Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №161/316/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 161/316/26 пров. № А/857/20556/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Заверухи О. Б.

за участю секретаря судового засідання: Рибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2026 року у справі № 161/316/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Тарасюка Миколи В`ячеславовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,

головуючий суддя першої інстанції – Смокович М.В., час ухвалення - не вказано,

місце ухвалення – м. Луцьк, дата складання повного тексту – 16.03.2026.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Тарасюком М.В. серії ЕНА № 6416263 від 26.12.2025 року, його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 26.12.2025 року у м. Луцьк по вул. Шевченка, 14, керуючи транспортним засобом порушив вимогу наказового знаку 4.2 (рух праворуч), здійснивши рух ліворуч, чим порушив 8.4.г Правил дорожнього руху, порушення вимог наказових знаків, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. З зазначеним рішенням інспектора він не погоджується, вважає інкриміноване правопорушення надуманим і необґрунтованим належними та допустимими доказами, а постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній факти не відповідають дійсності. Зазначає, що інспектором, який розглядав справу про адміністративне правопорушення, жодних доказів на підтвердження вчиненого ним порушення надано не було. Хоча він неодноразово про це просив.

З урахуванням вищенаведеного просить постанову серії серії ЕНА № 6416263 від 26.12.2025 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закрити.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2026 року у справі № 161/316/26 позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6416263 від 26.12.2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн., передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

В частині заявлених позовних вимог до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Тарасюка Миколи В`ячеславовича – відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, під час розгляду справи судом не повно з`ясовано усі обставини справи, не надано вірної оцінки обставинам справи та судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин, що мають суттєве значення.

Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку ключовим доводам відповідача, не досліджено наявні у матеріалах справи докази, не надано оцінку обставинам, на які посилається відповідач по справі, а тому, на думку відповідача, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2026 року по справі № 161/316/26 підлягає скасуванню.

26.12.2025 інспектором взводу № 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП лейтенантом поліції Тарасюком Миколою В`ячеславовичем (далі -поліцейський) при несенні служби у визначеному квадраті близько 19 год. 33 хв. було виявлено факт порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу Suzuki Jimny д.н.з. « НОМЕР_1 », керуючи даним транспортним засобом порушив вимогу наказового знаку 4.2 (рух праворуч), здійснивши рух ліворуч, чим порушила п.8.4.г Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У вечірній час доби, коли знижена видимість та збільшується час реакції учасників дорожнього руху, такі дії водія значно підвищують рівень небезпеки та ймовірність настання негативних наслідків.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 8.4.г ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача. Водію були роз`яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 6416263 від 26.12.2025 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Факт правопорушення підтверджується: постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень серії ЕНА № 6416263 від 26.12.2025 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відеозаписом з камери зовнішнього спостереження камер «Безпечне місто» на перетині вул. Шевченка в напрямку ТРЦ «ЦУМ» № 20251226193124_to_20251226193144. Із змісту зазначеного відеозапису можливо чітко та однозначно встановити час та місце вчинення розглядуваного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, оскаржувана постанова була винесена компетентною службовою особою у межах наданих повноважень, на підставі належних та допустимих доказів, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Сукупність наявних у справі доказів свідчила про доведеність факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, а висновки суду першої інстанції про протилежне були необґрунтованими та такими, що не відповідали фактичним обставинам справи.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому зсіданні апеляційного розгляду справи представник позивача виступав проти задоволення апеляційної скарги з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суд першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 26 грудня 2025 року інспектором взводу № 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенантом поліції Тарасюком Миколою В`ячеславовичем винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 26.12.2025 року, о 19 год 33 хв., в м. Луцьку по вул. Шевченка, 14, керуючи транспортним засобом порушив вимогу наказового знаку 4.2. «Рух праворуч» Правил дорожнього руху, здійснивши рух ліворуч, чим порушив п. 8.4.г. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що відповідачем долучено до матеріалів справи інформацію з камери зовнішнього спостереження камер «Безпечне місто», проте на доданому відеозаписі зафіксований автомобіль, номерні знаки якого не можливо ідентифікувати, що не дає можливості стверджувати, що це був саме автомобіль позивача.

Отже, долучений відеозапис, не підтверджує вчинення ОСОБА_1 порушення правил п. 8.4. г) ПДР, а тому аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про не доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до пункту 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.4.г Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 № 1306, наказові знаки показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Згідно заборонного знаку 4.2 «Рух праворуч» Правил дорожнього руху: Знак дозволяє рух лише праворуч. Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений.

Положеннями частини 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Дослідивши відеозапис суд апеляційної інстанції зазначає, що з нагрудного відеореєстратора на даному відеозаписі фіксується розгляд інспектором УПП у Волинській області Тарасюком М.В. справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за результатом якої останній був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

На даному відеозаписі зафіксовано, як позивач, ОСОБА_1 , припускав, що ним було порушено правила дорожнього руху, однак зазначав про відсутність на перехресті, де було ним здійснено поворот ліворуч, встановленого дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч».

Крім цього, на відеозаписі зафіксовано, як поліцейський надав позивачу переглянути відео, на якому нібито зафіксоване вчинене правопорушення останнім, однак після його перегляду позивач чітко зазначив, що на відео не його автомобіль. Інших доказів позивачу при розгляді адміністративної справи особою яка її розглядала надано не було.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що з долученого до матеріалів відеозапису з реєстратора службового автомобіля працівників поліції судом апеляційної інстанції не встановлено факту порушення позивачем дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч», оскільки даний знак на відеозаписі відсутній.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що долучений відеозапис, не підтверджує вчинення ОСОБА_1 порушення правил п. 8.4. г) ПДР, а тому аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про не доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподіл судових витрати не здійснюється

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2026 року у справі № 161/316/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повний текст постанови складений та підписаний 06.07.2026.