025 року у справі № 462/1067/25 (провадження № 51-2189км25).

Витрати на проведення судово-технічної експертизи № СЕ-19/121-26/11970-ДД від 01.05.2026, що проводилась Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, у сумі 2 888,16 грн, суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави (код доходів 24060300).

Отже, керуючись ст. 368 – 371, 373 – 374, 381 – 382, 394, 395 КПК України, на підставі ч. 4 ст. 358 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення – проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судово-технічної експертизи № СЕ-19/121-26/11970-ДД від 01.05.2026 у сумі 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 16 коп.

Речовий доказ у кримінальному провадженні № 12026226100000083 від 26.04.2026, після набрання вироком законної сили: посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане 29.03.2025, дійсне до 29.03.20255, ТСЦ 8041 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було поміщене до сейф-пакунку PSP1277697, залишити в матеріалах кримінального провадження № 12026226100000083 від 26.04.2026 протягом усього часу їх зберігання.

Матеріали кримінального провадження № 12026226100000083 від 26.04.2026 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 644/8391/26.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини (ч.1 ст. 394 КПК України).

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя ОСОБА_1