Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №380/24714/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/24714/24 пров. № А/857/37668/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської О.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року (головуюча суддя: Андрусів У.В., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 09.12.2024, звернулася з позовом до суду, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.11.2024 про відмову у призначенні пенсії № 084750008297;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 05.11.2024, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 31.10.1980.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою. З метою реалізації права на призначення пенсії за віком у зв`язку з досягненням 60 років звернулася до відповідача. ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення від 11.11.2024 за № 084750008284, яким відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії. Позивачка вважає відмову відповідача протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених ст. 26 Закону № 1058-IV, а саме: досягнення необхідного віку, наявність страхового стажу, що у сукупності дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З метою захисту порушеного права позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення від 11.11.2024 за № 084750008297 про відмову у призначенні пенсії. Наголошує, що страховий стаж позивачки становить 04 місяці 13 днів та до такого стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 31.10.1980, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка, запропоновано надати належним чином оформлені довідки, видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів та довідки про перейменування (у разі необхідності). З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є внутрішньо-переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 11.09.2023 № 1304-5002951840.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, дошлюбне прізвище позивачки - ОСОБА_2 .

У зв`язку з досягненням 60-річного віку позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що відповідачем не заперечується.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення від 11.11.2024 № 084750008297 про відмову у призначенні пенсії.

За змістом рішення: «Вік заявника 62 роки 3 місяці 18 днів.

Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.

Страховий стаж особи становить 04 місяці 13 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви:

*за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 31.10.1980, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка. Для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати належним чином оформлені довідки, видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів та довідки про перейменування (а разі необхідності).

Згідно підтверджених документів, особа не має права на пенсійну виплату».

Відповідно до форми РС-право щодо зарахування періодів трудової діяльності пенсійним органом зараховано такі періоди: з 01.08.1999 до 31.08.1999, з 01.10.1999 до 06.10.1999, з 17.02.2005 до 07.06.2005.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.11.2024 № 084750008297, не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Приписами статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивачки періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 31.10.1980, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка. Для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати належним чином оформлені довідки, видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів та довідки про перейменування (а разі необхідності).

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки безпідставними, оскільки відповідальність за заповнення та ведення звітних та облікових документів працівників, бухгалтерських документів, за зазначення у них передбачених законодавством відомостей несе суб`єкт господарювання, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення тієї чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 31.10.1980 є протиправними.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.11.2024 про відмову у призначенні пенсії № 084750008297 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а належним способом захисту є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком від 05.11.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 31.10.1980 НОМЕР_1 .

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 380/24714/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська