Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №161/3287/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 161/3287/26 пров. № А/857/21075/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Заверухи О. Б.

за участю секретаря судового засідання: Рибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2026 року у справі № 161/3287/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

головуючий суддя першої інстанції – Пахолюк А.М., час ухвалення - не вказано,

місце ухвалення – м. Луцьк, дата складання повного тексту – 20.03.2026.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 лютого 2026 року поліцейським 2 взводу роти №3 УПП у Волинській області Титаренком Б.Р. було складено щодо нього постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6626726 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (далі – постанова) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн.

Вважає дану постанову безпідставною, такою що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, автомобіль, яким він рухався, був розмитнений на території України, а також наявні документи, які підтверджують, що номерний знак належить саме даному автомобілю, про свідчить відмітка у митній декларації. З врахуванням наведеного, просить суд скасувати постанову серії ЕНА №6626726 від 07.02.2026 та закрити провадження у справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2026 року у справі № 161/3287/26 позов задоволено.

Скасовано постанову серії ЕНА №6626726 від 07 лютого 2026 року поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Титаренка Богдана Руслановича про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, під час розгляду справи судом не повно з`ясовано усі обставини справи, не надано вірної оцінки обставинам справи та судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин, що мають суттєве значення.

Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що зупинка даного транспортного засобу була здійснена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну полінію», а саме інспектором було здійснено перевірку належності номерного знаку на червоному фоні транспортному засобу за допомогою планшетного пристрою та системи ІПНП. За результатами перевірки було виявлено факт вчинення порушення вимог п. 2.9.в. ПДР України, а саме т.з. Audi А4, vin: НОМЕР_1 , н.з. « НОМЕР_2 » (на червоному фоні) здійснював рух з номерними знаками, які не належать даному т/з. Відразу після зупинки вищевказаного транспортного засобу Інспектор належним чином представився, пояснив причину зупинки та підставу перевірки документів та встановив вимогу пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Під час перевірки документів, водій пред`явив документи на т/з, відповідно до яких було встановлено, що номерний знак не належить даному транспортному засобу, що є порушенням п. 2.9.в) ПДР України.

Враховуючи вищевказані обставини Інспектором було прийнято рішення про проведення розгляду справи щодо водія, на місці вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

В митній декларації, долученій позивачем до матеріалів. адміністративного позову, наявний запис, виконаний від руки, а також відбиток штампа невідомого походження, відповідно до якого транспортному засобу нібито було відомості викликають обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності, законності внесення та відповідності вимогам чинного законодавства, оскільки не містять належного підтвердження їх походження та не дають можливості ідентифікувати уповноважений орган чи посадову особу, яка здійснила відповідний запис та проставила штамп,

У водія на підтвердження його слів не було: договору купівлі-продажу транспортного засобу, акту огляду реалізованого транспортного засобу, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, сертифікату відповідності, розрахункового документа, який засвідчує факт купівлі транспортного засобу, а отже не можливо встановити належність номерного знаку « 03НТ8397» саме m/з Audi A4, vin: НОМЕР_3 .

Апелянт зазначає, що жодного документу так і не було надано позивачем до матеріалів позовної заяви. Наголошує, що номерний знак «Транзит» видається виключно на проданий транспортний засіб. Інспектором був проведений розгляд справи на основі наявних у позивача документів.

Згідно ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, відповідальність передбачена за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10 Розділу III Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.

На момент керування 07.02.2025 транспортним засобом марки Audi A4, vin: НОМЕР_3 , Позивач не був фактичним покупцем транспортного засобу, що набув би право керування таким транспортним засобом, на підставі документів визначених п. 16 постанови КМУ від 11 листопада 2009 року № 1200.

Отже, наведені вище твердження доводять правомірність дій щодо притягнення позивача то адміністративної відповідальності.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову поставну, якою задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 07 лютого 2026 року поліцейським 2 взводу роти №3 УПП у Волинській області Титаренком Б.Р. було складено щодо ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6626726, із змісту якої вбачається, що позивач, 07 лютого 2026 року, керував транспортним засобом «AUDI A4», н.з. НОМЕР_2 по вул. Івана Корсака, 2, з номерним знаком, що не належить даному транспортному засобу, чим порушив п. 2.9 «в» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що при складанні постанови поліцейським не були з`ясовані всі обставини справи, а тому на підставі ч. 3 ст.286 КАС України, позов ОСОБА_1 слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, закрити справу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту «в» пункту 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Стаття 121 КУпАП передбачає в абзаці 3, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із матеріалів справи 07.02.2026 року позивач керував транспортним засобом «AUDI A4», н.з. НОМЕР_2 .

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказував, що зазначений автомобіль був розмитнений на території України, а також наявні документи, які підтверджують, що номерний знак належить саме даному автомобілю, про свідчить відмітка у митній декларації від 26.01.2026 року

Судом першої інстанції встановлено, що, транспортний засіб «AUDI A4» було ввезено на територію України 26.01.2026 року і станом на 07.02.2026 року він не був зареєстрований в уповноваженому органі МВС.

Згідно відповіді від 02.03.2026 року РСЦ ГСЦ МВС України у Волинській області, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів 11.02.2026 року ПП «Нью Автолайф» видавалися: договір купівлі-продажу, номерний знак для разових поїздок 03НТ8397 на транспортний засіб марки «AUDI A4», номер кузова № НОМЕР_3 .

В судовому засіданні підтверджено факт видачі підприємству номерного знаку для разових поїздок 03НТ8397 на транспортний засіб «AUDI A4», номер кузова № НОМЕР_3 , про що свідчить митна декларація.

Відтак, номерний знак НОМЕР_2 належить транспортному засобу «AUDI A4», номер кузова № НОМЕР_3 .

Отже, висновок відповідача про те, що номерний знак НОМЕР_2 не належить транспортному засобу «AUDI A4», номер кузова № НОМЕР_3 є безпідставним, оскільки спростовується відповіддю РСЦ ГСЦ МВС України у Волинській області, а тому відповідно відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що номерний знак НОМЕР_2 належить транспортному засобу «AUDI A4», номер кузова № НОМЕР_3 .

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП підлягає скасуванню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподіл судових витрати не здійснюється

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2026 року у справі № 161/3287/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повний текст постанови складений та підписаний 06.07.2026.