Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №140/4360/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/4360/26 пров. № А/857/27635/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Заверухи О. Б.

за участю секретаря судового засідання: Рибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі № 140/4360/26 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови,

головуючий суддя першої інстанції – Волдінер Ф.А., час ухвалення – у письмовому провадженні, місце ухвалення – м. Луцьк, дата складання повного тексту – 05.05.2026,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - позивач) звернулось до суду і позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кушніра Станіслава Сергійовича від 17 березня 2026 року у виконавчому провадженні № 73972960 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 5100 грн (далі постанова ВП №73972960).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі № 140/22485/23 зобов`язано позивача здійснити нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV). 30.01.2024 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73972960. У відповідь на дану постанову, позивач листом від 04.03.2024 № 0300-0306-5/13031 повідомляє, що рішення суду у справі № 140/22485/23 виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження шляхом нарахування грошової допомоги у розмірі 78392,80 грн. Виплата нарахованих коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. 17.03.2026 відповідачем винесено вимогу виконавця, змістом якої є вимога до позивача терміново вжити вичерпних заходів щодо виконання рішення суду та надати докази такого виконання. Одночасно з вимогою, прийнято постанову ВП № 73972960, якою накладено штраф на позивача у розмірі 5100 грн. На вищевказану вимогу позивач надав відповідь листом від 25.03.2026 № 0300-0502-8/23757, у якому повідомляє, що заборгованість з виплат за рішеннями судів існує з об`єктивних причин (відсутність в достатній кількості асигнувань з Державного бюджету України) та її погашення не залежить від управлінських рішень керівника чи інших посадових осіб. Зазначає, що рішення суду виконано в добровільному порядку в межах покладених зобов`язань та з урахуванням норм чинного законодавства. Не погоджуючись із постановою ВП №73972960, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року в задоволенні позву відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга.

Апелянт зауважує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 на момент винекнення спірних правовідносин є чинною, відповідає положенням актів вищої юридичної сили, має об`єктивний характер, а встановлення правового регулювання порядку виплати пенсій спрямоване на забезпечення пропорційного розподілу коштів між усіма отримувачами пенсійних виплат, а тому обов`язковою до застосування Позивачем.

Покликаючись на норми Порядку № 821, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 проведено виплату частини заборгованості, яка виникла внаслідок проведення перерахунку пенсії на виконання вказаного рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821, а саме: - у жовтні 2025 - 187,35 грн; - у листопаді 2025 - 187,35 грн); - у грудні 2025 - 187,35 грн; - у лютому 2026 - 103,00 грн.; - у березні 2026 — 101,00 грн. Сума заборгованості на виконання рішення суду складає 77626,75 грн.

Борги, нараховані на виконання рішень судів обліковуються Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації та виплачуються в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Рішення в частині виплати нарахованої доплати за попередній період залишається на даний час невиконаним у повному обсязі у зв`язку з обов`язком пенсійного органу при виконанні таких рішень дотримуватися вимог Порядку № 821.

З огляду на зазначене оскаржувана постанова старшого державного виконавця про накладення штрафу є протиправною та безпідставною.

Старшим державним виконавцем всупереч вимогам закону, не проведено перевірки виконання рішення суду, не надано належної оцінки інформації про його виконання Боржником та поважності причин існування заборгованості за рішенням суду. Відтак, у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення штрафу.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач правом подання відзиву не скористався. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не заявились, хоча були повідомлені про дату судового засідання, про що свідчать довідки про доставку повістки - повідомлення в електронний кабінет одержувача.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.7 ст. 287 КАС України).

З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено таз матеріалів справи слідує, що 05.12.2023 у справі № 140/22485/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії Волинським окружним адміністративним судом прийнято рішення, яким вирішив позов задовольнити повністю, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV.

24.01.2024 Волинським окружним адміністративним судом на виконання даного рішення було видано виконавчий лист № 3422/2024.

Позивачем на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі №140/22485/23, яке набрало законної сили 05.01.2024, нараховано грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі 10 місячних пенсій, яка складає 78392,80 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації, про що свідчить скріншот з ІКІС ПФУ: «Призначення та виплати пенсій (ППВП)». Будь які інші докази стосовно нарахування такої допомоги у матеріалах судової справи відсутні.

У листі позивача від 25.03.2026 № 0300-0502-8/23757 вказано, що ОСОБА_1 проведено виплату частини заборгованості, яка виникла внаслідок проведення перерахунку пенсії на виконання вказаного рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі Порядок № 821), а саме: у жовтні 2025 187,35 грн; у листопаді 2025 187,35 грн; у грудні 2025 187,35 грн; у лютому 2026 103 грн; у березні 2026 101 грн.

Сума заборгованості на виконання рішення суду складає 77626,75 грн.

Позивач стверджує що судове рішення в частині виплати нарахованої доплати за попередній період залишається на даний час невиконаним у повному обсязі у зв`язку з обов`язком пенсійного органу при виконанні таких рішень дотримуватися вимог Порядку № 821.

17.03.2026 відповідачем прийнята постанова ВП №73972960 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на позивача внаслідок не надання доказів, що підтверджують повне та своєчасне виконання рішення суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач, приймаючи постанову ВП №73972960, діяв на підставі Закону № 1404-VIII та у межах своїх повноважень.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини 6 статті 26 вказаного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За правилами частини 1 статті 63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частин 2, 3 статті 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно частин 1, 2 статті 75 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

У пункті 1 Порядку № 821 вказано, що цим порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Пунктом 2 Порядку № 821 регламентовано, що перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Згідно з пунктами 5-8 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Отже, об`єктом регулювання Порядку № 821 є механізм виплати нарахованої (перерахованої) пенсії на виконання рішення суду.

Кабінетом Міністрів України раніше вже було прийнято схожий порядок, а саме Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який, як в ньому зазначено, визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету (далі - Порядок №649).

Тобто, як норми Порядку № 821 так і Порядку № 649, здійснюють нормативне регулювання порядку виплати призначених (перерахованих) рішенням суду пенсійних виплат.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 Порядок №649 визнано протиправним та скасовано. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Згадане рішення переглянуто судом касаційної інстанції та постановою Верховного Суду від 26.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19 залишено без змін.

При вирішенні даної справи, касаційний суд дійшов висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження на забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, але не надавав Уряду повноважень щодо встановлення механізму виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки такий механізм визначений, Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а обов`язковість виконання судових рішень визначена Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Згідно вищенаведеного, Верховний Суд при розгляді справи № 640/5248/19 окреслив свою позицію щодо неможливості встановлення підзаконним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України механізму, який фактично створює нову модель погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість чи обмеження асигнувань, якщо такий механізм призводить до відтермінування або частковості виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов`язковості судового рішення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції вірно виснував, що висновки Верховного Суду є правозастовними і до Порядку № 821 та обставин цієї справи, тому застосування позивачем до виплати ОСОБА_1 грошової допомоги (яка, до того ж, за своєю суттю є одноразовою грошовою виплатою) Порядку № 821 призводить до обмеження її конституційного права на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

Окрім цього суд першої інстанції вірно виснував, що окрім скріншотів з підсистем пенсійного фонду, які свідчать про нарахування заборгованості за виплатою грошових коштів на виконання рішення суду в справі № 140/22485/23, в матеріалах судової справи відсутні будь які інші докази, які б підтверджували виконання рішення суду.

Позивач не надано доказів того, що він не виконав рішення суду з поважних причин, здійснив усі можливі дії на його виконання, документальне підтвердження відсутності бюджетних асигнувань на виконання рішень судів.

Покликання пенсійного органу на загальні норми бюджетного законодавства та Порядку № 821 не можна вважати доказами неможливості виконання рішення суду, за відсутності належних та допустимих доказів підтвердження наведених позивачем обставин.

Апеляційний суд також зауважує, що системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи постанову ВП №73972960, діяв на підставі Закону № 1404-VIII та у межах своїх повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі № 140/4360/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повний текст постанови складений та підписаний 06.07.2026.